04.06.2013 Єдиний унікальний номер 422/5818/12
Провадження № 2/205/1459/13
04 червня 2013 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він, ОСОБА_1, має на праві приватної власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № б/н від 18.12.2006 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради. Співвласниками даної квартири також є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які володіють відповідно по 1/3 частині квартири на підставі того ж свідоцтва про право власності № б/н від 18.12.2006 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради. З серпня 2006 року по грудень 2010 року в спірній квартирі він не мешкав. З грудня 2010 року намагався потрапити до квартири АДРЕСА_1, однак не зміг, оскільки відповідач ОСОБА_2 змінила замки, тим самим обмежила його в користуванні даною квартирою. Таким чином, позивач вважає, дії відповідачів незаконними, такими, що порушують права та інтереси позивача. У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 утриматися від чинення перешкод ОСОБА_1 у користуванні 1/3 частиною квартири АДРЕСА_1, вселити його в вищевказану квартиру, та визначити порядок користування спірною квартирою наступним чином: виділити йому, ОСОБА_1 в користування 10,9 кв.м. у кімнаті площею 14 кв.м. для проживання, виділити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користування для проживання іншу житлову кімнату площею 18,7 кв.м., інші приміщення квартири залишити в спільному користуванні власників.
До початку розгляду справи по суті, ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та вказує, що 23 листопада 1998 року шлюб між нею та позивачем за первісним позовом було розірвано і з того часу почали виникати суперечки стосовно порядку користування вищевказаною квартирою та між ними виникли особисті неприязнені стосунки.
Далі, позивач за зустрічним позовом зазначає, що в липні 2006 року відповідач добровільно виселився зі спірної квартири. У зв'язку з чим, вона звертається до суду, та просить суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1, зобов'язати Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 за вищевказаною адресою, припинити право власності ОСОБА_1 на 1/3 частину спірної квартири, визнати за нею, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку, яка належала на праві власності ОСОБА_1, квартири АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях сплатити 20 831 грн. 00 коп. необхідну компенсацію вартості 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, та стягнути з відповідача-1 судові витрати по даній справі.
Під час розгляду справи позивач за первісним позовом та його представник відмовилися від первісного позову, зустрічний позов визнали. У судових дебатах участі не приймали, у судове засідання з цього приводу позивач та його представник не з'явилися, надали суду письмову заяву про завершення розгляду справи за їх відсутності.
Під час розгляду справи відповідач-1 - ОСОБА_2, за первісним позовом такий позов не визнала та просила відмовити у його задоволені. Зустрічні позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити. В зустрічних позовних вимог посилалась на мотиви та обставини, що викладені в зустрічній позовній заяві (а.с.24-27). У судових дебатах участі не приймала, надала суду письмову заяву про завершення розгляду справи за її відсутності, в якій просить зустрічний позов задовольнити, а в задоволенні первісного відмовити.
Під час розгляду справи, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, за первісним позовом такий позов не визнала та просила відмовити у його задоволені. Зустрічні позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити. В зустрічних позовних вимог посилалась на мотиви та обставини, що викладені в зустрічній позовній заяві (а.с.24-27). У судових дебатах участі не приймала, надала суду письмову заяву про завершення розгляду справи за її відсутності, в якій просить зустрічний позов задовольнити, а в задоволенні первісного відмовити.
Представник відповідача за зустрічним позовом Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи сповіщалися належним чином, заяв чи клопотань від них до суду не надходило.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановивши, що визнання ОСОБА_1 зустрічного позову не суперечить закону, та не порушує права та інтереси інших осіб, доходить висновку, що провадження за первісним позовом підлягає закриттю, а зустрічний позов частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них виниклі правовідносини.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (1/3 частина), ОСОБА_2 (1/3 частина), ОСОБА_3 (1/3 частина), на підставі свідоцтва про право власності № б/н від 18.12.2006 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, згідно з розпорядженням від 18.12.2006 року за № 6/1176-06 (а.с.9). Речове право таких осіб на спірну квартиру було зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку (а.с.8, 11).
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 січня 1996 року по 23 листопада 1998 року (а.с.31-32).
Як вбачається із матеріалів справи, у вищевказаній квартирі станом на сьогоднішній день є зареєстрованими: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.36).
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд виходив із наступного.
Згідно ч.1 ст. 365 ЦПК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Із змісту зазначеної норми випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої ст. 365 ЦПК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та члена його сім'ї.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
Відповідно до технічного паспорту від 01.06.2012 року спірна квартира розташована на 7 поверсі 9 поверхового будинку та складається із 2 кімнат житловою площею 32,7 кв.м., де: 1-а - кімната - 18,7 кв.м., 2-а - кімната - 14,0 кв.м., рік побудови 1983. Відповідно до висновку експерта № 3828-12 від 31.01.2013 року (а.с.60-69) ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 272 657 грн.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що спірна квартира є неподільною, спільне володіння і користування квартирою сторонами неможливе через вкрай неприязні стосунки, які склалися між ними, а частка відповідача не може бути виділена в натурі.
При цьому, припинення права відповідача за зустрічним позовом на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки така особа фактично із 2006 року у спірній квартирі не мешкає, не несе витрати по утриманню такого майна, має інше житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 Зазначені обставини були визнані сторонами, що судом, зважаючи на положення ст. 61 ЦПК України, приймаються доведеними фактами, що не підлягають доказуванню. Окрім цього на його користь з боку ОСОБА_2, ОСОБА_3 буде сплачена відповідна сума вартості його частки у такому спірному майні.
Сукупність вказаних наявних обставин по справі дає підстави визнати, що припинення права власності ОСОБА_1 на частку у спільному майні (квартирі), не завдасть істотної шкоди його інтересам.
З огляду на наведені фактичні обставини справи та вимоги матеріального закону, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог за зустрічним позовом у цій частині, та вважає за можливе шляхом постановлення судового рішення припинити право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на таку частку (по 1/6 частині за кожною), яка належала на праві власності ОСОБА_1, квартири АДРЕСА_1., загальною площею 52,0 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м., що складається із: 1- коридор, 2 - житлова, 3 - житлова, 4 - кухня, 5 - туалет, 6 -ванна, 7 - комора, І- балкон та зазначає, що визнання ОСОБА_1 зустрічного позову в цій частині не суперечить закону, та не порушує права та інтереси інших осіб.
Разом з цим, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову в частині визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1, зобов'язати Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 за вищевказаною адресою.
Так, Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК, ст. 48 Закону "Про власність").
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовуватися житлом для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Таким чином, вимога про визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщенням є передчасною, оскільки до набуття чинності рішення суду про припинення права власності відповідача за зустрічним позовом на частки у такому майні, вважається, що право власності такої особи не припинено та не скасоване, а тому у задоволенні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням повинно бути відмовлено, оскільки задоволення такої вимоги призвело б до обмеження конституційного права ОСОБА_1, як власника такого спірного майна.
Також, відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України). Тому зазначена вимога не підлягає задоволенню в зв'язку з відмовою у задоволенні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Щодо вимог за первісним позовом, то під час розгляду справи позивач за первісним позовом подав до суду заяву, в якій він просить справу закрити, оскільки він повністю відмовляється від своїх позовних вимог. Тому суд вважає, що провадження по первісному позову слід закрити у зв'язку з відмовою позивача від позову. У відповідності п.3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовляється від позову і відмова прийнята судом. Враховуючи, що позивач відмовляється від позову і відмова від позову не порушує інтереси інших сторін то її слід прийняти, а провадження у даній справі закрити. Відповідно до вимог ч.2 ст. 174 та ч.3 ст. 206 ЦПК України позивач попереджений про наслідки відмови від позову.
Окрім цього на підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пропорційно до тієї частини позовних вимог, в задоволені яких позивачам було відмовлено, понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді витрат на проведення судової експертизи у розмірі 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 92 коп.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 61, 64, 65 Житлового кодексу УРСР, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
1.Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Сектору громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
2. Припини право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.
3. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку (по 1/6 частині за кожною), яка належала на праві власності ОСОБА_1, квартири АДРЕСА_1, загальною площею 52,0 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м., що складається із: 1- коридор, 2 - житлова, 3 - житлова, 4 - кухня, 5 - туалет, 6 -ванна, 7 - комора, І- балкон.
4. У задоволені решти вимог за зустрічним позовом - відмовити.
5. Провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням, закрити на підставі п. 3 ч.1 ст. 205 ЦПК України.
6.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пропорційно до тієї частини позовних вимог, в задоволені яких позивачам було відмовлено, понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді витрат на проведення судової експертизи у розмірі 514 (п'ятисот чотирнадцять) грн. 92 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Мовчан Д.В.