Справа № 201/6789/13ц
Провадження № 2/201/2064/2013
01 липня 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Браги А.В.,
при секретарі - Лампіки О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу №201/6789/13ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
05 червня 2013 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до відповідачів в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» на користь позивача 1392,38 гривень та 550,00 гривень витрат на експертне дослідження та судові витрати по справі у розмірі 229,40 гривень, а також стягнути з ОСОБА_3 у розмірі 1000,00 гривень франшизи, 42,96 гривень поштових витрат, 3000,00 гривень моральної шкоди та 114,70 гривень судового збору. В обґрунтування своїх позовних вимог в позовній заяві позивач послалась на те, що 17 жовтня 2012 року о 18.00 год., ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Шкода Октавія», реєстраційний номер НОМЕР_1, на вул. Космічна у м. Дніпропетровську, при зміні напрямку руху, не переконавшись у безпечності маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Деу Сенс», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 При цьому було пошкоджено транспортний засіб «Деу Сенс», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу на праві приватної власності (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09 грудня 2006 року). Винним у дорожньо-транспортній пригоді був визнаний ОСОБА_3, що підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2012 року по адміністративній справі № 401/11233/12 про притягнення відповідача ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України. Внаслідок зіткнення автомобіль «Деу Сенс», реєстраційний номер НОМЕР_2, був пошкоджений, чим позивачеві було завдано збитки, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме, висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 1026 від 28 жовтня 2012 року, виконаного експертом - автотоварознавцем ОСОБА_5, вартість відновлювального ремонту складає 6415,25 гривень, а вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Деу Сенс», реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 5969,54 гривень; квитанцією про сплату послуг експерта від 23 жовтня 2012 року за № 1026 на суму 550,00 гривень; поштовими квитанціями та повідомлення про виклик на експертне дослідження ОСОБА_3 на суму 42,96 гривень. Також позивач зазначає, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3, як володільця наземного транспортного засобу перед третіми особами здійснюється Приватним акціонерним товариством «Страховою компанією «Дніпроінмед», що підтверджується Полісом №АВ/6265243, строком дії 17 травна 2012 року до 16 травня 2013 року. Згідно ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач особисто 18 жовтня 2012 року письмово подав повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди до страхової компанії та надав всі необхідні документи для визначення причин страхового випадку та визначення розміру завданих йому збитків. Проте страхова компанія в порушення вимог п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не надав свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. У зв'язку з чим позивач самостійно звернувся до експерта-автотоварознавця з метою отримання експертного висновку для визначення розміру нанесених йому внаслідок ДТП збитків. Згідно висновку експерта-автотоварознавцяОСОБА_5 від 28 жовтня 2012 року № 1026 виплата страхового відшкодування страховиком повинна бути проведена у такому розмірі: 5969,54 гривень розмір матеріального збитку; 1000,00 гривень розмір франшизи; 5969,54 гривень - 1000,00 гривень = 4969,54 гривень. Проте, 25 квітня 2013 року відповідачем страховою компанією позивачу було виплачено страхове відшкодування в розмірі 3577,16 гривень. Таким чином з урахуванням виплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 3577,16 гривень, страхова компанія недоплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 1392,38 гривень, а з урахуванням витрат на автотоварознавче дослідження (витрати на проведення якої склали 550,00 гривень), страхова компанія ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» повинна сплатити позивачу суму на відшкодування збитків у розмірі 1942,38 гривень. Як зазначає позивач, він вважає, що зменшення суми страхового відшкодування є спробою страхової компанії зменшити свої витрати і користуючись недосвідченістю потерпілих, економити свої кошти. Також ОСОБА_1. в телефонному режимі звертався до ОСОБА_3 за одержанням суми франшизи у розмірі 1000,00 гривень, але останній категорично відмовився в добровільному порядку відшкодовувати цю суму. Таким чином відповідач ОСОБА_3 повинен відшкодувати позивачу 1000,00 гривень франшизи та 42,96 гривень витрати на телеграму про виклик відповідача на огляд автомобіля, а всього 1042,96 гривень. Як зазначає позивач, крім матеріальних збитків, йому було завдано ще й моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 3000,00 гривень. Моральні страждання позивача полягали, зокрема у тому, що йому вкрай неприємно було тривалий час не мати можливості керувати і користуватися автомобілем, який суттєво втратив товарний вигляд, доводилося немало нервувати через те, що позивач не мав грошей необхідних для ремонту автомобіля, а при цьому відповідач ОСОБА_3, як винуватець ДТП в результаті якого було завдано збитків позивачу, не вживає жодних заходів до того, щоб у добровільному порядку відшкодувати ці збитки, хоча б частково,а також порушився звичний порядок життя позивача тощо. Відшкодування моральної шкоди, яка проявлялась, як зазначає позивач, в його душевних стражданнях, в результаті пошкодження його майна, прямо передбачено п. 3 ст. 23 ЦК України. Отже, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідачів на його користь матеріальні та моральні збитки, понесені позивачем в наслідок ДТП.
01 липня 2013 рокупозивач та його представник в судовому засіданніпозовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення на позов, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що у відповідності до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Зважаючи на викладені вище обставини, представник відповідача просить суд звернути увагу на те, що страховик та потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення відшкодування шляхом підписання страхового акту від 25 квітня 2013 року № 166/13/ГО, та заяви про виплату страхового відшкодування (складеної позивачем) від 25 квітня 2013 року, за якими розмір страхового відшкодування дорівнює 3577,16 гривень. При цьому, згідно п. 2.4 страхового акту після усіх взаєморозрахунків потерпілий претензій до ПрАТ«СК «Дніпроінмед» по даній страховій події не має. Крім того потерпілий на страховому акті власноруч дописав, що згодний з запропонованою сумою страхового відшкодування у випадку проплати до 30 квітня 2013 року. У зв'язку із цим представник відповідача вважає, що ПрАТ «СК «Дніпроінмед» повністю виконала свої зобов'язання, що підтверджує сам позивач, сплатила 25 квітня 2013 року (у день підписання страхового акту) страхове відшкодування в узгодженій сумі 3577,16 гривень. Стосовно посилання позивача на висновок автотоварознавчого дослідження від 28 жовтня 2012 року, представник відповідача вважає таке посилання необґрунтованим, оскільки зазначений висновок не є доказом в розумінні ст. 66 ЦПК України; по-друге, зазначений висновок є оціночною думкою автотоварознавця щодо можливих витрат позивача на проведення ремонту пошкодженого автомобіля, адже позивачем в обґрунтування позову не надано доказів понесення ним витрат на ремонт автомобіля саме на таку суму 4969,54 гривень (прибуткові касові ордери, рахунки фактури, акти виконаних робіт). У зв'язку із цим стверджувати, що сума матеріального збитку є саме такою 4969,54 гривень, а не узгодженою з позивачем 3577,16 гривень є безпідставним.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутностіне надав, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні у справі докази, вирішивши належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок всіх доказів у їх сукупності й оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванню всіх обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено в судому засіданні та підтверджено матеріалами справи,17 жовтня 2012 року, близько 08.00 годин, в місті Дніпропетровську, по вулиці Космічної, водій ОСОБА_3 управляв автомобілем «Шкода Октавія», державний номер НОМЕР_1, при зміні напряму руху управо, не переконався в безпеці свого маневру, унаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Деу Сенс», державний номер НОМЕР_2, яким управляв водій ОСОБА_1, який рухався в попутному з ним напрямі, справа. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріального збитку, постраждалих немає.
14 листопада 2012 року постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська по адміністративній справі № 401/11233/12 (3/401/4428/12) відносно ОСОБА_3, останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 400,00 гривень (а.с. 21).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, зазначена постанова є підставою звільнення від доказування, оскільки обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Також судом було встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 09 грудня 2005 року, автомобіль «Деу Сенс», реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за позивачемОСОБА_1 (а.с. 6).
Відповідно довідки, складеної ст. ІСОН ДТП ВДАІ капітаном міліції Руденко В.І.сектору оформлення матеріалів ДТП, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місця ДТП, відділу ДАІ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17 жовтня 2012 року, 17 жовтня 2012 року о 08.00 год. по вул. Космічній, 279 у м. Дніпропетровську внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Деу Сенс», номерний знак НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження: передній бампер зліва, переднє ліве крило, передні ліві двері (а.с. 7).
18 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» з повідомленням потерпілої особи про подію з транспортним засобом (а.с. 8).
Відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 28 жовтня 2012 року № 1026, складеного експертом - автотоварознавцемОСОБА_5, свідоцтво Центральної експертно-кваліфікаційної комісії міністерства юстиції України від 30 жовтня 2009 року № 1382, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Деу Сенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкодженого в наслідок ДТП, становить 5969,54 гривень (а.с. 9-18). Вартість проведення даного дослідження складала 550,00 гривень (а.с. 20 зворот).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3, як володільця наземного транспортного засобу перед третіми особами здійснюється Приватним акціонерним товариством «Страховою компанією «Дніпроінмед», згідно Полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 17 травня 2012 року №АВ/6265243, строк дії з 17 травна 2012 року до 16 травня 2013 року, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих 50000,00 гривень; франшиза 1000,00 гривень.
25 квітня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» та ОСОБА_1 був підписаний страховий акт № 166/13/ГО, згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу «Деу Сенс», державний номер НОМЕР_2, складає 4577,16 гривень; на підставі умов Полісу з врахуванням франшизи (безумовної), підлягає виплаті страхове відшкодування у розмірі 3577,16 гривень.
Згідно п. 2.4 страхового акту від 25 квітня 2013 року № 166/13/ГО, після усіх взаєморозрахунків, зазначених вище, потерпілий/представник потерпілого (ОСОБА_1) претензій до ПрАТ «СК «Дніпроінмед» по даній страховій події не має.
Позивач на вказаному страховому акті власноручно написав, що він згоден з сумою відшкодування у разі її сплати до 30 квітня 2013 року.
Також 25 квітня 2013 року ОСОБА_1 написав на ім'я директора ПрАТ «СК «Дніпроінмед» заяву про виплату страхового відшкодування, згідно якої у зв'язку з настанням страхового випадку, просив виплатити йому страхове відшкодування у розмірі 3577,16 гривень.
Згідно квитанції, яка наявна в матеріалах справи, 29 квітня 2013 року ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» сплатила на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 3577,16 гривень (а.с. 22).
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані постановою пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зі змінами та доповненнями, нормами Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування» та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Нормою частини 1 статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 4 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміються юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроремонт»є власником застрахованого транспортного засобу, з вини водія підприємства якого відбулася дорожньо-транспортна пригода.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 978 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно ст. 979 ЦК України, договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Відповідно до ст. 985 ЦК України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.
Нормами ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
За приписами ст. 990 Цивільного кодексу України, ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
25 квітня 2013 року між ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» та ОСОБА_1 був підписаний страховий акт № 166/13/ГО, згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу «Деу Сенс», державний номер НОМЕР_2, складає 4577,16 гривень. Позивач, підписуючи страховий акт був попередньо обізнаний з оціночною вартістю матеріального збитку, нанесеного його транспортному засобу внаслідок ДТП та визначеного висновком експертного дослідження автотоварознавця від 28 жовтня 2012 року № 1026, проте добровільно погодився з визначеною в страховому акті сумою страхового відшкодування, про що власноручно написав на акті з умовою сплати відшкодування до 30 квітня 2013 року.
В судовому засіданні позивач зазначив, що акт про згоду на отримання такої суми підписав власноручно та добровільно.
Відповідно до п. 2.4 підписаного сторонами страхового акту після усіх взаєморозрахунків потерпілий претензій до ПрАТ «СК «Дніпроінмед» по даній страховій події не має.
29 квітня 2013 року ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» сплатила на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 3577,16 гривень.
Позивач та його представник в судовому засіданні не заперечували той факт, що позивачем була погоджена зі страховиком сума матеріального відшкодування шкоди нанесеної внаслідок ДТП у розмірі меншому, ніж визначено в експертному дослідженні, складеному попередньо.Визначене страхове відшкодування було сплачено страховою компанією у строки обумовлені в страховому акті, що також не заперечувалося позивачем та його представником.
Враховуючи добровільне погодження позивачем суми страхового відшкодування та виконанням взятого на себе зобов'язання у розмірах та у строки погоджені сторонами страховою компанією, суд не вбачає порушень вимог чинного законодавства в діях страхової компанії при виплаті страхового відшкодування позивачу.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» про відшкодування матеріальних збитків та відмовляє в їх задоволенні.
Щодо позовних вимог з приводу стягнення з ОСОБА_3на користь ОСОБА_1 1000,00 гривень безумовної франшизи та 42,96 гривень понесених поштових витрат, які підтверджуються фіскальним чеком, наявним в матеріалах справи від 19 жовтня 2012 року, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 37.5 ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.
За таких обставин, враховуючи вищезазначену норму законодавства, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_11000,00 гривень, в рахунок компенсації франшизи.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Враховуючи доведеність та документальне підтвердження розміру понесених позивачем витрат по сплаті за направлення телеграми про виклик відповідача ОСОБА_3 на огляд пошкодженого автомобіля, суд вважає за необхідне стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 поштові витрати у розмірі 42,96 гривень.
Розглянувши позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_3 3000,00 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди, що виразилась у переживаннях із приводу пошкодження транспортного засобу та неможливості ним користуватися, що негативно вплинуло на звичайний режим роботи та життя позивача, суд вважає за можливе у їх задоволенні відмовити, при цьому виходить з наступного.
Так, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав.
Згідно зі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діяннямзаподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних належних доказів, що можуть об'єктивно довести завдання моральної шкоди.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку про часткову доведеність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне,з урахуванням часткового задоволення позовних вимог,стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1судовий збір у розмірі 114,70 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 16, 22 - 23, 979, 980, 988 - 991, 1166 - 1167, 1187 - 1188 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 26, 30, 57, 60, 61, 88, 110, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток в розмірі на загальну суму 1042,96 гривень, з яких 1000,00 гривеньфраншиза, 42,96 гривень поштові витрати.
В задоволенні інших позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений позивачем у розмірі 114,70 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, а учасниками, що брали участь у справи, проте не були присутніми при оголошенні рішення, на протязі 10 - днів з дня його отримання.
Суддя : А.В. Брага