Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні 02 липня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2012 року.
Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що
не має судимостей в силу ст. 89 КК
України,
засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 700 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 грн. - моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення ним злочинів за таких обставин.
Так, ОСОБА_2 в 00 год. 30 хв. 16 березня 2008 року, знаходячись біля буд. АДРЕСА_1, розбивши скло в дверях автомобіля «Тойота Камрі», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, проник в салон автомобіля, звідки викрав панель автомагнітоли марки «Соні», вартістю 1 000 грн. Зазначені злочинні дії ОСОБА_2 були помічені жителем даного будинку ОСОБА_4, який кричав та вимагав їх припинити. Однак ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_4 не відреагував та продовжив свої злочинні дії.
А саме, 16 березня 2008 року в 00 год. 35 хв., знаходячись за вищезазначеною адресою, розбивши скло в дверях автомобіля «Ауді А4», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, проник в салон автомобіля, звідки повторно викрав панель автомагнітоли марки «Піонер», вартістю 1 000 грн. Та, не дивлячись на зауваження мешканця будинку ОСОБА_4, з місця вчинення злочину з викраденим зник.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його суворості, просить скасувати судові рішення, постановлені щодо ОСОБА_2, а справу - закрити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що ОСОБА_2 був безпідставно затриманий працівниками міліції, оскільки інкримінованих злочинів він не вчиняв, викрадених речей при ньому виявлено не було. Захисник вказує на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ст. 186 КК України, на застосування до засудженого недозволених методів слідства та призначення судом надмірно суворого покарання без врахування всіх обставин справи та даних про особу засудженого. Крім того, захисник посилається на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора про часткове підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог статей 362 і 365 КПК України (1960 року) суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій, у тому числі якщо для того є підстави - й шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляціях, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.
Згідно з вимогами ст. 377 КПК України (1960 року) у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення, і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою.
Однак судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).
Як убачається з матеріалів справи, на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 захисником ОСОБА_1 було подано апеляцію з доповненнями до неї.
Не погоджуючись із вироком суду, захисник просила його скасувати, вказуючи, зокрема, на відсутність доказів вини, фальсифікацію матеріалів досудового слідства, застосування тиску з боку працівників міліції, неправильну кваліфікацію дій засудженого.
Апеляційний суд, хоча й розписав в ухвалі зміст апеляцій, однак належним чином вказаних доводів в ухвалі не проаналізував і не зазначив підстав, через які апеляцію захисника ОСОБА_1 визнав необґрунтованою.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а тому підлягає скасуванню, кримінальна справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно перевірити всі доводи апеляції захисника ОСОБА_1, за необхідності провести судове слідство та постановити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Т.С.Шилова Н.О. Марчук Т.В. Матієк