ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 червня 2013 року 11:10 № 826/5516/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Донця В.А., суддів Катющенка В.П. та Костенка Д.А., за участю секретаря судового засідання Суховій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТаврійського благодійного фонду милосердя імені Нестора Махна в інтересах ОСОБА_2
доНачальника управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області
Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області
Голови правління Пенсійного фонду України
Пенсійного фонду України
проскасування в частині постанови правління Пенсійного фонду України від 15 жовтня 2009 року №23-1, визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
Засновник і президент Таврійського благодійного фонду милосердя імені Нестора Махна звернувся до суду в інтересах члена Таврійського благодійного фонду милосердя імені Нестора Махна ОСОБА_2 з адміністративним позовом (з урахуванням заяви від 17.01.2012 №12) про:
зобов'язання начальника управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області, управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області негайно виконати обов'язок з призначення та виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_2 згідно поданих заяв та чинного законодавства;
скасування, визнання нікчемними, незаконними, дискримінаційними та такими, що порушують Конституцію України, чинне законодавство України, права і свободи людини - пункт 12 постанови правління Пенсійного фонду України від 15 жовтня 2009 року №23-1 та всі інші правочини відповідачів, спрямованих на багаторічне позбавлення соціальних прав і гарантій на пенсійне забезпечення при досягненні 50-річного віку, здійснені стосовно ОСОБА_2;
визнання незаконними, дискримінаційними, такими, що порушують права людини і громадянина, Конституцію України, чинне вітчизняне і міжнародне законодавство, дії та бездіяльність посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області, Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_2;
визнання дій та бездіяльності начальника управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області, Голови правління Пенсійного Фонду України несумісними з державною владою і службою та займаними посадами;
стягнення солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 заборгованості по пенсії за період з 19.04.2007 по 10.08.2011, завдану матеріальну шкоду в сумі 104744,82 грн., моральну шкоду в розмірі 102000,00 грн.
Ухвалою суду від 26 червня 2013 року на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито провадження в адміністративній справі №826/5516/13-а в частині позовних вимог про зобов'язання начальника управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області, управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області негайно виконати обов'язок з призначення та виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_2 згідно поданих заяв та чинного законодавства та в частині визнання незаконними, дискримінаційними, такими, що порушують права людини і громадянина, Конституцію України, чинне вітчизняне і міжнародне законодавство дії та бездіяльність посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо ОСОБА_2
Позов мотивований тим, зокрема, що пункт 12 постанови правління Пенсійного фонду України від 15 жовтня 2009 року №23-1, яким доповнено пункт 25 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо необхідності надання для призначення пенсії матері дитини-інваліда з дитинства висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що така дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, є незаконним, оскільки всупереч вимогам Конституції України оскаржуваними положеннями підзаконного нормативно-правового акта звужено зміст та обсяг існуючих прав та свобод ОСОБА_2 на пенсійне забезпечення. Як зазначено в заяві від 17.01.2012 №12 про доповнення і уточнення до адміністративного позову, постанова правління Пенсійного фонду України від 15 жовтня 2009 року №23-1, а також протиправні дії та бездіяльність відповідачів щодо ОСОБА_2 як публічні правочини не відповідають встановленій Цивільним кодексом України формі та в силу статей 215, 216, 218, 228 цього Кодексу є недійсними, нікчемними, не створюють жодних правових наслідків, а лише підтверджують організовану протидію, масові зловживання відповідачів, наслідком чого є позбавлення усіх прав і свобод. На думку позивача, протиправність дій відповідачів щодо позбавлення права на пенсійне забезпечення завдала ОСОБА_2 матеріальної шкоди, яка складає 104744,82 грн. та моральної шкоди в розмірі 102000,00 грн.
Позивач та представник до судового засідання не прибули, про місце, дату та час судового розгляду справи представник повідомлявся повісткою. В заяві від 17.01.2012 №12 представник позивача просив здійснювати розгляд адміністративної справи без його участі та без участі ОСОБА_2
Відповідачі: начальник управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області, Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області, Голова правління Пенсійного фонду України участі повноважних представників в судому розгляді справи не забезпечили, про місце, дату та час його проведення повідомлялись належним чином.
Від представника управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, де представник зазначає про безпідставність позовних вимог, позаяк ОСОБА_2 всупереч вимогам пункту 25 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не було надано висновок лікарсько-консультаційної комісії. Крім того, в запереченнях зазначено, що аналогічний спір розглянуто Гуляйпільським районним судом Запорізької області, постанова якого від 23 лютого 2011 року в адміністративній справі №2-а-316/11 про відмову в задоволенні адміністративного позову, залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 04 серпня 2011 року.
Начальником управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області подано заяву про розгляд справи без його участі.
Представник Пенсійного фонду України проти адміністративного позову заперечив, зазначивши, що оскаржувана постанова правління Пенсійного фонду України видана в межах повноважень та відповідає чинному законодавству. На думку представника, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, що відповідно до статті 100 КАС України є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду. Також позивач вважає необґрунтованим твердження представника ОСОБА_2 щодо завдання їй Пенсійним фондом України, Головою правління Пенсійного фонду України матеріальної та моральної шкоди, оскільки повноваження щодо призначення пенсії згідно з "Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах" належать саме управлінням Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах. Представник Пенсійного фонду України звернув увагу суду на ту обставину, що позивач розраховує матеріальну шкоду, починаючи з 2007 року, водночас оскаржуваний нормативно-правовий акт затверджено постановою правління Пенсійного фонду України лише 15 жовтня 2009 року.
Розглянувши адміністративний позов, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника Пенсійного фонду України, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, судом встановлено наступне.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 15 жовтня 2009 року №23-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2009 року за №1050/17066 (далі - Постанова №23-1), затверджено "Зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Зміни) (Офіційний вісник України, 2009, №89 (27.11.2009), ст. 3035).
Згідно з пунктом 4 Постанови №23-1 вона набирає чинності з дня офіційного опублікування.
Пунктом 12 Змін доповнено пункт 25 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 реченням: "У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.".
З метою дотримання вимог статті 171 КАС України Міністерством юстиції України опубліковано оголошення в Офіційному віснику України, 2013, №42 (14.06.2013) про оскарження Постанови №23-1.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Як убачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_2, в інтересах якої, як члена Таврійського благодійного фонду милосердя імені Нестора Махна, подав адміністративний позов засновник і президент цього Фонду, зверталась до начальника управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про призначення дострокової пенсії за віком з травня 2007 року в зв'язку з досягненням нею 50-річного віку, матері інваліда з дитинства ОСОБА_3.
За висновком суду, ОСОБА_2 є суб'єктом правовідносин, врегульованих оскаржуваними положеннями нормативно-правового акта стосовно необхідності надання висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку в разі розгляду питання про призначення пенсії.
Відповідно до статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду (абзац перший частини першої).
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вищим органом управління Пенсійного фонду України є правління.
Статтею 62 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Правління Пенсійного фонду України затверджує документи нормативного характеру, що регламентують діяльність Пенсійного фонду, в тому числі статут та зміни до нього, регламент засідань правління, положення про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, положення про територіальні органи Пенсійного фонду (пункт 2 частини першої). Постанови правління та інші документи нормативного характеру Пенсійного фонду, що стосуються прав і обов'язків громадян, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Водночас, повноваження Пенсійного фонду України як центрального органу виконавчої влади визначались "Положенням про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року №1261 (чинного на час видання Постанови №23-1).
Пунктом 7 "Положення про Пенсійний фонд України" встановлено, що Пенсійний фонд України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує та контролює їх виконання. Фонд видає в разі потреби разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Проекти нормативно-правових актів Фонду погоджуються з Міністром праці та соціальної політики. Нормативно-правові акти Фонду підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 12 "Положення про Пенсійний фонд України" Правління Пенсійного фонду України, зокрема, приймає у межах своїх повноважень постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Фонду (пункт 2); приймає рішення з інших питань діяльності Фонду (пункт 7). Правління правоможне приймати рішення за наявності на засіданні не менш як дві третини його членів (абзац десятий). Рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів правління (абзац одинадцятий).
Частиною другою статті 60 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до складу правління Пенсійного фонду входять по п'ять представників від держави, застрахованих осіб і роботодавців.
Як убачається з копії Постанови №23-1, наданої представником Пенсійного фонду України, нормативно-правовий акт підписаний тринадцятьма членами правління Пенсійного фонду України та погоджено: Міністром праці та соціальної політики України; керівником робочої комісії всеукраїнських профспілок та профспілкових об'єднань для ведення переговорів, укладення Генеральної Угоди на 2008-2009 роки та контролю за її виконанням; в. о. президента Всеукраїнської асоціації роботодавців; в. о. президента Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України; Генеральним директором Федерації роботодавців України; Президентом Спілки орендарів і підприємців України.
Міністерством юстиції України на вимогу суду надано висновок від 10 листопада 2009 року про державну реєстрацію нормативно-правового акта - постанови правління Пенсійного фонду України від 15 жовтня 2009 року №23-1 "Про затвердження Змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за яким Постанова №23-1: відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини (висновок від 02.11.2009); видана відповідно до пункту 12 "Положення про Пенсійний фонд України"; відповідає чинному законодавству і відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" підлягає державній реєстрації як така, що зачіпає права і свободи, законні інтереси громадян. Наказом Міністерства юстиції України від 10.11.2009 №2101/5 постанову правління Пенсійного фонду України від 15 жовтня 2009 року №23-1 "Про затвердження Змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" наказано зареєструвати (пункт 1).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про дотримання Пенсійним фондом України вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Положення про Пенсійний фонд України", "Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 процедури видання та форми Постанови №32-1 як нормативно-правового акта.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
За висновком суду, наведеними положеннями Закону не визначено органу, який встановлює наявність чи відсутність факту інвалідності в дитини.
Як уже зазначалось, пунктом 12 Змін доповнено пункт 25 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" новим положенням, за яким: "У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.".
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації обмежень життєдіяльності, викликаних порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені в Законі України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 6 жовтня 2005 року №2961-IV.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (в редакції, чинній станом на час видання Постанови №23-1) інвалідність і ступінь втрати здоров'я повнолітніх хворих встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, а неповнолітніх - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів (частина перша). Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина-інвалід" (частина сьома).
Таким чином вимога, встановлена оскаржуваними положеннями Постанови №23-1 щодо необхідності надання висновку лікарсько-консультаційної комісії для підтвердження факту про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку з метою вирішення питання органом пенсійного фонду щодо призначення пенсії матері дитини інваліда, відповідає приписам статті 7 Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні".
З огляду на викладене, враховуючи те, що судом не встановлено невідповідність оскаржуваних положень Постанови №23-1 вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідність цих положень Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо незаконності пункту 12 Постанови №23-1.
Також є помилковим твердження представника позивача про невідповідність Постанови №23-1 статті 22 Конституції України, за якою не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Як убачається зі змісту вказаного положення Основного Закону України, недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод гарантується в разі прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів. Однак, у даному випадку оскаржується підзаконний нормативно-правовий акт. Крім того, встановлення пунктом 12 Постанови №23-1 вимоги про підтвердження факту про наявність у дитини медичних показань для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку на підставі висновку лікарсько-консультаційної комісії, не позбавляє права на призначення пенсії, а лише визначає документ, на підставі чого може бути встановлений факт. При цьому, слід врахувати, що представник позивача не обґрунтував, та не зазначив про існування доказів щодо неможливості отримання висновку лікарсько-консультаційної комісії, необхідності понесення значних матеріальних, фізичних затрат для його отримання.
Також, на думку суду, безпідставним є твердження про дискримінаційність оскаржуваних положень нормативно-правого акта, оскільки в цих положеннях відсутні будь-які обмеження або привілеї стосовно особи, групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Подання висновку лікарсько-консультаційної комісії для підтвердження наявності у дитини медичних показань для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку є обов'язковим для всіх без виключення.
Щодо посилання представника позивача на Цивільний кодекс України стосовно чинності правочинів, їх форми, визнання правочинів недійсними, наслідків нікчемності правочинів, то судом такі доводи до уваги не беруться, позаяк, нормативно-правовий акт та дії посадових осіб Пенсійного фонду України щодо його видання не є правочинами в розумінні Цивільного кодексу України.
Крім того, суд погоджується з доводами представника Пенсійного фонду України щодо необґрунтованості позовних вимог в частині протиправності дій, бездіяльності Пенсійного фонду України, Голови правління Пенсійного фонду України про протиправність дій, бездіяльності щодо не призначення ОСОБА_2 пенсії за її заявою. Згідно з "Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №442/6730, управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами Фонду (пункт 1.1). Основними завданнями Управління є, зокрема, призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати (підпункт 3 пункту 2.2), тому вирішення питання про призначення пенсії, в даному випадку, не відноситься до повноважень Пенсійного фонду України та голови правління.
Представник позивача, крім іншого, просив солідарно стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 заборгованість по пенсії за період з 19.04.2007 по 10.08.2011, завдану матеріальну шкоду в сумі 104744,82 грн., моральну шкоду в розмірі 102000,00 грн. Обґрунтовуючи наявність шкоди та моральної шкоди, представник позивача зазначив, що шкода полягає у тому, що ОСОБА_2 мала бути призначена пенсія з травня 2007 року. Не призначення пенсії завдало ОСОБА_2 шкоди в розмірі 52372,41 грн., яка відповідно до частини другої статті 231 та статті 228 Цивільного кодексу України подвоюється, відповідно становить 104744,82 грн. Також на думку представника ОСОБА_2, завдано моральну шкоду в розмірі 51000,00 грн., яка відповідно до частини другої статті 231 та статті 228 Цивільного кодексу України подвоюється та яка полягає в зловмисному багаторічному перешкоджанні в пенсійному забезпеченні, що супроводжувалось моральними та фізичними стражданнями від багаторічних образ, принижень, сваволі, психологічних катувань і мордувань та жорстокого поводження, що принижує людську гідність жебрацьким існуванням.
З огляду на те, що судом не встановлено протиправності дій, бездіяльності відповідачів щодо видання Постанови №32-1 та щодо вирішення питання з призначення ОСОБА_2 пенсії, беручи до уваги встановлення постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 23 лютого 2011 року в адміністративній справі №2-а-316/11, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року, відсутності підстав для призначення пенсії ОСОБА_2 з травня 2007 року, необґрунтованими є вимоги позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Крім того, представником позивача не надано доказів на підтвердження фізичних страждань ОСОБА_2, її приниження, завдання образ з боку відповідачів та не зазначено про існування таких доказів.
За наведених підстав суд вважає необґрунтованими позовні вимоги про визнання дій та бездіяльності начальника управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області, Голови правління Пенсійного Фонду України несумісними з державною владою і службою та займаними посадами.
Щодо позовних вимог про зобов'язання начальника управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області, управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області негайно виконати обов'язок з призначення та виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_2 згідно поданих заяв та чинного законодавства та про визнання незаконними, дискримінаційними, такими, що порушують права людини і громадянина, Конституцію України, чинне вітчизняне і міжнародне законодавство дії та бездіяльність посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо ОСОБА_2, то як уже зазначалось, ухвалою суду від 26 червня 2013 року в адміністративній справі №826/5516/13-а на підставі пункту 4 частини першої статті 157 КАС України провадження в цій частині позовних вимог закрито.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на час звернення представника позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На думку суду, позивач могла дізнатись про порушене право з часу офіційного оприлюднення Постанови №23-1 в Офіційному віснику України 27.11.2009. Як убачається з відмітки про реєстрацію адміністративного позову, представник позивача звернувся до суду 19.01.2010, тобто в межах річного строку.
Відповідно до частини другої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідачами не надано суду доказів понесення ними судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідно судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.А. Донець
Судді В.П. Катющенко
Д.А. Костенко