Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Міщенка С.М.,
суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 липня 2013 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2012 року.
Постановою слідчого з особливо важливих справ відділу ДПС у Закарпатській області від 12 березня 2012 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва ПП «Будпостач - Закарпаття» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
Як вбачається з тексту постанови, в жовтні 2011 року ОСОБА_5 на користь невстановлених осіб, без мети здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності, придбав корпоративні права на ПП «Будпостач - Закарпаття», за допомогою якого в період з 4 кварталу 2011 року по 29 лютого 2012 року шляхом проведення безтоварних операцій з отримання і поставки товарно-матеріальних цінностей безпідставно сформував податковий кредит реально діючим суб'єктам господарювання на суму 780389,47 грн., заподіявши велику шкоду державі.
Згідно з постановою, приводом до порушення вказаної кримінальної є безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину та повідомлення про злочин, а підставами прийняття такого рішення - наявність достатніх даних, які вказували на наявність об'єктивних ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду, задоволено скаргу ОСОБА_5 та скасовано постанову слідчого з особливо важливих справ відділу ДПС у Закарпатській області від 12 березня 2012 року про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва ПП «Будпостач - Закарпаття» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально - процесуального закону. Посилається на те, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність приводів і підстав для порушення даної кримінальної справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та матеріали, що стали приводами та підставами для порушення кримінальної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 94 КК України, підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину. При цьому, закон не вимагає щоб органи дізнання, досудового слідства при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавали докази або вважали встановленими будь-які обставини.
Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Вказаних вимог закону судами не було дотримано.
Як убачається з постанови місцевого суду та ухвали апеляційного суду, скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи суди зазначили, що зібрані матеріали не містять даних, які б давали підстави для порушення кримінальної справи, а також зазначили про недотримання при її винесенні вимог ст. ст. 94, 98 КПК України. Одночасно вказали, що зібрані органами досудового слідства матеріали не містить достатніх даних, які вказували б на наявність кримінально-караного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
Проте, як вбачається зі справи, судами першої і апеляційної інстанцій не взято до уваги, що приводом до порушення вказаної кримінальної справи слідчим стало безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину, а підставами прийняття такого рішення, стали дані, зафіксовані органами дізнання. Висновки ж районного та апеляційного судів ґрунтуються виключно на доводах скаржника, наявні інші матеріали дослідчої перевірки, що підтверджують факт злочину, судами до уваги не взято.
Таким чином, суди замість перевірки наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи, законності джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови, вдалися до аналізу та оцінки фактичних обставин справи та доводів скаржника, а також диспозиції ст. 205 КК України, тобто заздалегідь вирішили ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті.
При цьому суд першої інстанції зробив ряд висновків, які можуть бути зроблені лише на підставі досліджених у передбаченому законом порядку доказів під час досудового слідства чи при розгляді справи в суді.
Крім того, відповідно до вимог ст. 64 КПК України, встановлення події злочину є завданням наступної стадії кримінального процесу досудового слідства, а оцінка достатності доказів повинна даватися судом при постановленні у справі остаточного рішення.
Тобто, перевіряючи наявність чи відсутність підстав для порушення кримінальної справи, суд вважав встановленими такі обставини, які, відповідно до ст. 64 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальній справі і можуть бути встановлені лише під час досудового слідства в умовах визначеної законом кримінально-процесуальної процедури після порушення кримінальної справи.
Так само, лише після порушення кримінальної справи, відповідно до ст. 65 КПК України, під час проведення слідчих дій, можуть бути встановленні докази по справі.
Одночасно, місцевим судом не враховано також положень п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 4 червня 2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», відповідно якого судам слід мати на увазі, що прийняття рішення про порушення кримінальної справи за фактом учинення злочину чи відносно конкретної особи належить до компетенції осіб, зазначених у частині першій статті 98 КПК. У зв'язку з цим суд не вправі скасувати постанову про порушення кримінальної справи з тих підстав, що справу порушено за фактом вчинення злочину, а не відносно конкретної особи.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені місцевим судом порушення закону й також постановив незаконне рішення, яким залишив без зміни постанову місцевого суду.
За таких обставин колегія суддів визнає, що рішення місцевого та апеляційного суду ухвалені з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, внаслідок чого, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно розглянути скаргу у відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України, перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1960 р.), п. 15 розділу XI Перехідних положень КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
Міщенко С.М. Пузиревський Є.Б. Шибко Л.В.