3 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою державної податкової інспекції у м. Полтаві, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», приватне підприємством «Оптима Сервіс», про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, за касаційною скаргою державної податкової інспекції у м. Полтава на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 4 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2010 року,
У липні 2010 року ДПІ у м. Полтаві звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що на обліку в органах державної податкової служби перебуває ПП «Оптима Сервіс», у якого в ПАТ «Універсал Банк» відкрито розрахунковий рахунок. Відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок на квітень 2010 року, відповідачу направлено відповідне повідомлення про проведення перевірки, відповідь на яке у встановлений законом строк від підприємства не надійшла. Просили прийняти рішення про розкриття ПАТ «Універсал Банк» інформації, яка містить банківську таємницю, щодо ПП «Оптима Сервіс», а саме інформацію про обсяг та обіг коштів за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року на розрахунковому рахунку № 26003000486358 у ПАТ «Універсал Банк» з зазначенням контрагентів, а також дати та суми операцій, призначення платежів зазначеного підприємства, які подавалися до банку.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 4 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2010 року, у задоволенні заяви ДПІ у м. Полтаві відмовлено.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву, з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам Закону судові рішення не відповідають.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, виходив із того, що заявник перекладає на суд виконання своїх безпосередніх обов'язків. Заявник замість оформлення запиту відповідно до вимог Закону просить надати таку інформацію за рішенням суду, незважаючи на те, що отримання частини такої інформації належить також до компетенції заявника та у наданні такої інформації йому не відмовлено, а запропоновано надати оформлену належним чином заяву. Заявнику необхідно провести документальну перевірку з виявленням контрагентів, інформація про які міститься у фінансово-господарських документах підприємства, і лише після цього, якщо матеріали перевірки дають для цього підстави, звертатися до суду із заявою про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна.
Відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктами господарювання на 2 квартал 2010 року повідомленням від 24 березня 2010 року виїзна планова перевірка ПП «Оптима-Сервіс» призначена з 6 квітня 2010 року по 19 квітня 2010 року. Зазначене повідомлення направлено на адресу ПП «Оптима-Сервіс» 26 березня 2010 року. Відповідно до направлення на перевірку від 30 квітня 2010 року перевірка призначена з 30 квітня 2010 року по 18 травня 2010 року. Зазначене направлення наказом від 6 травня 2010 року № 1257 анульоване у зв'язку з відсутністю ТОВ «Оптима-Сервіс» за місцезнаходженням.
Установлено, що ПП «Оптима-Сервіс» не було вручено ні повідомлення про проведення перевірки, ні направлення на перевірку у зв'язку з тим, що за місцем реєстрації дане підприємство не знаходиться.
Згідно із п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» при розгляді справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, за заявою органу державної податкової служби суду слід звертати увагу, зокрема, на таке. Частиною четвертою статті 62 Закону № 2121-ІІІ банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта. Разом із тим абзацом першим пункту 3.5 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267, передбачено, що банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах, операціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта іншого банку або рішенні (постанові) суду. Це означає, що лише за рішенням суду може бути розкрита особа/особи контрагента, номери його/їх рахунків у банках та інша інформація щодо неї/них, яка становить банківську таємницю, у взаємовідносинах із особою, відносно якої вимагається розкриття банківської таємниці.
Отже, суди не звернули увагу, що розкриття особи контрагента, номери його рахунків у банках та інша інформація щодо неї, яка становить банківську таємницю, у взаємовідносинах із особою, відносно якої вимагається розкриття банківської таємниці можливо лише за рішенням суду. За таких обставин, посилання судів на те, що заявником не було оформлено належним чином запит до установи банку про надання інформації є передчасним, оскільки за будь-яких умов надати виключний перелік інформації установа банку може лише за рішенням суду.
Крім того, згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Можливість звернутися до установи банку з відповідним запитом не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви у зв'язку з недотримання порядку позасудового врегулювання спору, а саме звернення до установи банку з відповідною заявою, оскільки зазначене є порушенням вимог ст. ст. 55, 124 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги із скасуванням судових рішень та передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 4 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: О.В. Закропивний
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко