Справа № 1304/9344/12 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/783/4281/13 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.
Категорія:
08 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Гірник Т.А.
суддів - Бакуса В.Я., Бойко С.М.
секретар - Глинський О.А.
з участю позивача ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 4 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за невиконані роботи, -
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_4 44 169 грн. суми за невиконані роботи за умовами договору та витрати пов'язані зі сплатою судового збору.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 4 березня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 44 169 грн. та 442 грн. витрат на сплату судового збору, а всього 44 611 грн.
Рішення суду оскаржив відповідач. Вважає його незаконним та необґрунтованим, висновки невідповідними дійсним обставинам справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Мотивує тим, що згідно даної ним власноручної розписки отримав від ОСОБА_2 75 000 грн. в рахунок матеріалу на опалення, який був доставлений позивачу в кілька прийомів. Тобто між сторонами фактично укладено договір купівлі-продажу на суму 75 000 грн. Як доказ того, що позивач погодив усі істотні умови договору є те, що він неодноразово забезпечував умови для отримання /відвантаження/ продукції. Отже позивач отримав товар на суму 75 000 грн. за ціною яка на час укладення договору його влаштовувала. Тому суд помилково прийшов до висновку, що між сторонами був укладений договір підряду, враховуючи те, що він не є підрядником, тому не міг укладати договір побутового підряду. При ухваленні рішення суд прийняв до уваги акт перевірки обсягу фактично виконаних робіт, витрачених матеріалів та розрахунок вартості робіт по улаштуванню системи опалення 1-го поверху житлового будинку ОСОБА_2, які зроблені позивачем одноосібно і не могли прийматися судом як докази.
В судову засіданні ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк його виконання.
Згідно з ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.
Матеріалами справи встановлено, що 14 грудня 2011 року між сторонами по справі виникли договірні зобов»язання, за змістом яких позивач оплатив відповідачу суму 75 000 гривен яка прийнята відповідачем, а останній письмово дав зобов»язання за отриманні кошти придбати матеріал на опалення та виконати роботи. Ця обставина підтверджується письмовою розпискою від 14.12.2011 року наданою відповідачем, та підтвердженням останній факту отримання обумовлених коштів.
Таким чином суд дійшов вірного висновку, що відповідач взяв на себе зобов»язання, які випливають із договору підряду на виконання робіт, а отже сторони як замовник і підрядних фактично погодили між собою вартість робіт та матеріалів, оплату, котра повністю проведена позивачем. Враховуючи зміст та форму розписки, правовідносини виникли між фізичними особами, що не за перечив відповідач. При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач не заперечив факту отримання коштів на матеріали саме для будинку в с.Ізки Міжгірського району Закарпатської області, де і проводилась сторонами у справі відповідна звірка обсягу фактично виконаних робіт .
Згідно Акту 14.12.2011 року перевірки обсягу фактично виконаних робіт, витрачених матеріалів при встановленні сантехнічного обладнання в житловому будинку в с. Ізки Міжгірського р-ну Закарпатської обл., який відповідачем ОСОБА_4 хоча не підписаний, однак не спростований іншими доказами, вбачається, що роботи по встановленню сантехнічного обладнання з врахуванням затрачених матеріалів виконано на суму 29 163 грн. 69 коп./ а.с. 14/.
Судом обгрунтовано взято до уваги як належний доках наданий позивачем розрахунок вартості виконаних робіт по улаштуванню системи опалення у зазначеному будинку, виконаного ФОП ОСОБА_6 з врахуванням ліцензії серії НОМЕР_1 на підставі ДБН.Д.1.1-2000 програмний комплекс АВК-5, згідно якого проведено фаховий розрахунок виконаних робіт з врахуванням затрат матеріалу на сантехнічне обладнання на суму 30 831 гривна 00 коп., що враховано позивачем та судом при вирішенні питання про стягнення з відповідача решти коштів /а.с.15-19./ З пояснень відповідача в судовому засіданні при розгляді справи за апеляційною скаргою - останній роботи по облаштуванню сантехніки у будинку не виконував, лише поставлено матеріал.
При вирішенні спору, суд вірно врахував вимоги, регламентовані ст.866 ЦК України, - за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (підрядника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Ч.2 ст. 873 ЦК України передбачено, що робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, вірно застосовано норми матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи.
Мотиви апеляційної скарги про те, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу за умовами якого відповідач виступав в якості продавця є безпідставним та не спростовує висновків суду. Долучені відповідачем до справи документи про придбання ним за рахунком-фактурою від 22.03.2011 року будівельних сантехнічних матеріалів на суму 102976 гр. 42, гр. за 8 місяців до виникнення договірних зобов»язань між сторонами та 16.12.2011 року на суму 12468 гр. за рахунком № 320 - не може спростувати обгрунтованість вимог позивача. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про отримання позивачем товару повністю чи частково в рахунок суми, переданої відповідачу на матеріали та за виконання робіт 14.12.2011 року - ОСОБА_4 не надано, відтак мотиви позову не спростовано. Тому суд обґрунтовано постановив рішення про стягнення з відповідача на користь позивача частини коштів в сумі 44 161 гр. з отриманих ним в сумі 75 000 гривен за мінусом використаних 30 831 гривни, про що долучив належні докази.
. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 303, 304 , п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст.315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити .
Рішення Галицького районного суду Львівської області 4 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді