копія
Провадження № 11/792/211/13
Справа № 2203/3027/2012 Головуюча в 1-й інстанції Ніколова С.В.
Категорія:ч.1 ст.115 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
25 червня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Кобріна І.Г., Курдзіля В.Й.,
з участю секретарів Боднарчук Я.Д., Мазур О.В.,
прокурорів Смакогуза І.А., Павлишина В.І.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
їх представника ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями представника потерпілих ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2013 року,
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, працюючого слюсарем на Волочиському машинобудівному заводі ПАТ Мотор Січ, одруженого, на утриманні якого перебуває двоє малолітніх дітей, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, і призначено йому покарання у виді 11 років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - утримання під вартою.
У строк відбуття покарання зараховано час перебування ОСОБА_4 під вартою з 24 серпня 2012 року по 9 січня 2013 року включно.
Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на її користь 8113 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 108113 грн.
Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на її користь 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1617 грн. 36 коп. судових витрат
Вирішено речові докази:
1) 4 металеві кулі, коробку з-під револьвера марки "Зоракі", уламки запальнички, 8 паперових згортків та 1 паперовий конверт зі зразками крові ОСОБА_4, нігтів трупа ОСОБА_7, зразками волосся із голови трупа ОСОБА_7, змивами речовини бурого кольору - знищити;
2) револьвер марки "Зоракі" - конфіскувати;
3) інструкцію до револьверу "Зоракі", яка вилучена в ОСОБА_8, - зберігати при справі.
За вироком суду: „24 серпня 2012 року близько 4 години на території бару "Туман", що розташований на площі Центральній, 2 в м. Волочиську Хмельницької області, між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої сторони, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин розпочалась словесна суперечка, що супроводжувалась штовханням один одного руками. Дана суперечка закінчилася після втручання відвідувача бару ОСОБА_10, який розборонив вказаних осіб.
В подальшому біля 5 години неподалік входу на територію цього ж бару, між цими ж особами знову із-за виниклих неприязних відносин почалась суперечка, що супроводжувалася штовханиною та бійкою. Під час даної суперечки ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи образу за пошкодження його верхнього одягу, сильно обурившись, з метою умисного вбивства ОСОБА_7, усвідомлюючи характер своїх дій та їх наслідки, різко із-за поясу штанів дістав револьвер марки "Zoraki" НОМЕР_1 калібру 4 мм, виробництва АТАК Arms Ltd, який вогнепальною зброєю не являється та призначений для стрільби набоями Флобера кільцевого запалення, в барабані якого знаходилося дев'ять набоїв, без попередження про застосування цієї зброї умисно і цілеспрямовано, утримуючи револьвер в правій руці за руків'я, з близької відстані (до 30 см) розпочав стріляти в сторону потерпілого ОСОБА_7, при цьому поступово відходячи назад.
ОСОБА_4 здійснив не менше дев'яти пострілів у сторону потерпілого, який в цей час стояв напроти нього, при цьому цілячись в область грудної клітки та черевної порожнини ОСОБА_7, де знаходяться життєво-важливі органи. Внаслідок цього, потерпілий, який своїми діями реальної загрози для життя і здоров'я ОСОБА_4 не представляв, впав на місці події на асфальт. Після цього ОСОБА_4 усвідомлюючи, що завдав потерпілому численні кульові поранення, що можуть спричинити смерть, намагався надати йому першу медичну допомогу, однак потерпілий помер на місці події.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7:
- тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;
- тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння, але в прямому причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають;
- тілесні ушкодження, що за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_7 (проникаюче вогнепальне поранення по передній підпахвинній лінії зліва, в проекції другого міжребер'я з пошкодженням лівої легені та аорти)".
За змістом апеляції представника потерпілих, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, він просить у ній вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким за ч.1 ст.115 КК України призначити ОСОБА_4 покарання у виді 15 років позбавлення волі. При цьому вважає призначене покарання несправедливим внаслідок його м'якості. Зазначає, що, не дивлячись на наявність незаперечних доказів його вини, під час судового слідства підсудний давав неправдиві показання, цивільні позови потерпілих не визнав, а після оголошення вироку в залі судових засідань погрожував потерпілому ОСОБА_2 фізичною розправою.
Засуджений у своїй апеляції, вважаючи вирок незаконним і необґрунтованим, просить його скасувати, а справу закрити. При цьому стверджує, що умислу на вбивство ОСОБА_7 він не мав, діяв у межах необхідної оборони - захищався від агресивних дій останнього та його друзів щодо нього, від яких не міг втекти, оскільки вихід з бару був ними перекритий. Зазначає, що про таку поведінку потерпілого та його друга ОСОБА_9 повідомляли свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13, показання яких суд не оцінив і без наведення мотивів до уваги не взяв, хоча послався у вироку на суперечливі показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16, відмовивши стороні захисту у клопотанні про допит працівників лікарні, заявленого з метою перевірки показань цих свідків. Вказує на те, що зброя з якої він стріляв, не є вогнепальною і не може заподіяти навіть тяжких тілесних ушкоджень, що він цілився лише в ноги, але при стрільбі пістолет підкидало, а також, що не припиняв стрільби, оскільки постріли не зупиняли нападника. На його думку, вирок ґрунтується на припущеннях, а кваліфікація його дій за ч.1 ст. 115 КК України є помилковою.
Захисник ОСОБА_17, посилаючись на однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, у своїй апеляції також просить вирок скасувати, а справу закрити, оскільки вважає, що ОСОБА_4 діяв в межах необхідної оборони. Апеляцію обґрунтовує тими ж доводами, що і засуджений, крім того, уважає, що суд у вироку не навів мотивів, з яких відкинув показання ОСОБА_4 про необхідну оборону, а пославшись на показання потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, які не були очевидцями події, на показання свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, які також не бачили конфлікту і чули лише звуки, схожі на постріли петард, показання свідка ОСОБА_20, яка робила ОСОБА_9 зауваження, на оголошені в судовому засіданні суперечливі показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22, суд належної оцінки показанням вказаних осіб не дав. Вказує на те, що дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій жодних даних про те, як відбувся конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, хто був ініціатором цього конфлікту, не отримано. Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 знаходився у важкій степені алкогольного сп'яніння, що згідно з висновками судово-медичних експертиз відстань, з якої стріляв ОСОБА_4 значно більша, ніж та, на яку вказує ОСОБА_9, а виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження могли утворитися від ударів нападника за обставин, на які вказував сам ОСОБА_4. На думку захисника, суд безпідставно послався у вироку на інструкцію як на таку, що стосується револьвера, з якого стріляв підсудний, оскільки вона не є інструкцією саме до цього револьвера.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілих та їх представника, які підтримали апеляцію останнього, пояснення засудженого та його захисника на підтримку їх апеляцій з посиланням на зазначені у них доводи, прокурора, на думку якого апеляції представника потерпілих, засудженого та захисника є необґрунтованими, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, у тому числі шляхом часткового судового слідства, колегія суддів уважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 в умисному вбивстві ОСОБА_7 за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах.
Так, сам засуджений в судовому засіданні визнав, що в нічний час у барі „Туман" у нього з ОСОБА_9 було два конфлікти. В ході другого конфлікту з ОСОБА_9, у який втрутився ОСОБА_7, з наявного у нього револьвера він вистріляв в напрямку останнього усі 9 набоїв, здійснюючи постріли один за одним, після чого потерпілий впав, втратив свідомість і помер.
За показаннями підсудного він тоді знаходився в барі у стані алкогольного сп'яніння, почав стріляти після того, як вирвався від ОСОБА_7, який зловив його за футболку і намагався втримати, внаслідок чого футболка порвалася, цей конфлікт тривав приблизно 30 секунд - до 1 хвилини.
ОСОБА_4 також повідомив суду, що у цей конфлікт ніхто інший не втручався і ударів йому не наносив, що з ОСОБА_9 він був знайомий, оскільки раніше разом з ним займався спортом.
Крім того, як видно з протоколу судового засідання, на запитання потерпілої ОСОБА_1 ОСОБА_4 відповів, що він не попереджував, що буде стріляти, а також, повідомив, що ніхто із свідків не бачив, коли його бив ОСОБА_7.
Свідок ОСОБА_24 повідомив суду, що перший конфлікт з ОСОБА_4 у нього виник біля входу в приміщення бару близько 2-ї години ночі, коли він зробив ОСОБА_23, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, зауваження. Під час цього словесного конфлікту вони пару раз штовхнули один одного, після чого ОСОБА_10 забрав ОСОБА_4 і відвів його в сторону. Згодом між ними знову виник конфлікт, під час якого вони з ОСОБА_4 лише кричали один до одного, але бійки між ними не було. Коли ж до них підійшов ОСОБА_7, який намагався лише заспокоїти ОСОБА_4 та сказав йому, щоб він не псував їм свято і йшов звідти, ОСОБА_4 двома руками різко відштовхнув ОСОБА_7 приблизно на півметра і з близької відстані почав стріляти у нього з пістолета, внаслідок чого потерпілий впав і захропів, на його сорочці виступила кров. При цьому ОСОБА_24 стверджував, що на місці конфлікту вони були лише троє, ОСОБА_4 тоді ніхто не погрожував, ударів йому не наносив, ніяких тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 не було, як не було жодних підстав стріляти, він мав можливість безперешкодно піти від них.
В ході очної ставки з ОСОБА_4 ОСОБА_9 підтвердив свої показання, а під час відтворення обстановки та обставин події показав на місці як саме відбувалися вказані події, зазначивши, що ОСОБА_4 стріляв у ОСОБА_7 з відстані приблизно 20 см.
Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що під час першого конфлікту за участю ОСОБА_9 і ОСОБА_4 він силою забрав ОСОБА_4, який був у агресивному стані і хотів битися, та відвів його в сторону. Він також повідомив суду, що згодом почув постріли, повернувшись на які побачив, що потерпілий впав, а підсудний у витягнутій руці тримав пістолета в його напрямку, відстань між підсудним і потерпілим була не більше одного метра, ОСОБА_9 в той час стояв поруч з ними.
За показаннями цього свідка потерпілий ОСОБА_7 тоді в агресивному стані не був, ніхто з присутніх там нікому дорогу не перегороджував.
Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_13 також підтвердили факт конфлікту між ОСОБА_9 і ОСОБА_4 та повідомили, що ОСОБА_9 з ОСОБА_4 тоді сперечалися, хто з них має першим вдарити, у зв'язку з чим ОСОБА_20 робила їм зауваження, а згодом вони почули постріли і бачили, що ОСОБА_7 лежав на землі без свідомості.
ОСОБА_13, крім того повідомив суду, що футболка у ОСОБА_4 під час конфлікту була ціла, коли ж він, почувши приблизно 4 постріли, вибіг з приміщення бару, то побачив як підсудний зробив ще два постріли у потерпілого, після чого той впав на спину, футболка у ОСОБА_4 вже була розірвана.
За показаннями ОСОБА_20 під час конфлікту фрази: „Ну вдар мене", „Ну що ти можеш мені зробити?", „Ну спробуй вдарити мене", швидше за все, говорив підсудний.
Такі показання свідка ОСОБА_20 узгоджуються з показаннями самого підсудного про те, що ОСОБА_9 тоді в барі говорив йому, що добре знає його батька, поважає його і через це не буде його (ОСОБА_4) зачіпати.
Свідок ОСОБА_12 показав суду, що бачив суперечку на підвищених тонах між чоловіками, серед яких був і ОСОБА_7, під час суперечки підсудний стріляв у них з пістолета, після чого ОСОБА_7 впав.
ОСОБА_12 також повідомив суду, що він не пам'ятає, щоб ОСОБА_7 чи хтось інший з кулаками біг в сторону підсудного, потреби стріляти у останнього не було.
Про те, що на території бару у вказаний час була суперечка та стрілянина, після якої ОСОБА_7 впав і до нього викликали швидку допомогу, в судовому засіданні повідомляли і свідки ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та на досудовому слідстві свідки ОСОБА_21 і ОСОБА_22, показання яких були предметом дослідження в судовому засіданні.
Як видно з показань зазначених свідків, ніхто з них не підтвердив, що ОСОБА_7 або хтось інший наносив чи намагався нанести ОСОБА_23 удари, а також, що ОСОБА_4 бажав уникнення чи завершення конфлікту, як не підтвердив і того, що у ОСОБА_4 під час здійснення ним пострілів чи до цього були якісь тілесні ушкодження. Натомість свідки у своїх показаннях зазначали, що у ОСОБА_4 підстав стріляти не було і за бажання він міг безперешкодно залишити ОСОБА_9 з ОСОБА_7, що спростовує твердження підсудного про те, що йому загрожувала безпека і він здійснюючи постріли знаходився у стані необхідної оборони.
Зазначені показання підсудного та свідків об'єктивно підтверджуються даними протоколів слідчих дій, висновків судово-медичних експертиз та інших письмових доказів.
Так, з протоколів огляду місця події видно, що 24.08.2012 року з території майданчика бару було вилучено металевий предмет, схожий на кулю, та змиви речовини бурого кольору, а з оглядової кімнати приймального відділення Волочиської ЦРЛ вилучено револьвер "Zoraki R1" НОМЕР_1.
Речовина бурого кольору, вилучена з місця події, відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи є кров'ю людини, яка може належати, у тому числі, потерпілому ОСОБА_7
Згідно з висновками судово-балістичних експертиз №69-Б від 13.09.2012 року та №70-Б від 21.09.2012 року цей револьвер не є вогнепальною зброєю, але призначений для стрільби набоями Флобера калібру 4 мм кільцевого запалення для тренувальної стрільби; дев'ять гільз, які знаходилися у барабані вилученого револьвера, не є боєприпасами, але є складовими частинами стріляних гільз набоїв Флобера калібру 4 мм, а три предмети, що були вилучені 24.08.2012 року в ході розтину трупа ОСОБА_7, та один предмет, вилучений в ході огляду місця події на території бару, хоч і не є боєприпасами, але є стріляними снарядами до зброї калібру 4 мм.
В ході досудового слідства батько обвинуваченого ОСОБА_8 видав інструкцію до пістолета "Zoraki mod. R1", яка, як пояснив останній, належить його синові, він взяв її з місця його проживання.
Сам підсудній не заперечив, що саме цю інструкцію він придбав разом з револьвером і знав її зміст.
Як видно з пунктів 3, 6, 11 розділу „Заходи безпеки" вказаної інструкції, у ній зазначено, що зброя є небезпечною по своїй природі, у зв'язку з чим порушення правил і неакуратне поводження з нею може призвести до небажаних наслідків. (Аналогічно тому, як ніж і автомобіль, не піддаючись якій-небудь дії, може призвести до нещасних випадків, так і зброя може стати причиною ненамірених ушкоджень, з огляду на що користувачі повинні дотримуватися інструкцій техніки безпеки); що для попередження заподіяння шкоди пістолетом забороняється здійснювати постріли, націлившись на людей, тварин, тощо, (не менше 5 метрів) виключаючи надзвичайні ситуації, постійно слід тримати ствол пістолета направленим вниз по направленню до землі; що при здійсненні пострілу слід переконатися у тому, що в напрямку пострілу відсутні люди.
З наявних у справі характеристик підсудного також видно, що він проходив військову службу і має відповідні знання щодо озброєння.
Згідно ж з висновком судово-психіатричної експертизи на період здійснення пострілів у потерпілого психічним захворюванням ОСОБА_4 не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в стані фізіологічного афекту не знаходився.
Наведені докази щодо обізнаності ОСОБА_4 із застереженнями, вказаними в інструкції до придбаного ним пістолета та зброї взагалі, а також щодо його психічного стану під час пострілів свідчать про те, що стріляючи з пістолета у потерпілого з близької відстані він знав, що це було небезпечним для його життя, але, не дивлячись на це, умисно вистрілив у ОСОБА_7 всі дев'ять набоїв один за одним, доки потерпілий не впав.
Обґрунтованість зазначених в інструкції застережень (не тільки стосовно пострілів зі зброї, яка по своїй природі є небезпечною, а й навіть щодо направлення ствола револьвера в напрямку людини), а також те, що саме внаслідок пострілів з вказаного пістолета ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження, у тому числі й ті, від яких настала смерть потерпілого, підтверджується даними досліджених судом висновків судово-медичних експертиз.
Зокрема, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №5 від 11.10.2012 року під час зовнішнього та внутрішнього дослідження трупа ОСОБА_7 у нього виявлені тілесні ушкодження: припухлість м'яких тканин з садном на потиличній ділянці посередині; вогнепальні кульові поранення по передній підпахвинній лінії зліва, в проекції другого міжребір'я - 1, в ділянці нижнього краю десятого ребра зліва - 1, на передній поверхні черевної стінки справа - 2, на лівому передпліччі - 2; два крововиливи на лобковій ділянці справа та на передній поверхні правого стегна, у верхній третині; крововилив під м'які тканини голови в потиличній ділянці посередині; кульове наскрізне пошкодження верхньої долі лівої легені, аорти та тонкої кишки.
Припухлість, садно та крововилив на потиличній ділянці могли виникнути внаслідок дії якогось твердого тупого предмету, можливо при падінні та ударі об такий. Всі інші наявні у ОСОБА_7 тілесні ушкодження могли утворитися від пробивної дії твердого тупого, можливо металовмісного травмуючого предмету (снаряду) скоріш за все округлої форми на його поперечному перерізі. Проникаюче поранення грудної клітки, з пошкодженням лівої легені, перикарду та аорти, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння (завдання), і знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті; проникаюче поранення по нижньому краю десятого ребра зліва, з пошкодженням тонкого кишечника також відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння, але в причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають; всі інші виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження є легким і в причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають.
Під час отримання поранення на черевній стінці справа, потерпілий був обернений передньою поверхнею тіла стосовно нападаючого та міг бути зігнутий вперед. Ушкодження на потиличній ділянці голови могли утворитися при падінні на задню поверхню тіла. Поранення на грудній клітці зліва могли виникнути при вертикальному положенні тіла ОСОБА_7, який був частково обернений лівою половиною тулуба вперед, відносно нападаючого, а поранення на лівому передпліччі та на передній поверхні обох стегон могли утворитися при вертикальному положенні тіла ОСОБА_7, який був обернений передньою частиною тулуба відносно нападаючого.
Усі тілесні ушкодження могли утворитися в короткий проміжок часу між їх нанесенням, незадовго до смерті потерпілого.
Причиною смерті стала гемотампонада серця яка виникла внаслідок проникаючого вогнепального кульового поранення грудної клітки з ушкодженням перикарда та висхідного відділу аорти. Зважаючи на важкість отриманого тілесного ушкодження (наскрізне поранення аорти) смерть ОСОБА_7 могла настати відразу або в межах декількох хвилин після отриманого пошкодження.
Крім того, згідно з цим висновком судово-медичної експертизи поранення на грудній клітці, в другому міжребер'ї було здійснено із близької відстані пострілу.
Те, що вказане поранення виникло від пострілу з близької відстані, підтверджується і даним висновків експертів №101-мк від 28.09.2012р. та №102-мк від 02.10.2012р., відповідно до яких на зовнішній поверхні, отриманого для проведення судової медико-криміналістичної експертизи одного клаптя шкіри, вилученого із 2-го міжреберного проміжку по передній лівій підпахвинній лінії грудної клітки трупа ОСОБА_7, виявлено одиночну проникаюче-наскрізну вогнепальну рану шкіри, яка утворилася від одноразової пробивної дії якогось твердого тупого, можливо металовмісного (2-х валентне залізо), травмуючого предмету (снаряду), скоріш за все округлої форми на його поперечному перерізі, що був приведений в рух газами пострілу, здійсненого із близької дистанції, а саме: в межах зон дії на шкіру як незгорілих зерен бездимного пороху, так і металу пострілу.
Крім того, згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи №7 від 11.10.2012р., оскільки рана на грудній клітці зліва, в другому міжребер'ї, утворилася при пострілі з близької відстані (до 30 см), то механізм утворення вказаного ушкодження не відповідає тим обставинам (відстань 4-5 метрів до ОСОБА_7), на які вказував обвинувачений ОСОБА_4 під час відтворення ним обстановки та обставин події. Натомість, за висновком додаткової судово-медичної експертизи №9 від 11.10.2012р. утворення цієї рани з близької відстані може відповідати обставинам, на які під час відтворення обстановки та обставин події вказував свідок ОСОБА_9
Оскільки зазначені докази узгоджуються між собою, у зв'язку з чим не викликають сумнівів у їх достовірності, і в сукупності з достатністю вказують на те, що ОСОБА_4 саме умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_7, суд першої інстанції дав їм правильну оцінку і обґрунтовано кваліфікував дії підсудного за ч.1 ст.115 КК України як вбивство.
При цьому суд навів у вироку докладні мотиви, з яких відкидає показання підсудного про те, що він діяв в межах необхідної оборони. Зокрема, такі свої висновки суд правильно мотивував тим, що показання підсудного з цього приводу суперечать дослідженим у справі доказам; що дії потерпілого не мали ознак суспільно небезпечного посягання; що події відбувалися за обставин, які не становили загрози життю чи здоров'ю ОСОБА_4, в громадському місці та у присутності людей, які могли б його припинити; що про наявність у підсудного умислу на заподіяння смерті ОСОБА_7 також свідчать спосіб, знаряддя злочину, кількість пострілів, характер і локалізація поранень, у тому числі в ділянці грудної клітки, де розташовані життєво важливі органи, а також поведінка винного, що передувала події злочину.
Правильним є і висновок суду про те, що за таких обставин поведінка підсудного після вбивства - намагання вжити заходів щодо надання ОСОБА_7 медичної допомоги не свідчить про відсутність у винного умислу на вбивство потерпілого.
Як видно з протоколу судового засідання, свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 повідомили суду, що дізнавшись в лікарні від ОСОБА_4, що це він стріляв у ОСОБА_7, вони, кожен окремо, нанесли йому удари в обличчя і голову.
В апеляційному суді ОСОБА_16 та ОСОБА_15 дали аналогічні показання і, крім того, повідомили, що коли вони прийшли в лікарню, то ніяких тілесних ушкоджень на ОСОБА_23 не бачили, а свідок ОСОБА_10 підтвердив, що бачив як в лікарні ОСОБА_15 наносив ОСОБА_4 удари. При цьому свідки ОСОБА_16, ОСОБА_15 і ОСОБА_10 пояснили, що на досудовому слідстві про нанесення ОСОБА_23 ударів в лікарні вони не говорили, оскільки у них про це ніхто не запитував. Ці їх показання жодними доказами не спростовані.
Більше того, свідок ОСОБА_25, фельдшер, який у складі бригади швидкої допомоги доправляв ОСОБА_7 від бару до лікарні, також повідомив апеляційному суду, що ніяких тілесних ушкоджень на обличчі у ОСОБА_4 не було.
Не бачили на ОСОБА_4 тілесних ушкоджень чи побоїв і свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (медсестра і санітарка відповідно), які у той час знаходилися в приймальному відділенні лікарні. За показаннями цих свідків ОСОБА_4 не весь час був у їх полі зору, у зв'язку з чим самі по собі їх показання про те, що вони тоді в лікарні ніякої бійки не бачили, не спростовують показань ОСОБА_16, ОСОБА_15 та ОСОБА_10 про нанесення йому там ударів.
На думку колегії суддів, за обставин, коли ніхто із допитаних свідків не підтвердив факту нанесення потерпілим ударів ОСОБА_4, ніхто з них ні до, ні під час здійснення ним пострілів, ні зразу після цього тілесних ушкоджень на ньому не бачив, сам ОСОБА_4 не зміг сказати, хто може підтвердити нанесення йому ударів ОСОБА_7, а свідки ОСОБА_10, ОСОБА_15 і ОСОБА_16, стверджували, що двоє останніх нанесли ОСОБА_4 удари вже у лікарні, твердження засудженого, що потерпілий в барі напав на нього і наніс йому кілька ударів, не можуть бути визнані достовірними і слугувати підтвердженням того, що він перебував у стані необхідної оборони.
З тих же підстав не можуть бути доказом перебування ОСОБА_4 у стані необхідної оборони й дані довідки Волочиської ЦРЛ та висновків судово-медичних експертиз, відповідно до яких у нього були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді припухлості нижньої щелепи зліва та припухлості м'яких тканин на скроневій ділянці зліва, які могли виникнути від дії тупого твердого предмета по механізму „удар". До того ж згідно з висновком судово-медичної експертизи №130 від 05.09.2012 року ознак, характерних для боротьби чи самооборони, на тілі ОСОБА_4 не виявлено.
Утім зазначені в цих довідці та висновках експерта відомості узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_15 і ОСОБА_10 про нанесення ОСОБА_4 ударів у лікарні, що лише підтверджує достовірність їх показань з цього приводу.
Твердження ОСОБА_4 про його перебування у стані необхідної оборони не можуть бути визнані достовірними ще й тому, що його показання щодо фактичних обставин справи є непослідовними та суперечливими.
Зокрема, у своїх показаннях він то стверджував, що ОСОБА_24 був агресивно налаштований проти нього і хотів його бити, то говорив, що ОСОБА_24 казав йому, що добре знає і поважає його батька, тому не буде його зачіпати. То говорив, що у барі були лише знайомі потерпілого та ОСОБА_9, які хотіли його бити, то уточнював, що у цей конфлікт ніхто не втручався і ударів йому не наносив. То казав, що чув, що ОСОБА_24 часто провокував бійки і міг когось покалічити, то говорив, що конкретних таких випадків, пов'язаних з ОСОБА_24, він не чув, при цьому повідомив, що конфліктів з ОСОБА_9 у нього не було. То казав (під час очної ставки), що випив лише дві банки слабоалкогольного напою, то визнав, що вживав і горілку. То стверджував, що ОСОБА_24 був агресивний і хотів його бити, тому він не біг у його сторону, бо наражався на небезпеку, то говорив, що, коли ОСОБА_7 наносив йому удари і порвав футболку, ОСОБА_24 у цей час просто стояв між ним та виходом з території бару. То повідомляв, що після роботи ходив у місто з донькою, яку потім завів до бабки, деякий час побув з ними і лише після того вирішив продовжити святкування, то стверджував, що пістолет був при ньому, оскільки він зразу після роботи пішов святкувати. То стверджував, що ОСОБА_7 наніс йому удари у присутності відвідувачів бару, то казав, що ніхто із свідків не бачив, коли його бив потерпілий. То казав, що потерпілий тягнув його за футболку, то говорив, що його зловили і намагалися втримати для того, щоб бити. То казав, що після того, як його двічі вдарили і схватили за футболку, він відступив і почав стріляти, оскільки на нього йшов потерпілий, то говорив, що футболку йому порвали за декілька хвилин до пострілів. То говорив, що відбігши від ОСОБА_7 він достав пістолета, підняв його і просто почав стріляти, при цьому не цілився і не орієнтувався як відбуваються постріли, то стверджував, що стріляв лише по ногах потерпілого, але через віддачу від пострілів ствол пістолета піднімався, тому постріли влучали вище. То підкреслював, що ОСОБА_7 був дуже п'яний, то стверджував, що потерпілий швидко один за одним наніс два удари. Хоча, як видно з висновку судово-медичної експертизи №5 від 11.10.2012 р., у крові трупа ОСОБА_7 було виявлено 3,3 проміле етилового алкоголю, що відповідає важкій степені алкогольного сп'яніння, а це вже саме пособі викликає обґрунтовані сумніви щодо можливості потерпілого вчиняти активні, свідомі і кореговані дії, які могли б створити небезпеку людині.
Доводи ОСОБА_4 про те, що він був у небезпеці і стріляв з метою необхідної оборони, з посиланням на те, що він переживав за дітей, не узгоджуються й з його діями, зокрема, з тим, що, залишивши дітей вдома, він у стані алкогольного сп'яніння та зі зброєю при собі пішов продовжувати святкування у громадський заклад, завідомо знаючи, що у ньому відвідувачі вживають спиртні напої. Більше того, він пішов туди вдруге після того, як його забрав звідти ОСОБА_10 саме з метою попередити можливі негативні наслідки під час першого конфлікту.
Та обставина, що ОСОБА_10 з вказаною метою забирав ОСОБА_4 під час першого конфлікту і відводив у сторону, спростовує і доводи апелянтів з посиланням на те, що тоді у барі не було знайомих. Які могли б допомогти йому у випадку небезпеки. До того ж за показаннями ОСОБА_10, якби ОСОБА_4 почали бити, він прийшов би йому на допомогу, ОСОБА_4 тоді його в барі бачив.
Розбіжності у показаннях підсудного, свідків щодо відстані, з якої стріляв ОСОБА_4 у ОСОБА_7, жодним чином не спростовують висновків суду про доведеність вини засудженого в умисному вбивстві, оскільки згідно з даними наведених висновків експертиз на шкірі потерпілого в місці вогнепальної рани, від якої настала смерть, є сліди пороху, що свідчить про стрільбу з близької відстані і разом із загальною кількістю пострілів, швидкістю їх здійснення і локалізацію поранень є визначальним для кваліфікації дій винного за ч.1 ст.115 КК України.
Зазначені обставини, обізнаність ОСОБА_4 щодо призначення зброї і наслідків її застосування в сукупності вказують і на безпідставність доводів апелянтів з посиланням на те, що пістолет, з якого стріляв засуджений, висновком балістичної експертизи не визнаний вогнепальною зброєю, а снаряди не є бойовими припасами, та на те, що продавець револьвера переконав ОСОБА_4, що він є пневматичним і ним можна заподіяти лише синяки.
Що стосується доводів апеляції з посиланням на те, що суд у вироку послався на вимоги інструкції, яка не є інструкцією до револьвера, з якого стріляв ОСОБА_4, то вони не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки, як пояснив сам засуджений, саме цю інструкцію йому дав продавець револьвера, з якого він стріляв, і він з нею був ознайомлений. До того ж з її змісту видно, що вона стосується усіх видів вказаної зброї, умисел ОСОБА_4 на вчинення вбивства доведений сукупністю наведених вище досліджених в судовому засіданні доказів, а будь-яких інших належних, достовірних і достатніх доказів на спростування таких висновків учасники розгляду справи, у тому числі й сторона захисту, суду не надали.
Посилання захисника на показання матері ОСОБА_7 про те, що сина підставили друзі, також є безпідставними, оскільки вона не була очевидцем події, а ці її слова є лише припущенням, яке нічим не підтверджене.
Отже зазначені в апеляціях засудженого та його захисника доводи спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, тому колегія суддів уважає їх необґрунтованими і підстав для скасування чи зміни вироку в межах апеляцій не убачає.
Покарання ОСОБА_4 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, при цьому суд врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
На думку колегії суддів, суд правильно визнав обставиною, що пом'якшує покарання, надання ОСОБА_4 допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, обтяжуючою обставиною - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а при оцінці особи винного виходив з того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має двоє неповнолітніх дітей, працює, позитивно характеризується.
За наведених пом'якшуючої і обтяжуючої обставин та даних про особу засудженого колегія суддів уважає, що призначене ОСОБА_4 покарання у виді 11 років позбавлення волі є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Невизнання підсудним своєї вини і цивільного позову потерпілих, дача ним непослідовних і суперечливих показань є способом його захисту, тому, з урахуванням його поведінки зразу після вчинення злочину та вказаних даних про його особу, навіть за наявності зазначеної обтяжуючої обставини, це, на думку колегії суддів, не може бути підставою для призначення йому більшого строку позбавлення волі.
Доводи ж представника потерпілих з посиланням на погрози, висловлені засудженим після проголошення вироку, крім показань потерпілих, які є зацікавленою у справі стороною, не підтверджені достатніми і достовірними доказами.
У зв'язку з цим колегія суддів уважає апеляцію представника потерпілих також необґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
Вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2013 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляції засудженого, захисника ОСОБА_5 та представника потерпілих ОСОБА_3 - без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко