Справа: № 826/1715/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н. Г. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
03 липня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: при секретарі: Старової Н. Е. Маслія В. І., Файдюка В. В. Духно І. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 (далі позивач, СПД-ФО ОСОБА_5) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006851703 від 09 лютого 2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким в адміністративному позові відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, а позивач заперечував проти її задоволення, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є СПД-ФО та здійснює підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування.
Згідно із свідоцтвом про сплату єдиного податку НОМЕР_1, СПД-ФО ОСОБА_5 є платником єдиного податку, відповідно до положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року (а. с. 6).
Позивач є власником нежилого приміщення АДРЕСА_1, площею 30, 70 м2, з цільовим призначенням - для надання юридичних послуг, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення № 038554 (а. с. 7).
09.02.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006851703, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із земельного податку у сумі 2 257,54 грн, 17.09.2012 року податковим органом, внаслідок несплати податкової заборгованості, прийнято податкову вимогу № 125, що була вручена позивачу 09.11.2012 року під час здачі декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються гл. 1 розд. IV ПК України.
Згідно зі ст. 269 ПК України, платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
В силу приписів ч. 287.8 ст. 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Згідно з ч. 286.6 ст. 286 ПК України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, земельний податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб.
В той же час, у відповідності до ч. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також, за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як свідчать матеріали справи, згідно даних Державного земельного кадастру, позивач не є власником або землекористувачем земельної ділянки (її частини), на якій розташоване належне їй на праві власності нерухоме майно, тобто підстави для сплати земельного податку в нього відсутні.
Крім того, у відповідності до ч. 297.1 ст. 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Як вбачається з чинного на момент розгляду справи свідоцтва платника єдиного податку, одним з видів господарської діяльності, на провадження якої позивач має право, є інша юридична діяльність, яку, як було встановлено судом першої інстанції, СПД-ФО ОСОБА_5 провадить у вищезазначеному нежилому приміщенні, тобто використовує його для здійснення підприємницької діяльності.
Оскільки, позивач сплачує єдиний податок та використовує приміщення нежилого приміщення АДРЕСА_1, площею 30, 70 м2, за його цільовим призначенням - як офісне приміщення для провадження підприємницької діяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов'язання зі сплати земельного податку за земельну ділянку, прилеглу до цього приміщення, у позивача відсутнє.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги ДПІ, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 08 квітня 2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.