Копія
Іменем України
Справа № 827/371/13-а
02.07.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Мунтян О.І. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Антонова М.О.
за участю сторін:
представник позивача- Приватного підприємства "Моріто"- Авдєєв Олексій Іванович, довіреність № 1Ю від 01.02.13,
представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Харькова Олена Олексіївна, довіреність № 1389/9/10.1-04 від 21.05.13,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гурін Д.М. ) від 13.03.13 у справі № 827/371/13-а
за позовом Приватного підприємства "Моріто" (вул. Ревякіна, 1, Севастополь, 99009)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Гер. Севастополя, 74, Севастополь, 99001)
про визнання дій неправомірними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 13.03.13 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року № 0000920220 відносно приватного підприємства "Моріто"; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року № 0000930220 відносно приватного підприємства "Моріто". Вирішено питання щодо судового збору.
Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Представник відповідача на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні постанови суду першої інстанції наполягав.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З 12 грудня 2012 року до 17 грудня 2012 року ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя провела позапланову виїзну документальну перевірку ПП «МОРИТО» з питань правових взаємовідносин з ПП «Севелітстрой» за період - січень 2010 року; з питань правових взаємовідносин з ПП «Кримспецтехнолоджи» за період - жовтень 2010 року, про що складено акт позапланової виїзної документальної перевірки № 2685/10/22-0103/24862203/60 від 18 грудня 2012 року (а.с. 14-24).
Актом позапланової виїзної перевірки № 2685/10/22-0103/24862203/60 від 18 грудня 2012 року встановлено порушення ПП «МОРИТО» пункту 3 статті 5, пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України № 996-XIV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність у Україні», статті 626, частини 1 статті 628, статей 629, 655, 658, 662, частини 2 статті 689, частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та відповідно до частин 1 та 5 статті 203, частин 1 та 2 статті 215, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України є такими, що не спричиняють реальних наслідків та є безтоварними. Встановлено порушення ПП «МОРИТО» підпункту 3.1.1 пункту 3.1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 (податковий кредит) статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у зв'язку з завищенням податкового кредиту в операціях з контрагентом ПП «Кримспецтехнолоджи» на суму 9000 грн. Встановлено порушення статті 1 Закону України № 996-XIV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність у Україні» та пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 11250 грн. (а.с. 23).
На підставі акта позапланової виїзної документальної перевірки № 2685/10/22-0103/24862203/60 від 18 грудня 2012 року ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя прийняла податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2012 року № 0000920220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11250 грн., у тому числі за основним платежем 9000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2250 грн., за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 (податковий кредит) статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 3 статті 5, пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України (а.с. 12) та податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2012 року №0000930220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14062 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем 11250 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2812 грн. 50 коп., за порушення статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність у Україні» та пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (а.с. 13).
Перевіряючи рішення суду першої інстанції на його відповідність приписам ст. 159 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя зроблено висновок про недійсність правочинів між ПП «МОРІТО» та ПП «Кримспецтехнолоджи» на підставі статей 203, 215, 216, 228, 626, 655, 656, 658, 662 та ін. статей Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм Цивільного кодексу України у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, матеріалів досудового розслідування кримінальної справи № 69-0146 та акту про неможливість проведення зустрічної звірки (а.с. 16, 19, 20, 23).
Однак зазначені твердження спростовуються наявними у матеріалах справи документами.
На час здійснення господарських операцій ПП «МОРИТО» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 47), мало свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 46), та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 92).
Контрагент позивача був платником податку на додану вартість, що підтверджується даними зазначеними в акті від 6 квітня 2012 року № 17/22/36693441 про неможливість проведення зустрічної звірки стосовно ПП «Кримспецтехнолоджи» (а.с. 99).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для дійсності угоди, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Документами, що знаходяться у матеріалах справи, а саме: податковою накладною (а.с. 65), фіскальними чеками та авансовими звітами (а.с. 66-72), актом приймання - передачі виконаних робіт (а.с. 73), актами списання (а.с. 75-79) та видатковою накладною (а.с. 64) підтверджується реальність проведених операцій, та спростовується зазначене в акті позапланової виїзної перевірки № 2685/10/22-0103/24862203/60 від 18 грудня 2012 року твердження, що правочини ПП «МОРИТО» не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічної необґрунтованості) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що договірні відносини позивача з його контрагентами направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.
Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.
У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладено обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено (збільшено) відповідні грошові зобов'язання.
Відповідач не надав до суду жодного доказу який підтверджує те, що правочини між ПП «МОРИТО» та ПП «Кримспецтехнолоджи» були спрямовані на порушення публічного порядку, були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Таким чином, на час проведення перевірки, у відповідача були відсутні докази того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі податкової накладної, копія якої знаходиться у матеріалах справи.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, викладених в акті перевірки, які також покладено в основу податкових повідомлень-рішень, на вимогу статті 71 КАС України, не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності своїх дій з прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, якими б позивачу за обґрунтованих податковим законодавством підстав збільшено суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток приватних підприємств.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 13.03.13 у справі № 827/371/13-а залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 13.03.13 у справі № 827/371/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 08 липня 2013 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис О.І. Мунтян
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко