02 липня 2013 року 17 год. 30 хв. Справа № 808/4801/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Каракуші С.М.
за участю секретаря Запара О.І.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Долженко Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до: Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби
про: визнання протиправними та скасування рішень
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_3) звернувся з адміністративним позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або Мелітопольська ОДПІ Запорізької області ДПС), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000232213 від 18.02.2013 в частини застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6785 грн. 20 коп. за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також рішення про застосування фінансових санкцій від 18.02.2013 № 0000242213 у розмірі 8 500 грн. за здійснення реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразку (а.с. 21-23).
Позивач зазначає, що ним не порушено встановленого порядку обліку товарних запасів, оскільки Книга обліку доходів і витрат заповнюється на підставі прибуткових накладних на отриманий товар та інших первинних документів, які надавались до перевірки, у зв'язку з чим вважає протиправним застосування до нього штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000232213 від 18.02.2013 в сумі 6785 грн. 20 коп.
Також зазначає, що ОСОБА_4 виконувала обов'язки щодо приймання та реалізації товару від імені позивача на підставі цивільно-правового договору, у зв'язку з чим не є найманою особою, та не повинна мати окрему Книгу обліку доходів і витрат.
Висновки акту перевірки про здійснення реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка позивач також вважає необґрунтованими, оскільки при проведенні перевірки не була здійснена закупка алкогольних напоїв без марки акцизного збору встановленого зразку та факт продажу не зафіксований. Пляшка горілки без акцизної марки не знаходилась на реалізації, а була розміщена у крамниці через відсутність окремого складського приміщення для подальшої її заміни постачальником, що було зроблено безпосередньо 24.01.2013.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнала, про що подала заперечення, відповідно до яких вважає висновки акту перевірки та оскаржувані рішення обґрунтованими та такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.01.2013 на підставі направлень на перевірку від 22.01.2013 №7 і №8 та на підставі наказу про проведення перевірки від 22.01.2013 №17 працівниками відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю ДПА у Запорізькій області головним державним податковим ревізором-інспектором Півень А.В. та головним державним податковим ревізором-інспектором Сущевських О.С. була проведена фактична перевірка господарської одиниці - торгівельний павільйон, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ФОП ОСОБА_3 щодо дотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, обігу підакцизних товарів, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами проведення якої складений акт № 0020/08/00/22/НОМЕР_1 від 31.01.2013 (а.с. 139-141).
Як зазначено в акті перевірки, перевіркою встановлено:
- порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 3393 грн. 60 коп., що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- в продажу знаходилась пляшка горілки «Перша гільдія «Поважна», 0,75 л. за ціною 60 грн. 15 коп. без наявності марки акцизного збору встановленого зразку, що є порушенням статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті рішення про застосування фінансових санкцій №0000242213 від 18.02.2013, яким до позивача на підставі абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» засновані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000232213 від 18.02.2013, яким до позивача за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на підставі статті 20 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» засновані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 870 грн. 20 коп.(а.с. 10-11).
За результатами адміністративного оскарження зазначені рішення залишені без змін. (а.с. 26-27, а.с. 32-33).
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія цього Закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (далі - Закон України Про РРО).
Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
12) вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до статті 6 зазначеного Закону, облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною-особою підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений статтею 177 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 177.10 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2010 № 1025 затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі-Порядок).
Пунктом 1 Порядку визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
Згідно з абзацом другим пункту 2, кожен працівник - фізична особа (далі - наймана особа), що здійснює операції за готівку, веде їх облік у Книзі, яка реєструється самозайнятою особою у такому самому порядку. У Книзі для найманих осіб зазначаються адреса місця здійснення діяльності, прізвище, ім'я, по батькові найманої особи та самозайнятої особи (роботодавця) та їх реєстраційний номер облікової картки платника податків, а у разі його відсутності - серія та номер паспорта (для фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку у паспорті).
Відповідно підпункту 3.4 пункту 3, який встановлює порядок ведення Книги, до графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.
Згідно з підпунктом 3.7 пункту 3, самозайняті особи, які використовують найману працю, заповнюють графи 7 та 8:
до графи 7 записуються відомості про внутрішнє переміщення товару (відпуск під реалізацію найманій особі) із зазначенням адреси місця здійснення діяльності, прізвища, імені, по батькові найманої особи та її реєстраційного номера облікової картки платника податків, а у разі його відсутності - серії та номера паспорта (для фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку у паспорті);
у графі 8 відображається вартість товару, переданого на реалізацію за цінами придбання.
Наймані особи заповнюють дані Книги відповідно до граф 1, 3, 8. Графа 3 заповнюється по кожному факту здійснення операції. У графі 8 наймана особа відображає вартість отриманого товару за цінами реалізації. Дані з Книг найманих осіб включаються до Книги самозайнятих осіб в останній день місяця.
Таким чином, підтвердженням дотримання встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є належним чином оформлені товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи, відомості про які заносяться до Книги обліку доходів і витрат.
Також є обов'язковим і ведення окремої Книги обліку доходів і витрат для найманої особи.
Проведеною перевіркою встановлено відсутність Книги обліку доходів і витрат для найманої особи ОСОБА_4, відсутність якої також не заперечується представником позивача.
Наявність цивільно-правового договору щодо реалізації товару, укладеного між позивачем та ОСОБА_4, не спростовує висновків перевірки про те, що остання є найманою особою у розумінні приписів Порядку, яка здійснює операції за готівку та повинна вести їх облік у Книзі обліку доходів і витрат.
Ненадання позивачем контролюючому органу від моменту виявлення порушення та до моменту прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності або їх копій, та інших первинних документів, а також Книги обліку доходів і витрат для найманої особи, свідчить про їх відсутність, або навмисне приховування, що в свою чергу надає відповідачу право визначити увесь перелік наявних в торгівельному приміщенні товарів як не облікованих, з вартості яких саме і визначити розмір штрафних санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Як вбачається з аркушу 1 до акту перевірки, на запрошення Державної податкової служби у Запорізькій області від 23.01.2013 та від 25.01.2013, співробітниками якої проведено перевірку позивача, позивачем та його довіреною особою не були надані оригінали Книги обліку доходів і витрат, первинні документи на товар, КОРО, контрольні стрічки, трудовий договір, та інші витребувані документи.
Зазначені запрошення від 23.01.2013 та від 25.01.2013 з роз'ясненням наслідків ненадання витребуваних документів, які передбачені пунктом 44.6 статтею 44 Податкового кодексу України, отримані уповноваженою особою позивача, що підтверджується ї підписом, при цьому, витребувані документи надані не були, що також підтверджується актами про неявку посадових осіб (а.с. 138, 147-148).
Доказів, які підтверджують надання витребуваних документів, позивачем суду не надано.
Наданий представником позивача супровідний лист про подачу заперечень разом з копіями документів також не є підтвердженням про подачу оригіналів, які витребовувались контролюючим органом (а.с 149).
Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи, що позивачем не були надані документи, які підтверджують облік товару, що знаходився на реалізації, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000232213 від 18.02.2013 в частини застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6785 грн. 20 коп. за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» прийнято правомірно.
Відповідно до абзацу першого пункту 44.6 статі 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
За наведених обставин суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на надані видаткові накладні та акти інвентаризації як на підтвердження належного обліку товару, оскільки такі документи як при проведені перевірки так і до прийняття оскаржуваного рішення на вимогу контролюючого органу позивачем не надавались (а.с. 43-86).
Зазначені накладні, які виписані у період з 18.04.2011 по 19.01.2013, не є підтвердженням того, що товар, який знаходився на реалізації на час проведення перевірки, отриманий за саме вказаними накладними.
Крім того, серед наданих суду видаткових накладних, які на думку представника позивача повинні свідчити про належний облік товару за місцем його реалізації, відсутні первинні документи щодо пива «Чернігівське світле», пива «Рогань традиційне», пива «Рогань монастирське», пива «Старопрамен світле», які описані разом з іншим товаром за місцем реалізації (144).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом відповідно до норм чинного законодавства розрахована штрафна санкція за порушення пункту 12 статті 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 6 785 грн. 20 коп., у зв'язку з чим підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2013 №0000232213 в цій частини відсутні.
Позовні вимоги про скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 0000242213 від 18.02.2013, нарахованих відповідно до абзацу п'ятнадцятого частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення статті 11 вказаного Закону, суд також вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Як зазначено в акті перевірки від 31.01.2013 №0020/08/00/22/НОМЕР_1, при перевірці торгового павільйону, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ФОП ОСОБА_3 перевіряючими встановлений факт знаходження у продажу горілки «Перша гільдія» 0,75 л., виробник ТОВ «Національна горілчана компанія», без наявності марки акцизного збору, ціна реалізації за плашку складає 60 грн. 15 коп.
Згідно з актом перевірки та поясненнями ОСОБА_4, яка здійснювала реалізацію товару, вказаний алкогольний напій зберігався на вітрині торгового павільйону, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3(а.с. 139-143)
За вказане правопорушення до позивача були застосовані фінансові санкції в розмірі 8 500 грн., про що було винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 18.02.2013 № 0000242213.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі Закон).
Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також ті, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Відповідно до підпункту 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Згідно з пунктом 228.9 статті 228 Податкового кодексу України, відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.
Таким чином, продавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів за недодержання порядку реалізації цих товарів мають нести відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
У відповідності до пункту 12 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854, зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.
Абзацом п'ятнадцятим частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.
Враховуючи, що перевіркою встановлено знаходження на реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, суд вважає правомірним застосування до позивача за допущене порушення штрафних санкцій у розмірі, передбаченому Законом.
Посилання представника позивача про те, що пляшка горілки без марки акцизного збору не знаходилась на реалізації, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються актом перевірки, який підписаний у тому числі довіреною особою позивача.
Крім того, у власних поясненнях довірена особа позивача також не заперечувала відсутність акцизної марки на пляшці горілки (а.с. 142).
Знаходження горілки без марки акцизного збору на вітрині магазину підтверджується також поясненнями ОСОБА_4, яка здійснювала реалізацію товару (а.с. 143).
Наданий представником позивача лист щодо здійснення обміну горілки від 22.01.2013 судом не приймається до уваги, оскільки такий лист не надавався до перевірки.
Таким чином, враховуючи, що позивачем порушені вимоги статті 11 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» щодо здійснення реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про застосування фінансової санкції від 18.02.2013 №0000242213 на підставі абзацу п'ятнадцятого частини 2 статті 17 вказаного Закону прийнято правомірно, відповідно до наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законом, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є також необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М Каракуша