Справа № 136/1262/13-ц
іменем України
"02" липня 2013 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.
за участю секретаря Марчук Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лукашівської сільської ради Липовецького району вінницької області про визнання права власності на житловий будинок по спадщині за заповітом, -
Позивач звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до Лукашівської сільської ради Липовецького району вінницької області про визнання права власності на житловий будинок по спадщині за заповітом.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує у позовній заяві на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина. За життя батько, на випадок своєї смерті, зробив особисте розпорядження, відповідно до якого заповів позивачеві усе своє майно. Позивач, будучи спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак постановою нотаріуса йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, так як виявилось, що даний будинок належить до колгоспного двору, а тому належить його членам на праві спільної сумісної власності, та встановити, яка частка зазначеного будинку належить спадкодавцю не представляється за можливе.
В судове засідання позивачка та її представник не з'явились. Проте представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якому також зазначив, що заявлені позовні вимоги він підтримує повністю та просить суд задовольнити їх з підстав, наведених в позовній заяві.
Представник відповідача Лукашівської сільської ради Липовецького району, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, своєчасно, в судове засідання також не з'явився, надавши суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що позов визнає у повному обсязі, не заперечує відносно його задоволення та визнання права власності на вказане нерухоме майно за позивачем.
У відповідності до ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.169 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і, враховуючи, що у справі наявні достатні докази про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів та приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що правовідносини, які є предметом даного спору є спадковими, оскільки спадщина відкрилась після 01.01.2004 року, то до них слід застосовувати норми ЦК України. У той час спадкове майно стосовно якого виник спір є майном колгоспного двору, а тому до цих правовідносин слід застосувати норми ЦК УРСР у редакції, чинній до 16 грудня 1993 року.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Нарцизівка Липовецького району вінницької області помер ОСОБА_3, про що виконкомом Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області було зроблено актовий запис за №30 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1. За життя ОСОБА_3 зробив особисте розпорядження відповідно до якого заповів своїй дочці ОСОБА_1 все рухоме і нерухоме належне йому майно. Вказаний заповіт був посвідчений секретарем виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області 08.12.2004 року та зареєстрований в реєстрі за №198. Згідно відомостей сільської ради при житті спадкодавця заповіт не змінювався та не скасовувався. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, у відповідності до правил ст.1218 ЦК України.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Судом встановлено, що до складу спадкового майна ОСОБА_3 увійшов житловий будинок, що розташований в с. Нарцизівка Липовецького району Вінницької області, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок, де зазначено що власником колгоспного двору являється ОСОБА_3; довідкою виданою виконавчим комітетом Лукашівської сільської ради від 16.04.2013 року за №206, в силу якої констатовано, що ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1, інформація підготовлена на підставі відомостей домової книги.
Відповідно до ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст.1223 ЦК України).
Спадкоємцем майна ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_1 відповідно до заповіту, яка своєчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на що вказують матеріали спадкової справи № 5/2013.
Враховуючи те, що дружина спадкодавця являється особою непрацездатною та має право на обов'язкову частку у спадковому майні, вона відмовилась від своєї частки на користь позивачки, надавши нотаріусу заяву відповідного змісту, що узгоджується із нормами ст.1273 ЦК України.
Разом з цим, судом встановлено, що житловий будинок, який є об'єктом спадкування належить колгоспному двору.
За правилами ст. ст. 120, 121, 123 ЦК УРСР у редакції, чинній до 16 грудня 1993 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Відповідно до п.п. "а" п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Із здобутих у справі доказів судом було встановлено, що станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору, яке є спадковим майном, були ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4, яка й на даний час проживає у житловому будинку за АДРЕСА_1, відтак не втратила право на 1/2 частку в цьому майні.
Відповідно до заяви наданої ОСОБА_4 нотаріусу, вона відмовилась від своєї обов'язкової частки в майні колгоспного двору після смерті чоловіка ОСОБА_3 на користь позивачки. Інших членів колгоспного двору відповідно до матеріалів справи - не встановлено.
З аналізу норм ст.ст.1268-1270 ЦК України, необхідно щоб спадкоємець прийняв спадщину у шестимісячний строк.
Із здобутих у справі доказів судом встановлено, що позивачка після смерті батька ОСОБА_3 спадщину прийняла за заповітом шляхом звернення до нотаріуса, інших спадкоємців, які б претендували на спадкування судом не встановлено та з матеріалів Спадкової справи не вбачається, а отже позивачка є єдиним спадкоємцем на майно померлого ОСОБА_3. Факт належності спадкодавцю 1/2 частки житлового будинку за АДРЕСА_1, що є колгоспним двором доведено належними да допустимими доказами.
Норма ст. 392 ЦК України вказує на те, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За таких обставин та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд вважає, що позивачем слід визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частку житлового будинку за АДРЕСА_1, що є колгоспним двором, після смерті її батька , а відтак позов слід задовольнити частково.
На підставі ст. ст. 120, 121, 123 ЦК УРСР, постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", ст.ст. 25, 328, 346, 392, 1216, 1217, 1218 - 1223, 1233, 1234,, 1241, 1268 -1270, 1299 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, ч.2 158, ч.4 174, 208-209, 212 - 215 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом посвідченим 08.12.2004 року та зареєстрованим за №198 після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Нарцизівка, Липовецького району Вінницької області, на 1/2 частку житлового будинку та пропорційно з усіма господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог відмовити.
Право власності на зазначене нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Д. Т. Кривенко