Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Марчук Н.О., Зубара В.В.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
розглянула в судовому засіданні 18 червня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 13 квітня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 03 липня 2012 року.
Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що не
має судимостей в силу ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 16 лютого 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля магазину в м. Луганську, умисно грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. При цьому ОСОБА_1 наявною при собі сокирою почав наносити удари по склопакетам вікон і дверей магазину, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу продавця магазину ОСОБА_2 та погрожуючи їй фізичною розправою. На вимогу ОСОБА_2 припинити свої хуліганські дії ОСОБА_1 не реагував.
З метою припинення хуліганських дій ОСОБА_1 прибувший на виклик співробітник ТОВ «Служба безпеки ТОВ «Ірбіс» ОСОБА_3 попросив останнього припинити хуліганські дії. Однак ОСОБА_1 на вимоги ОСОБА_3 не реагував, продовжував висловлюватися нецензурною лайкою, а потім кинувся на останнього, намагаючись завдати йому удар кулаком в обличчя. ОСОБА_3, застосувавши прийоми рукопашного бою, повалив ОСОБА_1, позбавивши його можливості рухатися, тим самим присік хуліганські дії. Після чого, ОСОБА_1 був затриманий та доставлений до відділення міліції.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить їх змінити, застосувавши положення ст.ст. 69, 75 КК України. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 323 КПК України (1960 року), потерпілі та свідки його обмовили, знаряддя злочину - сокира - не було виявлено та не визнано речовим доказом. Крім того, засуджений посилається на те, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при визначенні йому міри покарання не врахував усіх обставин справи та даних про його особу, у зв'язку з чим призначене йому покарання є надмірно суворим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги засудженого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.
У своїй касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд судових рішень через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового та судового слідства.
Проте фактичні обставини справи, однобічність та неповнота досудового та судового слідства, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) у касаційному порядку не підлягають.
Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 296 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також даними, що містяться у протоколах огляду місця події, медичного огляду ОСОБА_1
Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку, а тому посилання засудженого у касаційній скарзі на врахування неправдивих показань потерпілих і необґрунтоване засудження є безпідставними.
При призначенні покарання ОСОБА_1 місцевий суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а дані про його особу, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, раніше не судимий.
Призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, з чим погоджується й колегія суддів.
Доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність вироку суду вимогам ст. 323 КПК України (1960 року) не ґрунтуються на матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляцій засудженого, аналогічні доводам його касаційної скарги, й обґрунтовано визнав їх безпідставними.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, в тому числі й тих, на які вказує засуджений у своїй касаційній скарзі, та які б тягнули за собою скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 13 квітня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 03 липня 2012 року щодо нього - без зміни.
Т.С. Шилова Н.О. Марчук В.В. Зубар