02.07.2013 року Справа № 904/943/13-г
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)
судді: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.
секретар судового засідання: Турбуєва А.О.
за участю представників сторін:
представник позивача: Лутцев Є.В., Радзимінський Г.В.
представник відповідача: Беркутов О.П.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м.Кривий Ріг
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2013 року у справі №904/943/13-г
за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м.Кривий Ріг,
до Антимонопольного комітету України Дніпропетровського обласного територіального відділення, м.Дніпропетровськ,
про визнання недійсним та скасування рішення
Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м.Кривий Ріг звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Антимонопольного комітету України Дніпропетровського обласного територіального відділення, м.Дніпропетровськ про визнання недійсним та скасувати рішення Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.2012р. № 124/01-12/04-12 у справі № 100/04-10-1/12.
26.03.2013р. позивач надав до господарського суду Дніпропетровської області уточнення до позовних вимог та просив суд: (заява за вих. № 100 ю/с від 26.03.13р.):
- визнати недійсним пункти 2, 3, 4, 5, 6 рішення Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.2012р. № 124/01-12/04-12 по справі № 100/04-10-1/12;
- скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 6 рішення Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.2012р. № 124/01-12/04-12 по справі № 100/04-10-1/12;
- судові витрати покласти на Відповідача.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2013р. по справі №904/943/13-г (суддя -Юзіков С.Г.) у позові відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2013р. у справі № 904/943/13-г позивач по справі звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права. В своїй апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/943/13-г від 01.04.2013р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 02.07.2013р. представники позивача підтримали апеляційну скаргу;представник відповідача просить рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Рішенням адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.2012 №124/01-12/04-12 у справі №100/04-10-1/12 визнано що Відповідач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку централізованого водопостачання та водовідведення в поточному періоді (січень-жовтень) 2012 року в межах території міста Кривий Ріг, в межах діючих мереж, що знаходяться на його обслуговуванні; визнано дії Позивача щодо укладання договорів на надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, умови яких не відповідають вимогам нормативно-правових актів та ущемляють інтереси споживачів (населення) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п.2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначених ч. 1 ст.13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; визнано дії Позивача щодо припинення, всупереч вимог чинного законодавства, надання послуг централізованого водопостачання населенню порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначених ч. 1 ст. 13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. За вказані порушення на Позивача накладено штрафи по 15 000,00 грн. за кожне. Зобов'язано Позивача відновити централізоване водопостачання споживачеві Кабак В.О. (домоволодіння якої розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Стадіонна, 20) та привести договори про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення у відповідність до вимог нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку в нього немає жодного конкурента. Таким чином, встановлено, що Позивач за результатами діяльності в поточному періоді (січень-жовтень) 2012 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку централізованого водопостачання і водовідведення на території міста Кривий Ріг в межах діючих мереж, що знаходяться на його обслуговуванні, оскільки на цьому ринку в нього немає жодного конкурента.
Слід зауважити,що взаємовідносини між виконавцями та споживачами на ринку надання послуг з централізованого водопостачання регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про питну воду та питне водопостачання"; постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (надалі - Постанова № 630).
Також в процесі розгляду заяви споживача Кабак В.О., було встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Законом України "Про житлово-комунальні послуги", КП "Кривбасводоканал" укладає зі споживачами договори на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Договори про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, укладені з населенням не містять істотних умов визначених ст. 26 Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та суперечить вимогам Типового договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, затвердженого Постановою № 630 (надалі - Типовий договір). Встановлено наступні невідповідності укладених Підприємством Договорів, а саме:
- стосовно обов'язків Позивача (п.19 Типового договору) договір не відповідає підпункту 2 п.19 Типового договору (у ньому не зазначено адреси диспетчерської служби, аварійної або аварійно-диспетчерської служби Позивача);
- договір не містить положень, передбачених підпунктом 7 п. 19 Типового договору, який покладає на Позивача обов'язок повідомляти споживача про плановану перерву в наданні послуг через засоби масової інформації, а також письмово не пізніше ніж за 10 днів до її настання (крім перерви, що настає внаслідок аварії або дії непереборної сили) із зазначенням причини та часу перерви в наданні послуг;
-у договорі відсутні положення, передбачені підпунктом 12 п. 19 Типового договору щодо зобов'язань Позивача усувати аварії та інші порушення порядку надання послуг, а також виконувати заявки споживачів у строк, установлений законодавством і цим договором;
-у договорі відсутні положення, які передбачають обов'язок Позивача вести облік скарг (заяв, вимог, претензій) споживачів щодо кількості та якості надання послуг, а також облік їх виконання (підпункт 13 п. 19 Типового договору);
-встановлено, що серед обов'язків Позивача відсутній обов'язок звільняти споживача від плати за послуги у разі їх ненадання та виплачувати компенсацію за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт (підпункт 15 п. 19 Типового договору);
- свій обов'язок проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному цим договором (підпункт 16 п. 19 Типового договору) Позивач доповнив, не передбаченою Типовим договором умовою, підписання споживачем і виконавцем (Позивачем) двостороннього акту щодо фіксування зазначених обставин, хоча не передбачив яким чином діяти споживачеві у випадку безпідставної відмови виконавця у підписанні такого акту;
- договором зі споживачем не передбачено обов'язку Позивача своєчасно проводити за власний рахунок роботи з усунення виявлених несправностей, пов'язаних з отриманням послуг, що виникли з його вини (підпункт 17 п. 19 Типового договору);
-у договорі не конкретизовано обов'язок Позивача відшкодовувати збитки, завдані майну та/або приміщенню споживача та/або членів його сім'ї, шкоду, що заподіяна його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг, а також моральну шкоду в порядку та розмірі, які визначаються відповідно до законодавства і цього договору (підпункт 18 п. 19 Типового договору);
-не було передбачено у договорі обов'язку Позивача сплачувати споживачу неустойку (штраф, пеню) у разі ненадання послуг або надання послуг неналежної якості у порядку та у випадках, передбачених законодавством і договором (підпункт 19 п. 19 Типового договору).
Також, всупереч підпункту 2 п. 20 Типового договору, у фактично укладених договорах не конкретизована відповідальність Позивача у разі надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема зниження їх кількісних та/або якісних показників - шляхом зменшення розміру плати та виплати споживачеві компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт у розмірі, встановленому законодавством, відповідних відсотків місячної плати за послугу за кожну добу її ненадання.
Крім того,укладеним Договором не визначено порядок встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг (п. 23, 24, 26-28 розділу "Порядок встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг та розв'язання спорів" Типового договору), а саме:
- яким чином споживач повідомляє виконавця про неналежне надання або ненадання послуг (в усній формі за допомогою телефонного зв'язку, у письмовій формі за адресами, що зазначені у договорі тощо);
- кількість примірників актів-претензій, яких повинно бути складено, для виконання законодавчо визначеної вимоги інформування, як виконавця послуг так й споживача;
не передбачено:
- обов'язкова реєстрація представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів;
- повторної перевірку у разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів. За результатами якої складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів;
- у разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.
Крім того, всупереч вимог чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", яким не передбачено припинення надання послуг з питного водопостачання населенню, пунктом 3.4 договорів зі споживачами, визначено право Позивача, при несплаті отриманих послуг понад три місяці, відключити споживача від комунальних мереж, пунктом 4.3 у разі невиконання споживачем умов діючого договору обмежити подачу послуг споживачу.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Так, Законом України "Про захист економічної конкуренції" регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Згідно зі ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше. Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору зокрема на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
При цьому,зі змісту договорів, що укладаються Позивачем зі споживачами, вбачається, що фактично договори не конкретизують умови типового договору, є односторонніми та не містять повного переліку зобов'язань Підприємства, умов встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг та розв'язання спорів, містять додаткові умови надання послуг і обов'язків споживачів, що ущемляє їх права, як споживачів послуг Позивача.
Також, з матеріалів справи вбачається, що надання послуг централізованого водопостачання домоволодіння споживача Кабак В.О., припинено за порушення графіку поливу земельних ділянок, про що складено відповідний акт. В актах від 26.06.2012 та від 19.07.2012 зазначено, що за порушення графіку поливу припинено подачу питної води на дане домоволодіння, а саме: "запорная арматура на домовладение закрыта и опломбирована пломбой".
Слід зауважити, що Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Водним Кодексом України не передбачено права припинення водопостачання населенню.
Так, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено право підприємства питного водопостачання у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання. Статтею 1 цього Закону термін "екологічна броня питного водопостачання" визначений, як мінімальний рівень використання питної води споживачами (крім населення), необхідний для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру. Тобто, обмеження питного водопостачання застосовується виключно до суб'єктів господарювання.
Затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України та наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995р. № 30 Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, є обов'язковими для всіх виробничих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, комбінатів, комунальних підприємств або інших організацій, що експлуатують системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, незалежно від їх відомчої належності та форми власності, не передбачають можливість припинення водопостачання населенню, тому припинення Позивачем надання послуги централізованого водопостачання населенню суперечить чинному законодавству у сфері питного водопостачання та містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Таким чином, відповідачем на Позивача обґрунтовано було накладено штрафи (п.3,5 рішення) в межах визначених чинним законодавством, зокрема ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Зважаючи на те, що доказами по справі ,в їх сукупності,було доведено факти порушення з боку позивача норм Закону України «Про захист економічної конкуренції», то в задоволенні позовних вимог було правомірно відновлено,а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м.Кривий Ріг, - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2013 року по справі №904/943/13-г, - залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.
Повний текст постанови підписано 08.07.2013р.
Головуючий І.М. Герасименко
Судді І.Л. Кузнецова
І.А. Сизько