Справа № 136/1130/13-ц
іменем України
"01" липня 2013 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.
за участю секретаря Марчук Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує у позовній заяві на те, що він, ОСОБА_1, є власником житлового будинку, що розташований АДРЕСА_1. 03.08.2007 року його дочка - ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 03.08.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області було видано свідоцтво про шлюб. Оскільки відповідач став чоловіком його дочки, а відтак і членом його родини, та за відсутності іншого помешкання для проживання, він дав згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 у належному йому на праві власності житловому будинку за вищевказаною адресою. В 2009 році після народження онуки, відповідач залишив їх сім'ю, оскільки у нього з'явилась інша жінка, з якою він мешкав. В 2012 році дочка, ОСОБА_3, звернулась із позовом до Липовецького районного суду Вінницької області, про розірвання їх шлюбу. 10.05.2012 року судом було ухвалено рішення, яким їх шлюб було розірвано, а відтак відповідач перестав бути членом їх родини. На прохання позивача щодо зняття із реєстраційного обліку із належного йому будинку, в добровільному порядку, відповідач ігнорує, тому просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування об'єктом нерухомості, що є його власністю.
В судове засідання позивач не з'явився, в своїй заяві адресованій суду вказав, що позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити, а розгляд справи проводити у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був оповіщений в установленому законом порядку за адресою зареєстрованого місця проживання, а тому відповідно до правил, передбачених ч.5 ст.74 ЦПК України, вважається таким що повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що позивач скористався своїми правами врегульованими ч.2 ст.158 ЦПК України, а відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи, що передбачені ст.169 ЦПК України не встановлено, а тому суд проводить розгляд справи на підставі доказів, що містяться у справі.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору купівлі - продажу нерухомого майна від 29.08.1989 року, який був посвідчений державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 29.08.1989 року та зареєстрований в реєстрі за №1253, а також зареєстрований органами державної реєстрації - „Вінницьким обласним об'єднанням БТІ" 02.10.2001 року (а.с.11-13), ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що розташований АДРЕСА_1. Вказані обставини підтверджуються також технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 (а.с.7-10), відповідно до якого ОСОБА_1 являється власником вказаного об'єкта нерухомого майна. 03.08.2007 року ОСОБА_3, будучи дочкою позивача, на що вказує свідоцтво про її народження серія НОМЕР_1, зареєструвала шлюб із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 03.08.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області було видано свідоцтво про шлюб. Згідно записів вчинених у домовій книзі (а.с.3-5), посадовими особами ВГІРФО Липовецького районного відділу внутрішніх справ Вінницької області 19.02.2009 року було внесено відповідні відомості до Домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у буд.. АДРЕСА_1. В силу довідки виданою Липовецькою міською радою від 04.02.2013 року за №422 (а.с.16) з 14.10.2010 року ОСОБА_2 не проживає за адресою АДРЕСА_1. Рішенням Липовецького районного суду від 10.05.2012 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано та дане рішення суду набуло законної сили 21 травня 2012 року.
Згідно ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник здійснює право власності шляхом володіння, користування та розпорядження своїм майном ( ст. ст. 317, 319 ЦК України).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Разом з цим, зі змісту ст.150 ст.155 ЖК України, слідує, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд; жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не можуть бути в них вилучені, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком.
Вказані норми передбачають усунення будь-яких порушень права власності.
Із здобутих у справі доказів судом встановлено, що відповідач більше двох років не проживає у житловому будинку, що належить позивачеві на праві приватної власності, його реєстрація перешкоджає позивачеві у здійсненні свого права власності, чим порушуються його права, що гарантовані Конституцією України та нормами ЦК України, відтак суд вважає, що позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні відповідачем права користування та розпорядження своїм майном.
У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог:
1) про позбавлення права власності на житлове приміщення;
2) про позбавлення права користування житловим приміщенням;
3) про визнання особи безвісно відсутньою;
4) про оголошення фізичної особи померлою.
Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За таких обставин та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини викладені ним у позовній заяві, відтак позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання судових витрат, суд керується положеннями ст.88 ЦПК України, а тому стягує із відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.150, 155 Житлового кодексу України, ст.7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року за №1382-ІV , ст.ст.3, 10, 11, 58-60, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 114, 70 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Д. Т. Кривенко