Справа № 161/11185/13-к
Провадження № 1-кп/161/381/13
09 липня 2013 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Артиша Я.Д.,
при секретарі судового засідання Марчак Є.Є.,
за участю прокурора Приступи С.А.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Майдан Олевського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_1, відповідно до ліцензії серії НОМЕР_1 від 27 липня 2012 року замається господарською діяльністю з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", а саме внутрішніми та міжнародними перевезеннями пасажирів автобусами.
Так, ОСОБА_1, будучи суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - підприємцем, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 виданого 22 грудня 1999 року та здійснюючи підприємницьку діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів автобусами, з метою несплати в дохід держави податкових та інших обов'язкових страхових платежів із заробітної плати найманих працівників, грубо порушуючи вимоги ст. 43 Конституції України, ст. ст. 21, 24-1, 48 КЗпП України, використовував працю найманих працівників в місті Луцьку Волинської області, а саме: з січня по травень 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з січня до березень 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з січня до 30 квітня 2013 року ОСОБА_7, з грудня 2012 року по 30 квітня 2013 року ОСОБА_8, з грудня 2012 року по березень 2013 року ОСОБА_9, з січня по лютий 2013 року ОСОБА_10, які виконували обов'язки водіїв без укладення трудових договорів та їх реєстрації у Луцькому міському центрі зайнятості, а також без занесення відомостей про роботу в їх трудові книжки та без включення часу роботи вказаних працівників до трудового стажу.
Він же, в порушення вимог ст. ст. 43, 46 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 21, 23, 24, 30 Закону України "Про оплату праці", ст. ст. 6, 15, 22 ПК України, ст. ст. 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протягом всього періоду роботи вищевказаних працівників виплату заробітної плати проводив без відображення у бухгалтерському обліку, необхідні обов'язкові відрахування в дохід держави із заробітної плати не проводив, чим грубо порушив інтереси та конституційні права ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, на отримання допомоги в порядку соціального страхування у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також на пенсійне забезпечення, чим грубо порушив законодавство про працю.
Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю.
25 червня 2013 року під час досудового розслідування між прокурором Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері прокуратури Волинської області Шамою Г.О. і підозрюваним ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якої, останній беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України та сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди, ОСОБА_1 призначається покарання за ч. 1 ст. 172 КК України у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Зазначеною угодою також передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім того, умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Прокурор та обвинувачений в підготовчому судовому засіданні просили суд затвердити угоду про визнання винуватості.
Судом роз'яснені обвинуваченому ОСОБА_1 та прокурору наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також положення ст. 474 КПК України.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про визнання винуватості, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором або підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких завдана шкода лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України та повністю підтвердив обставини його вчинення. У вчиненому щиро розкаявся та погоджується на призначення узгодженого покарання.
У відповідності до вимог ст. 12 КК України за ступенем тяжкості вчинений ОСОБА_1 злочин, передбачений ч. 1 ст. 172 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості.
В даному випадку судом роз'яснено обвинуваченому та прокурору правові наслідки затвердження угоди, перевірено відповідність угоди фактичним обставинам справи, а також добровільність позицій сторін.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення йому узгодженого покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, так і іншими особами.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 468, 473, 475, 476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 25 червня 2013 року у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42013020010000316 від 16 травня 2013 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України між прокурором Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері прокуратури Волинської області Шамою Ганною Олександрівною і обвинуваченим ОСОБА_1.
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайоного суду Я.Д.Артиш