18 червня 2013 р. Справа № 2а/0470/13360/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді судді суддіБоженко Наталії Василієвни Верби І.О. Коренева А.О.
при секретаріПетранцові О.Ю.
за участю:
представника позивача представника відповідача Партасюка О.В. Камінського О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Національного банку України про скасування рішення, -
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного банку України, в якому просить скасувати Рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 18.03.2011 року №97.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач вважає, що у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсутні підстави розкривати інформацію про назви контрагентів/клієнтів Кіпрської філії в формі статистичної звітності №613 «Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами», оскільки розкриття такої інформації може привести до порушення встановленого пунктом 29 Розділу XI Закону про банківську діяльність Республіки Кіпр від 1997 року порядку розкриття банківської таємниці, в зв'язку з цим просить рішення №97 про накладення штрафу скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення та додаткові письмові пояснення, які містяться в матеріалах адміністративної справи та зазначив, що рішення №97 від 18.03.2011 року винесено правомірно.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
18 березня 2011 року Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків винесено рішення № 97 «Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за порушення вимог нормативно-правового акту Національного банку України».
Даним рішенням встановлено порушення вимог Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 р. № 124, в частині подання недостовірної статистичної звітності за формою № 613 «Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами» станом на 01.02.2011 року, вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого капіталу та зобов'язано позивача забезпечити у подальшому дотримання вимог Правил №124 під час складання статистичної звітності.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. №679-XIV (надалі - Закон України «Про Національний банк України») Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Згідно з п. 4, п. 8 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк виконує такі функції, зокрема, встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про Національний банк України» головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів.
Згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Відповідно до ст.ст. 66, 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. №2121-III (надалі - Закон України «Про банки і банківську діяльність») державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України. Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.
Ст. 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку. Національний банк України встановлює для банків: 1) форми звітності та методику її складання; 2) періодичність та строки подання звітності; 3) структуру пояснювальної записки; 4) мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання; 5) методику складання консолідованої і субконсолідованої звітності.
Так, для складання грошової і банківської статистики, статистики платіжного балансу, з міжнародної інвестиційної позиції, а також для забезпечення виконання Національним банком України регулятивних та наглядових функцій Правлінням Національного банку України затверджено Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України від 19.03.2003 р. № 124 (надалі - Правила №124), вимоги яких відповідно до статті 56 Закону України «Про Національний банк України» та п 1.4 Правил №124 поширюються на банки і є обов'язковими для виконання.
Однією із обов'язкових щомісячних форм звітності станом на 2011 рік, відповідно до Правил № 124, є «Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами» (Форма № 613), яка розроблена відповідно до вимог частини третьої статті 55 та частини першої статті 57 Закону України «Про Національний банк України» і частини п'ятої статті 49, частини третьої статті 60, частини шостої статті 62, частини другої статті 67, частин першої, другої статті 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з метою отримання необхідної інформації для оцінки та контролю за концентрацією ризиків у банках, що виникають під час здійснення ними активних операцій, а також реалізації визначених законодавством України завдань Національного банку щодо забезпечення наглядової діяльності й створення ефективного інструменту банківського нагляду.
Оскаржуваним рішенням від 18.03.2011 року за №97 встановлено, що позивач у Формі №613 недостовірно зазначив найменування контрагентів/інсайдерів позивача, з якими Кіпрською філією ПАТ КБ «Приватбанк» були укладені кредитні договори, а саме колонці 3 «Назва контрагента/інсайдера банку» замість повної назви контрагента/інсайдера зазначено базові номери (засоби внутрішньобанківської класифікації назв клієнтів) контрагентів/інсайдерів банку.
Однак, в описі параметрів заповнення колонки 3 Форми № 613 (пункт 9 пояснень щодо заповнення форми), викладеному у Правилах, передбачено зазначення саме назви контрагента/інсайдера банку (повне найменування юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи).
Відповідно до вимог пункту 2.11 Правил № 124 у разі виявлення суттєвих помилок під час заповнення форм статистичної звітності для складання грошової і банківської статистики зміни до форм статистичної звітності та файлів уносяться на підставі відповідного дозволу Національного банку не пізніше ніж через три робочих дні (для щоденних форм звітності - не пізніше ніж через чотири години робочого дня) після встановленого терміну подання форми (або файла).
У разі не виправлення у вищезазначені строки виявлених суттєвих помилок (або порушень нормативно-правових актів Національного банку, що призвели до перекручення даних звітності) звітність уважається недостовірною (тобто дані звітності не відповідають реальній дійсності).
Порогом суттєвості окремих об'єктів обліку (помилок), що належать до активів, зобов'язань, капіталу, доходів, витрат банку, є величина в 1 відсоток відповідно до підсумку всіх активів, усіх зобов'язань, капіталу, усіх доходів і всіх витрат банку.
З урахуванням вимог пункту 2.11 Правил № 124 поріг суттєвості викривлення звітності, наданої позивачем звітності за формою № 613, перевищував 1% від активів, тому надана позивачем звітність є недостовірною.
Згідно статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками нормативно-правових актів Національного банку України відповідач має право накладати штрафи.
Щодо твердження позивача про відсутність підстав розкривати інформацію про назви контрагентів/клієнтів Кіпрської філії в формі статистичної звітності №613 «Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами», оскільки розкриття такої інформації може привести до порушення встановленого пунктом 29 Розділу XI Закону про банківську діяльність Республіки Кіпр від 1997 року порядку розкриття банківської таємниці, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами пункту 3.9 Положення про створення дочірнього банку, філії і представництва українського банку на території інших держав, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12.04.2006 № 143 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.04.2006 за № 463/12337» (чинне на дату виявлення порушення), позивач зобов'язаний був забезпечити виконання Кіпрською філією вимог чинного законодавства України щодо ведення бухгалтерського обліку та звітності, регулювання діяльності банків, здійснення фінансового моніторингу тощо.
В Правилах №124 зазначено, що дані Форми № 613 є банківською таємницею, тобто відповідно до статті 67 Закону України «Про Національний банк України» надана банками та іншими суб'єктами підприємницької діяльності до відповідача інформація розголошенню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
Статтею 66 Закону України «Про Національний банк України» службовцям Національного банку забороняється розголошувати інформацію, що становить державну таємницю, банківську таємницю або іншу конфіденційну інформацію, яка стала відома їм у зв'язку з виконанням службових обов'язків, і в разі припинення роботи в Національному банку, крім випадків, передбачених законодавством України.
Здійснення відповідачем моніторингу активних операцій позивача та визначення концентрації ризиків за активними операціями з контрагентами/інсайдерами можливе лише за наявності у Формі №613 інформації, що по суті не є втручанням в особисте життя і діяльність особи та не може визнаватись як зловживання. Інформація щодо контрагента/інсайдера позивача надає можливість ідентифікувати особу контрагента і є інформацією, що стала відомою позивачу в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним при наданні послуг, тобто відповідно до статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею.
На запит Національного банку України Центральний банк Кіпру листом від 09.09.2010 № ВS повідомив, що згідно з Законом про банківську діяльність Республіки Кіпр, обов'язок з дотримання банківської таємниці не поширюється на випадки, коли інформація стосовно окремих клієнтів банку розкривається колезі, який працює у тому ж банку.
Судом також взято до уваги лист позивача від 29.03.2011 року на адресу Національного банку України направлений з проханням переглянути оскаржуване рішення, в якому зазначено, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» бере на себе зобов'язання при поданні звітності за формою №613 «Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями Банку з контрагентами та інсайдерами» визначати необхідні відомості у повній відповідності до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. При цьому, судом досліджено витяг з Форми №613.01 від 01.06.2013 року, який міститься в матеріалах справи, з якого вбачається, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на теперішній час заповнює Форму №613 згідно із вимогами Правил №124.
Слід також зазначити, відповідно до статті 56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.
Так, на момент винесення оскаржуваного рішення Правила №124 є чинними, а отже підлягають виконанню.
Таким чином, оскільки, Національний банк України висунув вимоги до позивача щодо надання інформації, зазначеної у Формі № 613 відповідно до наданих Законом України «Про Національний банк України» та Законом України «Про банки і банківську діяльність» повноважень і враховуючи те, що дана вимога не призводить до порушення позивачем банківського законодавства Кіпру, посилання позивача на неможливість надання інформації про назву контрагентів його Кіпрської філії є необґрунтованим.
Неподання Позивачем інформації за формою № 613 у повному обсязі є порушенням нормативно-правового акту Національного банку України, а саме вимог Правил № 124, та унеможливлює здійснення Національним банком контролю за концентрацією ризиків у його діяльності, які виникають при здійсненні позивачем активних операцій. Таким чином, позивач мав заповнювати статистичну звітність відповідно до вимог Правил №124.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням висновків викладених вище, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення №97 від 18.03.2011 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Докази порушення встановленого пунктом 29 Розділу XI Закону про банківську діяльність Республіки Кіпр від 1997 року порядку розкриття банківської таємниці, також надані не були.
Оскільки підстави для задоволення позову відсутні, в позові слід відмовити.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Національного банку України про скасування рішення - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко