справа № 806/3287/13-a
категорія 5.2
13 червня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Попової О. Г. ,
при секретарі - Халімончук С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення форми "Р" № 49,50,51 від 05.10.2012 року,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить, визнати не чинними податкові повідомлення-рішення Житомирської митниці форми "Р" № 49,50,51 від 05.10.2012 року. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач незаконно здійснив перевірку нарахування та сплати митних платежів, оскільки керувався нормами закону, які не були чинними на момент ввезення позивачем транспортного засобу на територію України. Крім того, на думку позивача, посадовими особами Житомирської митниці невірно застосовано норми Митного кодексу України.
В судовому засіданні позивач і представник позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених в письмових запереченнях щодо позову.
Заслухавши пояснення позивача і представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачем, відповідно до повідомлення про транзитне переміщення №00040/8/800010000 від 08.10.2008 року, ввезено на територію України через Харківську митницю транспортний засіб марки "Мерседес-Віто 108 D" 1988 року випуску.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" (який був чинний на момент ввезення транспортного засобу) право на звільнення від оподаткування надають: документи на право постійного користування та відчуження механічних транспортних засобів за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що ввозяться громадянами при переселенні на постійне місце проживання в Україну, можуть бути видані після фактичного проживання протягом року на території України таких громадян - власників цих транспортних засобів.
ОСОБА_1 звернувся з заявою до начальника Житомирської митниці з проханням провести митне оформлення транспортного засобу, без сплати податків в зв"язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну.
Митним органом прийнято рішення про відмову проведення митного оформлення у пільговому режимі особистого транспортного засобу позивача, з підстав не підтвердження належним чином факту переселення для постійного місця проживання на Україну, про що йому було повідомлено листом Житомирської митниці від 12.11.2008 року №31/4/31.20/9258.
Позивачем вказане рішення оскаржено в судовому порядку.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання нечинним рішення позов задоволено. Визнано неправомірною відмову Житомирської митниці в пільговому оформленні ввезеного позивачем при переселенні на постійне місце проживання транспортного засобу марки МЕРСЕДЕС-ВІТО108 D-1998 року випуску інд. НОМЕР_2 (а.с.11,12).
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 року в задоволенні апеляційної скарги Житомирської митниці відмовлено, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду - залишено без змін (а.с.13,14).
Житомирською митницею проведено митне оформлення у пільговому режимі особистого транспортного засобу ОСОБА_1, марки МЕРСЕДЕС-ВІТО108 D-1998 року випуску інд. НОМЕР_2.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2012 року касаційну скаргу Житомирської митниці задоволено. Скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2009 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 року. Вказане рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно ст.345 Митного кодексу України, митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування.
Частиною 3 ст. 351 Митного кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.
Встановлено, що начальником Житомирської митниці видано наказ №293 від 03.09.2012 року про проведення невиїзної документальної перевірки повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщені товару через митний кордон України громадянином ОСОБА_1 (а.с.35).
Митним органом листом за вих. №14/4/14-11/5968 від 03.09.2012 року повідомлено позивача про проведення вказаної перевірки (а.с.36). Позивач зазначений лист отримав особисто 07.09.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.37).
На виконання вище вказаного наказу Житомирською митницею проведена невиїзна документальна перевірка повноти нарахування та сплати митних платежів громадянином ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 14.09.2012 року № 25/12/101000000/НОМЕР_1 (а.с. 38-43).
В ході перевірки встановлено, що при митному оформлені транспортного засобу "МЕРСЕДЕС ВІТО D", 1998 року випуску, кузов НОМЕР_3 за ВМД типу ІМ-40Г №101000013/2010/000457 від 02.04.2010 року ОСОБА_1 неправомірно використано право на звільнення від оподаткування особистого транспортного засобу при переселенні на постійне місце проживання на Україну, що призвело до заниження податкового зобов"язання на загальну суму 72651,50 грн., яке підлягає перерахуванню до Державного бюджету.
Зазначений акт перевірки відповідно до листа за вих. №14/1/14-11/6369 від 18.09.2012 року направлено позивачу та роз"яснено, що після ознайомлення та підпису, один примірник акту необхідно направити на адресу Житомирської митниці (а.с. 45).
З матеріалів справи встановлено, що позивачем надано відповідь на вказаний лист, згідно якої позивач висловив свою незгоду з вказаним актом (а.с.46). Крім того, позивачем не повернуто митниці належний примірник документу, про що відповідачем складено акт відмови від підписання акту про проведення невиїзної документальної перевірки повноти нарахування та сплати податків і зборів №3 від 17.09.2012 року, який направлено та отримано позивачем (а.с.47-49).
На підставі акту перевірки від 14.09.2012 року №25/12/101000000/НОМЕР_1 Житомирською митницею винесені податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 05.10.2012 року № 49, №50 та №51 (а.с.7-9).
Суд погоджується з висновками митного органу з огляду на наступне.
Підставою для висновку митного органу про заниження позивачем грошового зобов"язання на загальну суму 72651,50 грн в т.ч.: ввізне мито у сумі 4300,00 грн., акцизний збір у сумі 49076,25 грн. та ПДВ у розмірі 19275,25 грн., стало неправомірно використане право позивача на звільнення від сплати оподаткування особистого транспортного засобу, ввезеного на митну територію України.
Відповідно до п.п.54.3.6, п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно п.п.41.1.2. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами в тому числі є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.
Приписами ст. 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Нормами ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
Відповідно до ст. 289 Митного кодексу України, обов'язок із сплати митних платежів виникає: після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.
Щодо пояснень позивача про те, що відповідач незаконно здійснив перевірку законності нарахування та сплати митних платежів, оскільки керувався нормами закону, які не були чинними на момент ввезення позивачем транспортного засобу на територію України, то суд зазначає наступне.
Встановлено, що нарахування грошових зобов"язань митним органом здійснено: по ввізному миту на підставі Закону України "Про Митний тариф України, який був чинний на час митного оформлення, по акцизному збору на підставі Закону України від 25.03.2005 року №2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України " (чинного на момент митного оформлення) та по ПДВ на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", про що зазначено в акті перевірки (а.с.41).
За таких обставин, оскільки грошові зобов"язанні по вказаним податкам, визначенні відповідно до законодавства, що діяло на момент ввезення транспортного засобу, вказані пояснення позивача є безпідставними.
Частиною 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно частини 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
За таких обставин, з урахуванням постанови Вищого адміністративного суду України про визнання правомірним рішення Житомирської митниці про відмову проведення митного оформлення у пільговому режимі особистого транспортного засобу ОСОБА_1, суд приходить до висновку про те, що дії митного органу щодо визначення грошових зобов"язань по вказаним податкам ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
З наведених вище підстав, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення форми "Р" № 49,50,51 від 05.10.2012 року є правомірними та скасуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 18 червня 2013 р.