08.07.2013
РІШЕННЯ ЄУН 331/1584/13-ц
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ провадження 2/331/704/13
08 липня 2013 р. м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого судді Смолки І.О.,
при секретарі Жовнерчук C.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про поділ майна колишнього подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що 15.08.1998р. вона уклала шлюб з відповідачем - ОСОБА_2. Після укладення шлюбу її прізвище стало ОСОБА_1. Шлюб з відповідачем був розірваний рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.10.2010р. За час шлюбу було придбано три квартири. Позивач уточнювала позов та остаточно просила поділити майно наступним чином: виділити та визнати за ОСОБА_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1 (вартістю 320 000грн.), 5625/10000 частки квартири АДРЕСА_2 (вартістю 135 000грн.); відповідачу виділити та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_3 (вартістю 350 000грн.); 4375/10000 частки квартири АДРЕСА_2 (вартістю 105 000грн.).
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на позовних вимогах та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Також зазначив, що у квартирі АДРЕСА_1 залишилася проживати позивач з малолітніми дітьми від шлюбу з відповідачем: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також сином - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, від наступного шлюбу. Представник позивача зазначив, що при поділі майна необхідно врахувати цю обставини та інтереси малолітніх дітей, які залишилися проживати з позивачем, тому квартиру АДРЕСА_1 необхідно виділити позивачу - ОСОБА_1.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначив, що квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 були придбані за кредитні кошти та перебувають в іпотеці у АБ «Укрсіббанк». Вважає, що зазначені квартири належать банку, а тому їх ділити не можна.
Представник третьої особи заперечує проти поділу квартир, які знаходяться в іпотеці, надав суду письмові заперечення.
Суд, заслухавши пояснення представників позивачки, відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:.
Судом встановлено, що сторони з 15.08.1998р. перебували у шлюбі. Шлюб був розірваний рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.10.2010р., яке вступило у законну силу 06.11.2010р., справа №2-3144/2010. Від шлюбу у сторін є діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження НОМЕР_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про народження НОМЕР_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтво про народження НОМЕР_5. Усі діти залишилися проживати з позивачем у квартирі АДРЕСА_1. Крім того, позивач від іншого шлюбу має сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, який також проживає з позивачем у зазначеній квартирі, про що свідчить довідка про склад сім'ї. 24.07.2012р. позивач змінила своє прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1», що підтверджується свідоцтвом про зміну імені НОМЕР_6.
Відповідач мешкає окремо від позивача та дітей. Його твердження про те, що він продовжує мешкати у квартирі АДРЕСА_1 спростовується рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2009р. у справі №2-972/2009. У резолютивній частині судового рішення зазначено про стягнення аліментів з ОСОБА_2, 1971 року народження, який мешкає за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
У період шлюбу було придбано наступне майно:
- квартира АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу від 20.11.1999р., посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за №2309.
- квартира АДРЕСА_2, договір купівлі-продажу від 22.02.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за №242.
- квартира АДРЕСА_3, договір купівлі-продажу від 24.09.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за №597.
Усі квартири придбані в період шлюбу між сторонами, тому вони є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу на загальних підставах, визначених нормами СК України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3 ст. 61 СК України).
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК України).
Право дружини і чоловік на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, передбачено ст. 69 СК України.
Крім того згідно ст. 70 цього Кодексу та ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.
За приписами ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Суд також враховує роз'яснення надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»:
п. 24 відповідно до якого до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст.65 СК).
ч. 6 п. 30 відповідно до якого інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.
З огляду на викладене, враховуючи інтереси дітей сторін: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, вимога позивача про виділення їй та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 (вартістю 320 000грн.) підлягає задоволенню.
В той же час, суд враховує наявність кредитних зобов'язань відповідача за кредитними договорами № 11120668000 від 22.02.2007 р. та № 11221949000 від 24.09.2007 р. та ту обставину, що квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 були передані в іпотеку згідно договорів № 11120668000/З від 22.02.2007 р. та № 11221949000/З від 24.09.2007 р..
З огляду на це суд, при розподілі спільного майна приходить до висновку про необхідність виділення та залишення у власності відповідача двох зазначених квартир.
Зустрічних вимог щодо розподілу кредитних зобов'язань відповідач не заявляв.
Заперечення третьої особи - ПАТ «Дельта Банк» не заслуговують на увагу, бо положення договорів іпотеки про те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися предметом іпотеки без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку не можна поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.
На підставі ст..88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивачки судовий збір у сумі 2420,05грн. 00коп., виходячи з наступного: позов пред»явлено на 45 500 грн. (100%), задоволено на 320 000 грн. (70,33%). Сплачено судовий збір у сумі 3 441 грн. 3 441 грн. х 70,33% = 2 420,05 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 65, 69-71 СК України, суд
Позов задовольнити частково.
Поділити спільне майно колишнього подружжя:
- виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 320 000грн.;
- ОСОБА_2 виділити та залишити за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2, вартістю 240 000грн. 00коп. та квартиру АДРЕСА_3, вартістю 350 000грн. 00коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 2420,05грн. 00коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення, особами, які були відсутні у судовому засіданні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
СУДДЯ: І.О. СМОЛКА