03 липня 2013 року м. Чернівці справа № 824/1171/13-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Анісімова О.В.,
секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Муляр Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сторожинецького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сторожинецького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (далі - відповідач -1) про визнання дій щодо відмови в прийнятті поданої заяви-анкети для процедури оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон в разі тимчасових поїздок, щодо відмови в прийнятті поданих двох фотокарток 3,5 на 4,5 см для процедури оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон в разі тимчасових поїздок, щодо вимоги надання квитанцій по сплаті платної послуги у розмірі 87,15 грн., щодо вимоги сплати 120,00 грн. «за бланк паспорта», щодо ототожнення порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» із платною послугою пов'язаною з оформленням та видачею паспорта громадянина для виїзду за кордон неправомірними та зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на підставі документів поданих 30.11.2012 р.
Ухвалою суду від 12.06.2013 р., яка занесена до журналу судового засідання, до справи залучено як другого відповідача Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (далі - відповідач - 2 або УДМС).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.11.2012 р. позивач, з метою отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, звернувся до відповідача-1. Для цього він подав документи перелік яких передбачений Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р., №3857-ХІІ (далі - Закон №3857) та Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №231 від 31.03.1995 р. (далі - Правила №231). Однак у видачі йому паспорту було відмовлено, так як ним не було окремо сплачено 120 грн. за вартість бланку паспорта та 87,15 грн. за надання адміністративних послуг. Вважає такі дій відповідачів неправомірними, так як законодавством, яке регулює порядок оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон не передбачена сплата зазначених коштів, а будь-яких окремих послуг від відповідачів він не замовляв. У зв'язку із зазначеним просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
УДМС щодо задоволення позову заперечило.
У судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив наступне.
Так, 30.11.2012 р. він, з метою отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, подав відповідачу-1 документи перелік яких визначений Законом №3857 та Правилами №231, а саме заяву-анкету (окремо сповістивши в ній, що жодних підстав, які відповідно до ст.6 Закону №3857 тимчасово обмежують його права на виїзд за кордон немає та те, що йому відомо, що свідомо подані ним неправдиві відомості можуть призвести до відмови у видачі паспорта), копію паспорта громадянина України, копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, дві фотокартки розміром 3,5*4,5 см, квитанцію про сплату державного мита у розмірі 170,00 грн.
Однак листом від 11.05.2013 р. відповідачем-1 йому відмовлено в оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон, так як подані ним документи не відповідають нормативам. Зокрема ним не було надано доказів сплати 120 грн. за вартість бланку паспорта та 87,15 грн. за надання адміністративних послуг.
Вважає такі дій відповідачів неправомірними, виходячи із наступного.
Так, нормативно-правовими актами які регулюють порядок оформлення та видачу паспорта громадянина України для видачі за кордон є Закон №3857 та Правила №231. Даними нормативно-правовими актами затверджено вичерпний перелік документів необхідних для оформлення паспорта для виїзду за кордон. Саме ці документи були подані позивачем до відповідача-1 для оформлення та отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Ні Закон №3857, ні Правила №231 не передбачають подання для оформлення та отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон доказів сплати 120 грн. за вартість бланку паспорта та 87,15 грн. за надання адміністративних послуг.
Позивач вважає застосування відповідачами відносно нього у даних правовідносинах Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1098, від 26.10.2011 р. (далі - Порядок №1098) та постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 р., №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» (далі - Постанова №795) неправомірним, так як порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ніколи не був та не може бути платною послугою, а тому і сплачувати 120 грн. за вартість бланку паспорта та 87,15 грн. за надання адміністративних послуг він не зобов'язаний.
Також, позивач суду пояснив, що він до УДМС або до інших осіб з приводу надання йому платної послуги передбаченої Постановою №795 не звертався, будь-яких заяв щодо надання таких послуг не подавав.
Вважає, що сплата державного мита в розмірі 170,00 грн. є єдиною законною платою за виготовлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та в повному обсязі покриває витрати держави на проведення всього обсягу юридично значущих дій пов'язаних з оформленням та видачею паспорту.
Крім цього, позивач суду пояснив, що заява-анкета, яку він подав разом з іншими документами до відповідача-1 для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон за своїм змістом відповідає тій заяві-анкеті, яку заповнює посадова особа УДМС в електронному вигляді, а тому вважає її неприйняття неправомірним.
У зв'язку із зазначеним просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представники позивача суду пояснили наступне.
Так, ОСОБА_1 30.11.2012 р. звернувся до відповідача-1 із заявою щодо оформлення йому паспорту громадянина України для виїзду за кордон. До заяви ним було додано заяву-анкету, копію паспорта громадянина України, копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, дві фотокартки розміром 3,5*4,5 см, квитанцію про сплату державного мита у розмірі 170,00 грн.
За наслідками розгляду заяви позивачу відмовлено у оформленні та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон у зв'язку із відсутністю доказів сплати ним 120 грн. за вартість бланку паспорта та 87,15 грн. за надання адміністративних послуг, про що позивачу було роз'яснено листами від 11.05.2013 р., №708 та від 06.12.2012 р., №18/4005.
Крім цього, позивачу було роз'яснено, що для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон йому необхідно подати паспорт громадянина України, копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, квитанції про сплату державного мита, послуг ВГІРФО, бланка паспорту, при цьому особа фотографується безпосередньо на місці, внесені в анкету персональні дані передаються до Головного обчислювального центру, де і виготовляються паспорти.
Вважають, що порядок та умови надання адміністративних послуг з оформлення та видачі паспорта регулюється не Правилами №231, а Законом України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 р., №5203-VI (далі - Закон №5203), Порядком №1098 та Постановою №795.
Даними нормативно-правовими актами передбачена сплата громадянами, які бажають отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон 120 грн. за вартість бланку паспорта та 87,15 грн. за надання адміністративних послуг.
Надання зазначеної послуги здійснюється за заявою-анкетою встановленого зразка, яка одночасно є заявою про надання відповідної послуги з оформлення та видачі паспорта.
У зв'язку із зазначеним позивачу було відмовлено у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Крім цього, представники УДМС суду пояснили, що подана позивачем заява-анкета та фотокартки технічно не можуть бути використані для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, так як використовуваний УДМС програмний продукт передбачає, що заява-анкета заповнюється виключно в електронному вигляді посадовою особою УДМС, після чого здійснюється фотографування особи та фотофайл вноситься до програмного продукту.
За таких обставин, вважають, що при прийнятті рішення щодо відмови в оформленні позивачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон шляхом надання відповідного листа роз'яснення УДМС діяло на підставі, у межах повноважень, та у спосіб встановлений нормативно-правовими актами України, у зв'язку із чим просять у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Так, 30.11.2012 р. ОСОБА_1 до відповідача-1 подав заяву, відповідно до змісту якої просив прийняти у нього документи для виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Разом із зазначеною заявою позивачем подано заяву-анкету, копію паспорта громадянина України, копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см, квитанцію про сплату державного мита у розмірі 170,00 грн.
Згідно матеріалів справи вищезазначені документи позивач подав особисто завідувачу Сторожинецького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області Гавришу М.В., що підтверджується карткою обліку відвідувачів №ОП/Н-2.
Дана заява із додатками до неї була зареєстрована в журналі реєстрації звернення громадян Сторожинецького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області та по ній 04.12.2012 р. прийнято рішення про її направлення до УДМС.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 (із додатками) УДМС листом від 06.12.2012 р., №18/4005 надано роз'яснення, відповідно до змісту якого позивача проінформовано, що подані ним документи не відповідають нормативам та унеможливлюють виготовлення йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
При цьому позивачу роз'яснено, що для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон йому необхідно подати паспорт громадянина України, копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, квитанції про сплату державного мита, послуг ВГІРФО, бланка паспорту. Фотографування особи здійснюється на місці, внесені в анкету персональні дані передаються до Головного обчислювального центру, де і виготовляються паспорти. Також, у даному листі зазначено, що позивач для отримання паспорту громадянина України зобов'язаний сплати 120 грн. за вартість бланку паспорта та 87,15 грн. за надання адміністративних послуг.
11.05.2013 р. за вих. №708 відповідачем-1 на адресу позивача спрямовано лист, якій за змістом є аналогічним листу УДМС від 06.12.2012 р., №18/4005.
Суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Так, відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р., №405/2011, УДМС в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є суб'єктом владних повноважень (виконує владні управлінські функції), а тому зобов'язано діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Нормативно-правове регулювання порядку оформлення та видачі паспортів громадян України для видачі за кордон, на момент виникнення оспорюваних правовідносин, визначалось Законом №3857 та Правилами №231.
Так, відповідно до ст.1 Закону №3857 громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.
Згідно ст.2 Закону №3857 документом, що дає право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами у т.ч. є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до ст.7 Закону №3857 правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
Такими правилами є Правила №231.
Згідно із п.10 Правил №231, для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
Відповідно до п.6 ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 р. «Про державне мито» (далі - Декрет) державне мито справляється за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон.
Відповідно до пп. «б» п.6 ст.3 Декрету ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон - 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 170 грн. (10х17=170).
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач подав відповідачу вищезазначений перелік документів, передбачений Правилами №231. При цьому подання документів позивачем здійснювалось особисто, що підтверджується карткою обліку відвідувачів №ОП/Н-2.
У судовому засіданні встановлено, що волевиявлення ОСОБА_1 при поданні до відповідача-1 документів було спрямоване на оформлення та отримання ним паспорту громадянина України для виїзду за кордон, що зокрема підтверджується його поясненнями та змістом заяви від 30.11.2012 р. та картки обліку відвідувачів №ОП/Н-2.
Листами відповідачів від 11.05.2013 р., №708 та від 06.12.2012 р., №18/4005 ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні на видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон у зв'язку із несплатою ним 120 грн. за вартість бланку паспорта та 87,15 грн. за надання адміністративних послуг, як то передбачено Порядком №1098 (яким Постанова №795 викладена у новій редакції).
Суд вважає, що у даному разі посилання УДМС на Порядок №1098 є необґрунтованим, оскільки порядок оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон врегульовано Законом №3857, у межах та на виконання якого постановою Кабінету Міністрів України затверджені Правила №231. Ані вказаним Законом, ані зазначеними Правилами не визначено обов'язок особи сплачувати будь-які інші платежі під час оформлення та видачі паспорту.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.1 Декрету платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Тобто, з викладеного слідує, що по своїй правовій природі державне мито є платежем на користь держави, який здійснюють особи з метою вчинення уповноваженими на те органами в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення.
Відповідно до положень Закону №3857 громадянин України, який не має законодавчо встановлених обмежень, має право виїхати з України, для чого Держава видає йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Дії держави по оформленню та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон по своєму змістовому навантаженню охоплюються поняттям «вчинення уповноваженими на те органами в їхніх інтересах дій та видачу документів», а тому їх здійснення є підставою для сплати державного мита, як то передбачено Законом №3857 та Декретом. Саме даний платіж (державне мито у сумі 170 грн.) був єдино законодавчо встановленим платежем, який суб'єкт звернення до УДМС (у нашому випадку ОСОБА_1.) мав сплатити за оформлення та видачу йому паспорту.
При цьому суд зазначає, що видача та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон відноситься до законодавчого обов'язку УДМС.
Порядком №1098 (яким Постанова №795 викладена у новій редакції) затверджено перелік платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання.
Відповідно до п.2 Порядку №1098, послуги надаються за письмовою заявою фізичних та юридичних осіб.
Аналогічна норма міститься у ч.4 ст.9 Закону №5203 відповідно до якої заява на отримання адміністративної послуги подається в письмовій чи усній формі, а відповідно до п.1 ч.1 ст.1 зазначеного Закону адміністративна послуга це є результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону.
Правовий аналіз вищевказаних норм Закону №5203 та Порядку №1098 свідчить про те, що платні послуги можуть бути надані за заявою особи, тобто за наявності у неї бажання отримати таку послугу, а не про обов'язковість замовлення такої послуги з метою, зокрема, оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон. В іншому випадку, якщо приймати до уваги позицію УДМС про обов'язковість таких послуг, Порядок №1098 буде суперечити вимогам Закону №3857, статтею 7 якого зазначено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню. Як зазначено вище, на виконання вимог Закону №3857, постановою Кабінету Міністрів України затверджено Правила №231.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 05.06.2013 р. у справі №К/800/10107/13 за позовом ОСОБА_7 до служби громадянства і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Судом встановлено, що позивач до УДМС будь-яких заяв щодо надання йому адміністративних послуг (та інших послуг) не подавав, його воля була спрямована на отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, яка і виразилась (волевиявлення) у поданні заяви від 30.11.2012 р. разом із додатками до неї.
Таким чином, оскільки порядок оформлення та видачі паспортів визначено Законом №3857 та Правилами №231, відповідачі були позбавлені можливості вимагати у позивача будь-які інші документи (платежі), окрім тих, що зазначені у вказаному Законі та Правилах.
Крім цього, представники УДМС не пояснили суду суті послуг, яка полягає в оформлені та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вартість якої становить 87,15грн. Таке питання є актуальним з огляду на те, що особа, яка виявила бажання отримати паспорт, сплачує державне мито у розмірі 170грн. за оформлення та видачу паспорту громадянина України за виїзду за кордон, про що зазначено вище. Тобто, якщо приймати до уваги доводи відповідача про необхідність сплати послуги вартістю 87,15 грн., то існує подвійна оплата одних і тих же дій (послуг) відповідача.
Не надано представником відповідача і доказів вартості бланку паспорта.
При цьому суд вважає, що УДМС не може перекладати на суб'єктів звернення обов'язок щодо виконання своїх господарсько-фінансових зобов'язань перед консорціумом «ЄДАПС» (виробником персоніфікованих документів), шляхом сплати останньому грошових коштів.
Нормативно-правові акти, якими УДМС обґрунтовує свою позицію, а саме Закон №5203 та Порядок №1098, надають йому право надавати громадянам оплатні адміністративні послуги. Однак такі послуги можуть бути надані виключно за заявою громадянина, який бажає їх отримати.
У разі відсутності такої заяви УДМС не може зобов'язувати громадянина отримувати адміністративну послугу, а тому примушування позивача листами від 11.05.2013 р., №708 та від 06.12.2012 р., №18/4005 до сплати 120 грн. за вартість бланку паспорта та 87,15 грн. за надання адміністративних послуг з метою оформлення та видачі паспорту громадянина України за виїзду за кордон є неправомірним.
За таких обставин, суд вважає, що позов в частині визнання неправомірними дії УДМС щодо вимоги надання квитанцій по сплаті платної послуги у розмірі 87,15 коп. та щодо вимоги сплати 120,00 грн. "за бланк паспорта" підлягає задоволенню.
Щодо відмови УДМС у прийнятті поданих позивачем двох фотокарток 3,5 на 4,5 сантиметра.
Так, листами УДМС від 11.05.2013 р., №708 та від 06.12.2012 р., №18/4005 позивачу роз'яснено, що фотографування особи здійснюється на місці посадовою особою відповідача, при цьому у судовому засіданні представники відповідача-2 суду пояснили, що подані позивачем фотокартки не можуть ними бути використані технічно у зв'язку із використанням програмного продукту консорціуму «ЄДАПС».
Суд вважає таку позицію УДМС неправомірною, так як Правилами №231, які діяли на момент виникнення оспорюваних правовідносин, був передбачений обов'язок суб'єкта звернення подавати дві фотокартки 3,5 на 4,5 см та відповідний обов'язок УДМС ці фотокартки приймати.
Отже відмова УДМС у прийнятті фотокарток від ОСОБА_1 є протиправною.
При цьому суд зазначає, що технічні можливості програмного продукту «ЄДАПС» не можуть змінювати, припиняти, обмежувати положення Правил №231. Будь-який програмний продукт, який офіційно використовується суб'єктами владних повноважень та який застосовується у правовідносинах, що впливають на права, обов'язки на інтереси суб'єктів звернення, має бути адаптований до вимог діючого законодавства, у даному разі Правил №231, а не навпаки.
Щодо відмови УДМС у прийнятті поданої позивачем заяви-анкети для процедури оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон в разі тимчасових поїздок.
Так, у судовому засіданні встановлено, що УДМС відмовилось у прийнятті від ОСОБА_1 заяви-анкети, яка ним була подано разом з іншими документами для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Підставою для відмови стало те, що заява-анкета не відповідає діючому для неї зразку, а також те, що вона має заповнюватись не суб'єктом звернення, а посадовою особою УДМС.
Суд вважає таку позиції УДМС правомірною виходячи із наступного.
Так, як зазначалось вище п.10 Правил №231 передбачає, що для оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон подається заява-анкета. Позивачем така заява-анкета особисто заповнена та подано до відповідача-1.
Однак, п.2 Порядку централізованого оформлення, виготовлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який є додатком 2-1 до Правил №231 встановлено, що анкета отримувача паспорта оформляється безпосередньо уповноваженою особою територіального органу чи підрозділу або консульською посадовою особою дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, а відповідно до п.3 цього ж Порядку зазначені в анкеті персональні дані передаються до Головного обчислювального центру через вузол відповідного регіонального рівня.
Тобто, дана заява-анкета має оформлятись безпосередньо посадовою особою УДМС під час звернення до неї особи щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а не самим суб'єктом звернення.
Дана процедура не порушує права суб'єкта звернення до УДМС, не суперечить іншим положенням Правил №231 та по відношення до п.10 цих Правил є спеціальною нормою, яка, враховуючи загальнотеоретичні правила правозастосування, підлягає застосування у даних правовідносинах.
Позивачем подано до відповідача-1 анкету, за правилами які існували до 26.06.2007 р. (до внесення змін до Правил №231).
За таких обставин, суд вважає, що в цій частині у задоволенні позову необхідно відмовити.
При цьому суд зазначає, що позивачем документи подавались особисто, а отже відповідач-1, із врахуванням наявності всіх інших документів, мав запропонувати позивачеві згідно положень Правил №231 оформити заяву-анкету.
Щодо ототожнення порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» із платною послугою пов'язаною з оформленням та видачею паспорта громадянина для виїзду за кордон, суд зазначає наступне.
Так, УДМС вважає, що порядок та умови надання адміністративних послуг з оформлення та видачі паспорта регулюється не Правилами №231, а Законом №5203 та Порядком №1098. При цьому така позиція УДМС жодним чином не пов'язана з ототожненням законодавчо визначеної процедури щодо отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон з адміністративною послугою з оформлення та видачі паспорта.
Судом вище зазначено, що по своїй правовій природі, законодавчо визначена процедура щодо отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон та адміністративна послуга з оформлення та видачі паспорта є різними правовими явищами. Перша з них встановлює загальнообов'язковий алгоритм дій для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, як для суб'єкта звернення так і УДМС, друга ж для суб'єкта звернення для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон є необов'язковою.
Позивачем суду не надано жодного доказу, який підтверджує ототожнення УДМС порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» із платною послугою пов'язаною з оформленням та видачею паспорта громадянина для виїзду за кордон.
За таких обставин, суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Щодо зобов'язання УДМС оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на підставі документів поданих 30.11.2012 р., суд зазначає наступне.
Судом вище встановлено, які права позивача були порушені УДМС під час вирішення питання про видачу йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Однак УДМС при вирішенні питання щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон наділений дискреційними повноваженнями, а тому суд не може втручатися в дані повноваження. УДМС, будучи суб'єктом владних повноважень, під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
У зв'язку із зазначеним суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання УДМС оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на підставі документів поданих 30.11.2012 р.
Разом з цим, враховуючи, що права позивача були порушені, суд керуючись положеннями ч.2 ст.11 КАС України з метою повного захисту прав ОСОБА_1, про захист яких він просить, вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати УДМС повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих ним документів.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті тягар доказування перекладено законодавцем на суб'єкта владних повноважень у справах про протиправність його рішення, якщо він заперечує проти позову. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач частково належним чином обґрунтував свої позовні вимоги, тоді як заперечення відповідача є не обґрунтованими.
Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Сторожинецького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання дій щодо відмови в прийнятті поданої заяви-анкети для процедури оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон в разі тимчасових поїздок, щодо відмови в прийнятті поданих двох фотокарток 3,5 на 4,5 см для процедури оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон в разі тимчасових поїздок, щодо вимоги надання квитанцій по сплаті платної послуги у розмірі 87,15 грн., щодо вимоги сплати 120,00 грн. «за бланк паспорта», щодо ототожнення порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» і платною послугою пов'язаною з оформленням та видачею паспорта громадянина для виїзду за кордон неправомірними та зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на підставі документів поданих 30.11.2012 р. - підлягає задоволенню частково, згідно мотивувальної частини цієї постанови.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Згідно квитанції №25521019 від 18.02.2013 р. відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 34,50 грн. Судом задоволено, із врахуванням виходу за межі позовних вимог, 4 позовні вимоги із 6 заявлених, у зв'язку із чим, застосовуючи математичний спосіб вирахування розміру судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно задоволеним вимогам, суд вважає за необхідним стягнути із Державного бюджету України на користь позивача 23,00 грн. (34,50/6*4=23,00).
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сторожинецького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області щодо відмови в прийнятті поданих ОСОБА_1 Маріяном Івановичем двох фотокарток 3,5 на 4,5 сантиметра відповідно до вимог Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 р., №231 для процедури оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон в разі тимчасових поїздок - неправомірними.
Визнати дії Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області щодо вимоги надання квитанцій по сплаті платної послуги у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 15 коп., які ОСОБА_1 не замовляв, не отримував та не мав намірів отримати таку платну послугу з Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 р., №795 - неправомірними.
Визнати дії Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області щодо вимоги сплати 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. "за бланк паспорта" - неправомірними.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих ним документів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 23 (двадцять три) грн. 00 коп. (пропорційно задоволеним вимогам).
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі виготовлено 08 липня 2013 р.
Суддя О.В. Анісімов