04 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3248/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
при секретарі - Грубчак Н.М.,
за участю: представників позивача - Вошколуп А.Г., Ставицької І.Б.
представника відповідача - Решетник М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
01 червня 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у м.Полтаві проведена перевірка Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" з питань правомірності декларування сум валового доходу та податкового кредиту з ТОВ "ФоРМА лтд". За результатами перевірки складено акт від 14 лютого 2013 року за №979/22.5/00131819. На підставі акту перевірки ДПІ у м.Полтаві прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2013 року за № 0000282308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 56072 грн. та штрафні санкції в розмірі 14018 грн. та повідомлення -рішення за № 0000292308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 44850 грн. та штрафні санкції в розмірі 11214,5 грн. Як зазначає позивач спірні рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові та додаткових пояснень до нього.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до наказу ДПІ у м.Полтаві №300 від 01.02.13р. (а.с.205 т.1) та направлення на перевірку від 04 лютого 2013 року № 150 (а.с.206 т.1) державними податковими ревізорами-інспекторами проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (ідентифікаційний номер 00131819) з питань правомірності декларування сум податків з ТОВ "Форма ЛТД".
В ході перевірки встановлено порушення:
- п.п. 7.2.1, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року в результаті чого занижено податок на додану вартість в першому кварталі 2010 року на загальну суму 44850,00 грн.
- п. 5.1, п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року в результаті чого занижено податок на прибуток за перший квартал 2010 року на загальну суму 56072,00 грн.
За результатами перевірки складено акт № 979/22.5/00131819 від 14 лютого 2013 року з (а.с.17 - 47 т.1).
На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2013 року № 0000292308 яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56072,50 грн., (за основним платежем 44850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11214,50 грн.) та за № 0000282308 визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 70900,00 грн. (за основним платежем 56072,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14018,00 грн.) (а.с.65 - 66 т.1).
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування прийнятих податкових повідомлень - рішень ДПІ у м.Полтаві від 26 лютого 2013 року № 0000282308 та № 00000292308.
Досліджуючи питання правомірності визначення ДПІ у м.Полтаві податкових зобов'язань суд встановив наступне.
Відповідно до копії довідки А01 № 29677 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (ідентифікаційний код 00131819) зареєстроване як юридична особа 26.05.95р. зі змінами від 05.95.2011р. (а.с. 189 -190 т.1) та перебуває на обліку в ДПІ у м.Полтаві (а.с.195 т.1), зареєстроване як платник податку на додану вартість (а.с.196 т.1).
Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування , посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи правомірність прийняття рішень ДПІ у м. Полтаві про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56072,50 грн., (за основним платежем 44850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11214,50 грн.) та податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 70900,00 грн. (за основним платежем 56072,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14018,00 грн. суд приходить до наступних висновків.
Актом перевірки встановлено порушення: п. 5.1, п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року в результаті чого занижено податок на прибуток за перший квартал 2010 року на загальну суму 56072,00 грн., а саме в зв'язку з відсутністю здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) підтверджуючих документів - письмового договору та товарно-транспортних накладних - безпідставно віднесено до валових витрат вартість робіт отриманих від ТОВ "Форма ЛТД" товарів (спецодягу) на суму 303158,10 грн. за перший квартал 2010 року . Також, актом встановлено, що з в зв'язку з відсутністю підтвердження здійснення господарських операцій (відсутністю письмового договору та товарно-транспортних накладних) ПАТ «Полтаваобленерго» безпідставно віднесло на податковий кредит в першому кварталі 2010 року суму 44850 грн.; п.п. 7.2.1, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року в результаті чого занижено податок на додану вартість 44850,00 грн., а саме в зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів відсутнє право на формування податкового кредиту по господарським операціям щодо поставки спецодягу з ТОВ "Форма ЛТД".
Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" склались договірні відносини щодо поставки спецодягу в першому кварталі 2010 року. Копії відповідних листів сторін (ПАТ "Полтаваобленерго") та ТОВ "Форма ЛТД") щодо поставки спецодягу наявні в матеріалах справи. В першому кварталі 2010 року на виконання даного договору ПАТ "Полтаваобленерго" отримало від ТОВ "Форма ЛТД" товар на загальну суму 303158,10 грн. та розрахувалось за нього.
ПАТ "Полтаваобленерго" та ТОВ "Форма ЛТД" в січні 2010 року домовились про поставку ТМЦ (спецодягу) для потреб товариства. На виконання попередніх письмових домовленостей, сторонами було узгоджено номенклатуру і вартість спецодягу та порядок поставки ТМЦ. Договір був укладений між сторонами шляхом обміну листами та подальшими узгодженими діями щодо оплати безготівковим розрахунком за поставку спецодягу, отримання рахунків-фактури від ТОВ "Форма ЛТД", складанням сторонами видаткових накладних, приходних ордерів та податкових накладних, які надані в матеріали справи.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами повністю виконано поставку ТМЦ, зі сторони "Форма ЛТД" надано рахунки, оформлено передачу товару (в справі наявні видаткові накладні) та виписані податкові накладні. Зі сторони ПАТ "Полтаваобленерго" здійснено доставку спецодягу (в справі наявні копії дорожніх листів) та оплату за поставлений спецодяг, копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи.
Також, ПАТ "Полтаваобленерго" оприбутковано отримані товарно-матеріальні цінності (копії відповідних прибуткових ордерів наявні в матеріалах справи) та використало їх в своїй господарській діяльності (копії особових карток та накладних на внутрішнє переміщення наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
На підтвердження реальності договору поставки спецодягу між ПАТ "Полтаваобленерго" та ТОВ "Форум ЛТД" позивачем надано копії листа ТОВ "Форма ЛТД" від 11.01.10р. за № 2178 з додатком , листа ВАТ "Полтаваобленерго" від 14.01.10р. за № 01-10/0221 (а.с. 212 т.9), копії сертифікатів якості , копії платіжних доручень , копії рахунків фактури, копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії дорожніх листів, особових карток на ТМЦ, копії накладних на внутрішнє переміщення ТМЦ. Відповідні первинні документи підтверджують повне виконання сторонами договору поставки Спецодягу та подальше використання позивачем ТМЦ (спецодягу) в своїй господарській діяльності (а.с.3 т.2 - а.с.162 т.9)
Отже, в справі наявні документи, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів - спецодягу- в першому кварталі 2010 року та подальше використання позивачем даного товару у власній господарській діяльності.
Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно було сформовано в першому кварталі 2010 року валові витрати на суму 56072 грн. на підставі здійсненої поставки спецодягу від ТОВ "Форма ЛТД".
Таким чином, суд прийшов до висновку про реальність здійснених операцій яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків ПАТ "Полтаваобленерго", що надало право позивачу сформувати валові витрати на суму 56072,00 грн., та податковий кредит на суму 44850 грн. в першому кварталі 2010 року.
Щодо порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в першому кварталі 2010 року на загальну суму 48850,00 грн., а саме в зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів відсутнє право на формування податкового кредиту у сумі 48850.00 грн. по господарським операціям з ТОВ "Форма ЛТД" щодо поставки спецодягу суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Форма ЛТД" здійснило поставку спецодягу позивачу в першому кварталі 2010 року. Відповідний спецодяг оплачений позивачем, доставлений за свій рахунок власними транспортними засобами з офісу ТОВ "Форма ЛТД" в м.Полтава, по вул.Ковпака , 57а в справі наявний договір оренди приміщення № 41/п від 20 березня 2009 року (а.с.268 - 209 т.9). Позивачем оприбутковано поставлений спецодяг та використано у своїй господарській діяльності.
Статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу ж вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Отримавши належним чином оформлені податкові накладні з відповідними реквізитами позивач не несе відповідальності за зміну стану іншого підприємства (Відповідно до положень ст..7 Закону про ПДВ, платник податку на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом-постачальником податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату чи не сплату контрагентом сум ПДВ до бюджету). Також слід зазначити, що Законом України Про систему оподаткування в редакції від 18.02.1997р. для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей.
На момент складання податкових накладних ТОВ "Форма ЛТД" зареєстроване платником ПДВ у встановленому порядку, свідоцтво платника ПДВ за № 23754266 від 26.08.97р.
Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України N 165 від 30.05.97 року "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У пункті 18 Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. В даному випадку примірники податкових накладних підписані безпосередньо керівником підприємства та не визнавалися не дійсними.
А також пункт 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 не допускає ніякого впливу при її підписанні та завіренні печаткою зі сторони покупця: "Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою". Тому, незважаючи на те, що податкова накладна видається для покупця, вона є податковим продуктом постачальника, і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.
На момент видачі податкових накладних ТОВ "Форма ЛТД" являлося суб'єктом господарювання та було зареєстроване платникам податку на додану вартість, а тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мало право нараховувати податок та складати податкові накладні.
Платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по роботах, наданих виконавцем, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.
Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Тому зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Оприбуткування (отримання) ж сировини проводиться на основі видаткової накладної виданої продавцем (постачальником).
У відповідності до п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Податковою інспекцією при проведенні перевірки не виявлено фактів завищення або заниження звичайної ціни.
Також, згідно з п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Щодо посилань податкової інспекції на нікчемність договорів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Крім того, слід зазначити, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб контрагентів позивача.
Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" до ДПІ у м.Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 1261,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3926 від 30 травня 2013 року (а.с.3 т.1), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає частковому стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000282308 та № 0000292308 від 26 лютого 2013 року
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (код ЄДРПОУ 00131819) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1261,63 грн. (сплачений згідно платіжного доручення № 3926 від 30 травня 2013 року).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2013 року.
Суддя Г.В. Костенко