ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" липня 2013 р. Справа № 809/1921/13-a
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1361,60 грн.,-
20.06.2013 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1361,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача в порушення вимог Податкового кодексу України, наявна заборгованість по сплаті єдиного податку за період грудень 2012 року - травень 2013 року в сумі 1361,60 грн. Внаслідок чого, просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача вищевказану суму боргу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, наведених ним у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлявся, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке повернулось на адресу суду з відміткою пошти " адресат не проживає за адресою" і наявне в матеріалах справи, що свідчить про належність повідомлення відповідача, оскільки направлялось на адресу зазначену в ЄДРПОУ.
Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухання свідка чи експерта.
За таких обставин суд вважає, що розгляд справи можливий у відсутності позивача і відповідача та ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.08.2003 року відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та взятий на облік у Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську.
Згідно із поданою 25.01.2012 року ним заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності відповідача з 01.01.2012 року переведено на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку. Відповідно до обраного виду діяльності (виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, оптова торгівля іншими машинами і устаткуваннями) та затвердженого Івано-Франківською міською радою переліку фіксованих ставок єдиного податку для фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку для здійснюваного відповідачем виду діяльності, встановлено ставку єдиного податку у розмірі 20% до розміру мінімальної заробітної плати .
Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України (надалі - Кодекс) встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам Податкового кодексу України, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Відповідач, у відповідності до вимог статтей 291-299 Кодексу з 01 січня 2012 року перейшов на спрощену систему оподаткування та отримав свідоцтво платника податку серія А № 343056.
Приписами абзацу 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, встановлено, що суб'єктами господарювання другої групи є фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Відповідно до розрахунку доходу за попередній рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, сума доходу відповідача становила 88300,00 грн., що відповідає вимогам для застосування 2 групи платника єдиного податку.
Частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", який вступив в дію з 01.01.2012 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1073,00 грн.
Згідно положень статті 8 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2013 рік", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2013 року складає 1147,00 грн.
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку встановлено ставку єдиного податку у розмірі 20 % розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 295.1 статті 295 Кодексу, встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Відповідно до пункту 295.2 статті 295 Кодексу, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 14.1.175 статті 14 Кодексу визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем нарощено податкове зобов"язання по єдиному податку в сумі 1361,60 гривень, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника станом на 31.12.2012 року, станом на 11.06.2013 року та іншими матеріалами справи.
Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1361,60 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 1361,60 грн. (одну тисячу триста шістдесят одну гривню шістдесят копійок) за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 05.07.2013 року.