17.06.2013 Єдиний унікальний номер 422/815/2012
Провадження № 2/205/394/13
17 червня 2013 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В. при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Дніпропетровська міська рада про визнання права власності на 9/100 частин домоволодіння за кожним в порядку спадкування за законом,-
встановив:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулися до суду із позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Дніпропетровська міська рада про визнання права власності на 9/100 частин домоволодіння за кожним в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог Позивачі зазначають, що 7/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 належало їх матері, ОСОБА_10, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 14.02.1987 року Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-640. 17/100 частин вищевказаного домоволодіння належало ОСОБА_11 на підставі договору купівлі - продажу від 20.06.1995 року, 17/100 частин домоволодіння належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 24.03.2003 року та рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.1989 року, 108/700 частин домоволодіння належить ОСОБА_4 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.1989 року та договору дарування від 30.08.1990 року, 16/100 частин домоволодіння належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 23.05.1985 року, та 13/100 частин вищевказаного домоволодіння належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу від 20.07.1982 року.
Домоволодіння АДРЕСА_1 складається із двох будинків літ. А-1 і Б-1, господарчих будівель та споруд. Позивачі вказують, що їх мати ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя за згодою всіх співвласників фактично користувалася: в будинку літ. А-1 приміщеннями 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, які з часу придбання частки в домоволодінні фактично складають окрему квартиру. Крім того в її користуванні також знаходився сарай літ. З. Таким чином, відповідно розрахунку часток у фактичному користування померлої знаходилось 18/100 частин домоволодіння.
Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, позивачі в остаточній редакції позову просили суд змінити ідеальні частки в праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1, та визнати за ОСОБА_1 права власності на 9/100 частин вищевказаного домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а також, визнати за, ОСОБА_2, права власності на 9/100 частин вищевказаного домоволодіння, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачі під час судового розгляду справи уточнені позовні вимоги підтримали, у судових дебатах участі не приймали, надали суду заяви в яких просять закінчити розгляд справи у їх відсутність, уточнені позовні вимоги задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, під час розгляду справи по суті уточнені позовні вимоги визнали, у судових дебатах участі не приймали, надали суду заяви в яких просять закінчити розгляд справи у їх відсутність, уточнені позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_6 під час судового засідання уточнені позовні вимоги не визнала, у судових дебатах участі не приймала, надала суду заяву в якій просить закінчити розгляд справи у її відсутність, в задоволені уточнених позовних вимог відмовити.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_9 при розгляді справи по суті в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнала, у судових дебатах участі не приймала, надала суду заяву в якій просить закінчити розгляд справи у її відсутність, в задоволені уточнених позовних вимог відмовити, так як вважає, що після проведення розрахунку часток від 21.12.2012 року, її частка в спірному домоволодінні зменшилась, з чим вона не згодна.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_8, у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить її підпис в повідомленні про день та час слухання даної справи (а.с.120).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, у судове засідання не з'явився, надали суду заяву, в якій просять справу розглядати без участі їх представника та винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.117).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровської міської ради у судовому засіданні проти позову заперечували, у судових дебатах участі не приймали, про день та час слухання справи повідомлялись належним чином, заяв чи клопотань від них до суду не надходило.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що в задоволені позовних вимог необхідно відмовити.
Так, судом встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку часток у домоволодінні АДРЕСА_1, виконаному спеціалістами КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 745 кв.м., та складається із двох житлових будинків літ. А-1 і літ. Б-1, будівель та споруд, інвентаризаційна вартість яких, із урахуванням усіх коефіцієнтів індексації складає 221 883 грн. 00 коп. (а.с. 96).
Судом встановлено, що 7/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 належало матері позивачів, ОСОБА_10, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 14.02.1987 року Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-640 (а.с. 12-13). При цьому, вказаним розрахунком часток у домоволодінні АДРЕСА_1, визначено, шо у фактичному користуванні ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилось 18/100 часток вищевказаного домоволодіння, а саме: у житловому будинку літ. А-1 кв. 1, яка складається із приміщень: 1-4 - прихожа, площею 7,8 кв.м., 1-5 - житлова площа, 12,6 кв.м.; в прибудові літ. А1-1 приміщення: 1-2 - санвузол, площею 2,6 кв.м., 1-3 - коридор, площею 2,3 кв.м.; прибудови а1-1, яка складається із: 1-1- кухні, площею 8,8 кв.м., ганку літ.а7, площею 1,2 кв.м., сараю літ. З, 1/5 частини погребу літ. Г, в загальному користуванні споруди 1-8, І-ІІ (а.с.96).
Судом також встановлено, що 17/100 частин вищевказаного домоволодіння належить ОСОБА_8, ОСОБА_9, на підставі договору дарування від 05.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим № 4051.
Судом також встановлено, що 17/100 частин вищевказаного домоволодіння належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 24.03.2003 року, посвідченого П'ятою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1167, та рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.1989 року.
Судом також встановлено, що 108/700 частин вищевказаного домоволодіння належить ОСОБА_4 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.1989 року та договору дарування від 30.08.1990 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-4488.
Судом встановлено, що 16/100 частин вищевказаного домоволодіння належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 23.05.1985 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1821.
Із матеріалів справи вбачається, що 13/100 частин вищевказаного домоволодіння належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу від 20.07.1982 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-13399.
Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25 червня 2007 року серії НОМЕР_1, виданого Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис в Книзі реєстрації смерті № 5064 (а.с.18).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до змісту норм ст. ст. 3, 4, 11, 27, 31 ЦПК України право визначати предмет і підставу позову та спосіб захисту порушеного права належить позивачеві.
Обираючи спосіб захисту свого права, підставу та предмет позову, позивачі просили суд змінити розмір ідеальних часток у спірному домоволодінні та визнати за ними в судовому порядку право власності саме на 9/100 частин вищевказаного домоволодіння за кожною в порядку спадкування за законом після смерті їх матері ОСОБА_10.
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно до правил ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Зі змісту ст. 357 ЦК України спільна часткова власність може піддаватися певним поліпшенням, які за загальним правилом не впливають на розмір часток співвласників. Водночас ч.3 цієї статті передбачено винятки з цього правила. Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Суд зауважує, що за загальним правилом зміна часток співвласників може бути визначена ними в договорі або в судовому порядку. Разом з цим, судом встановлено, а сторонами визнано, що за своє життя спадкодавцем ОСОБА_10, ані в судовому порядку, ані шляхом укладання відповідного договору, розмір належної такій особі частки в домоволодінні АДРЕСА_1 змінено не було.
Згідно із ч.1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За таких обставин та вказаних вимог матеріального закону, суд не може погодитись із доводами позивачів щодо того, що після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина на 18/100 частин спірного домоволодіння, оскільки за своє життя спадкодавець ОСОБА_10 у встановленому на той час порядку не оформила речове право на таке майно у вигляді 18/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, тобто на момент смерті вона не набула власності на 18/100 часток вказаного домоволодіння, а відтак таке майно (18/100 частин) не може входити до складу спадщини, а тому в суду відсутні правові підстави для змінення розміру ідеальних часток в праві власності на вказане домоволодіння
Такий висновок суду повністю кореспондується із роз'ясненнями, що містяться у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування 30.05.2008 N 7» відповідно до змісту яких частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Як наслідок, суд доходить висновку, що у даному випадку відсутні й підстави для ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачами в судовому порядку права власності на 9/100 частин вищевказаного домоволодіння за кожною в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_10, а тому в позові слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 357, 358, 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 130, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Дніпропетровська міська рада про визнання права власності на 9/100 частин домоволодіння за кожним в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення (або складання тексту рішення у повному обсязі) апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Мовчан Д.В.