Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
розглянула в судовому засіданні 02 липня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 17 березня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 17 серпня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого,
що не має судимостей,
засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. та звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено, уточнено його резолютивну частину щодо підстав звільнення від покарання.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи головним бухгалтером приватного підприємства «Жиспина» та виконуючи адміністративно-господарські функції, тобто будучи посадовою особою, в період часу з лютого 2004 року по лютий 2005 року умисно склав, підписав від свого імені як головного бухгалтера ПП «Жиспина» та від імені директора зазначеного підприємства ОСОБА_2, скріпив печаткою звіти «Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надав до Пенсійного фонду Дніпровського району м. Херсона, а також звіти «Розрахунок сплати єдиного податку суб'єктом підприємництва - юридичною особою», які надав до Державної податкової інспекції м. Херсона, про те, що на ПП «Жиспина» працювало двоє осіб, хоча фактично в зазначений період рахувалось та працювало від 10 до 13 осіб.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями через однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, просить їх скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що органом досудового слідства кримінальна справа щодо нього була порушена незаконно, без достатніх підстав. Вказує на те, що суди залишили поза увагою його доводи про відсутність у його діях інкримінованого складу злочину, оскільки від його дій не настало суспільно-небезпечних наслідків. Також зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд судових рішень щодо нього через однобічність, неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Проте фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) у касаційному порядку не підлягають.
Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 366 КК України ( в редакції Закону від 05 квітня 2001 року ) ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_2, а також даними, що містяться у висновках судових експертиз, протоколах виїмок документів.
Суд також врахував показання самого засудженого в судовому засіданні, в яких він підтвердив факт підписання документів від імені директора підприємства.
З огляду на викладене суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 службового підроблення документів.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та дані про його особу.
Також суд обґрунтовано застосував положення ст. 49 КК України та звільнив ОСОБА_1 від призначеного покарання за закінченням строків давності.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого ОСОБА_1, аналогічні викладеним у його касаційній скарзі, й обґрунтовано визнав їх безпідставними.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для зміни чи скасування судових рішень, судом касаційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 17 березня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 17 серпня 2010 року щодо нього - без зміни.
Т.С. Шилова Н.О. Марчук Т.В. Матієк