Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Широян Т.А., Марчук Н.О.,
розглянувши у м. Києві 01 липня 2013 року касаційні скарги прокурорів, які брали участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2013 року.
встановила:
Вказаним вироком, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого, що
немає судимостей,
засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 187 КК на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 185 КК на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 3, 4 ст. 76 КК.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 22 листопада 2012 року о 06:00 по вул. Шевченка в с. Якубів Долинського району Івано-Франківської області, перебуваючи в автомобілі «Опель кадет», вчинив напад на водія ОСОБА_2 із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я та діючи повторно, таємно викрав із салону зазначеного автомобіля майно на загальну суму 860 грн.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, просить судові рішення скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого та безпідставним застосуванням ст. 75 КК. Зазначає про неналежний розгляд апеляційним судом скарги прокурора.
Прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, у касаційній скарзі порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості внаслідок необґрунтованого застосування ст. 75 КК. Крім того прокурор вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши наведені у скаргах доводи та перевіривши долучені до них копії судових рішень, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційних скарг немає з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 187 та ч. 2
ст. 185 КК прокурорами у касаційних скаргах не оскаржуються.
Що стосується доводів прокурорів про те, що судами неправильно застосовано положення ст. 75 КК та призначено засудженому покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, то вони є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд дотримався положень зазначеного закону, та призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке на думку колегії суддів є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння ним нових злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з доданих до касаційних скарг судових рішень, суд врахував суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи, а також дані про особу засудженого (раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання), обставини, що обтяжують (вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння) і пом'якшують покарання засудженого (визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування шкоди, думку потерпілого, який просив обвинуваченого суворо не карати).
З урахуванням зазначеного суд дійшов вірного висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання та застосував положення ст. 75 КК.
Що стосується доводів прокурорів про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК, то вони не знайшли свого підтвердження. Як видно зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції розглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора ретельно перевірив викладені у ній доводи, за змістом аналогічні доводам касаційних скарг, й визнав їх необґрунтованими, навівши у своїй ухвалі докладні мотиви такого висновку.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг прокурорів та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК колегія суддів,
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними прокурорів, які брали участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанції, на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2013 року щодо ОСОБА_1.
Судді:
__________________ ___________________ ___________________
Т.С. Шилова Н.О. Марчук Т.А. Широян