справа № 806/3105/13-a
категорія 8.2.3
06 червня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Попової О. Г.,
при секретарі - Халімончук С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби, за участю третьої особи на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Черняхівському районі Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. №000046622, стягнення 121792,00 грн,-
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 року №000046622, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 121792,00 грн. і застосовано штрафні санкції у сумі 60896,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України на його користь суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року в розмірі 121792,00 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що підприємцем правомірно сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних і за наявності первинних документів, що підтверджують реальність проведених господарських операцій та заявлену суму бюджетного відшкодування. Право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі придбання товару, що підтверджено податковими, вантажно-митними деклараціями або іншими документами. Підприємцем до перевірки такі документи були надані, зауважень до них з боку контролюючого органу не надходило. Висновки акту перевірки щодо неправомірності заявлення сум до бюджетного відшкодування є необгрунтованими, а винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених в позові.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, зазначених в письмових запереченнях щодо позову.
Представник третьої особи до суду не з"явився, подав до суду заперечення на позовну заяву та просив справу розглядати без участі представника Управління Державної казначейської служби України у Черняхівському районі Житомирської області.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Володарсько - Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби на підставі направлення №16 від 25 березня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування приватним підприємцем ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року, яка виникла за рахунок декларування від"ємного значення з ПДВ у період за грудень 2012 року, за результатами якої складено акт №37/17/01/НОМЕР_1 від 05.04.2013 року (а.с.14-27).
В акті перевірки зазначені наступні порушення:
- ч.8 ст.19 Господарського кодексу України, п.44.1 ст. 44, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, ОСОБА_1 неправомірно заявлено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 121792,00 грн. в тому числі по декларації за січень 2013 року в сумі 121792,00 грн.
На підставі вказаного акту Володарсько - Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення №000046622 від 19.04.2013 року.
Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.
Підставою для висновку податкового органу, згідно акту перевірки про неправомірне заявлення позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 121792,00 грн. за грудень 2012 року, стало неведення позивачем первинного та оперативного обліку отриманої сировини у кількісному та вартісному вигляді, обліку виготовленої продукції, відсутність складського обліку оприбуткування сировини та матеріалів.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований суб"єктом підприємницької дільності 09.09.1997 року в Черняхівській районній державній адміністрації Житомирської області та перебуває на обліку в Черняхівському відділенні Володарсько - Волинської МДПІ.
Відповідно до кодів КВЕД позивач має право здійснювати діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптову торгівлю іншими товарами господарського призначення, основний вид діяльності підприємця - різання, оброблення та оздоблення декоративного і будівельного каменю.
З матеріалів справи встановлено, що у грудні 2012 року підприємцем згідно податкових накладних придбані ТМЦ для виробництва продукції, а саме: кисень, газ скраплений (укр), плита габбро т/о Губенковського-III 420*210*80 мм, плита пиляна термооброблена габро 420*210*80 , стрічка п/п 19*0.9, скретч-плівка 20 мкм, скоба дротяна 19, стрічка п/п 19*0.9, скретч-плівка 20 мкм, Плита гран. т/о Покостівського род-ща роз. 420*210*80 мм, бруківка пиляно-колота із габро Адамівського-1 род. розміром 10х10х8 (а.с.50,51,53,55,56,58,81,82,84-87,90).
Встановлено, що позивачем під час здійснення підприємницької діяльності в грудні 2012 року, згідно податкових накладних, понесені наступні витрати: придбання електроенергії (а.с.42-45, 95,96); витрати на послуги сертифікації продукції (а.с.97,60); експертиза декоративного каміння (а.с.57,58); винагороди експедитору (а.с.46-50,90-94); залізничні перевезення (а.с.60,97); оформлення ВМД (а.с.52,54,82,83,98); придбання матеріалів.
Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.
Вказані витрати позивачем включені до податкової декларації з податку на додану вартість від 15.02.2013 року (а.с.99-100). Підприємцем до податкого органу також подано розрахунок коригування сум ПДВ до вказаної податкової декларації (а.с.101), довідку про залишок суми від"ємного значення попередніх податкових періодів (а.с.102) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с.103) згідно якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 121792,00 грн.
Встановлено, що придбані матеріали вподальшому використовувались позивачем в господарській діяльності, що підтверджується митними деклараціями, згідно яких ПП ОСОБА_1 (відправник) постачав ООО "ТК Кємєл-Транс" (одержувач) камінь бортовий, бруківку пиляно-колоту, плити мощення т/о (а.с.61-81).
На сторінці другій акту перевірки зазначено, що позивачем надавались до перевірки первинні докумени, а саме: податкові накладні, видаткові накладні на придбання ТМЦ, товарно-транспортні накладні на перевезення сировини,подорожні листи, оборотно сальдові відомості по рахунку 361,631, висновки за результатами експертизи Державного гемологічного центру України, вантажно митні декларації, платіжні доручення, договори на придбання продукції та надані послуги (а.с.15), тобто позивачем надано для перевіряючих інспекторів повний комплект первинних документів.
Згідно ч.8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Пунктом 44.1. ст.44 Податкового кодексу Украни передачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. При цьму посилання податкового органу на розбіжність між кількістю та видами продукції яку позивачем закупено у грудні 2012 року року та експортовано, спростовуються змістом акту перевірки в якому зазначено, що приватним підприємцем у грудні 2012 року здійснювалась виробнича діяльність готової продукції з блоків габро придбаних у попередніх звітних періодах (а.с.21).
Згідно п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу Украни, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зпридбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу Украни, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу Украни, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу Украни, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.п.200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п.п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.
Пунктом 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій
Судом встановлено, що реальність проведених господарських операцій позивача підтверджено належними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача.
Правомірність визначення позивачем податкового кредиту підтверджується також змістом акту перевірки, а саме: в пункті 3.14 акту перевірки встановлено, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від"ємного зачення, не встановлено включення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту за грудень 2012 року податкових накладних не заеєстрованих у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Згідно п.п. 3.15.1. п.3.15 акту за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду винекнення від"ємного значення, не встановлено наявності розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкового зобов"язання контрагентом)
Відповідно до п.п. 3.17 акту перевіркою правомірності визначення податкових зобов"язань та податкового кредиту розрахунків з бюджетом та показників, відображених у деклараціях за грудень 2012 року (з додатковми) порушень не встановлено.
Щодо зазначеного в акті перевірки, що позивачем не ведеться первинний та оперативний облік отриманої сировини у кількісному та вартісному вигляді, облік виготовленої продукції, відсутній складській облік оприбуткування сировини та матеріалів, то суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що Підприємство самостійно:
визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;
обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Встановлено, що позивач з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі обліку і звітності.
Пунктом п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу Украни передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
З аналізу зазначених норм встановлено, що фізична особа-підприємець, яка перебуває на спрощеній системі обліку та звітності не зобов"язана вести бухгалтерській облік на рівні юридичної особи.
За таких обставин висновки акту перевірки про не ведення позивачем первинного та оперативного обліку, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій є безпідставними.
Щодо посилання податкового органу на відсутність затверджених наказом Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 року первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів, то такі вимоги є безпідставними, оскільки зазначений наказ на даний час не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .
На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують правомірність задекларованого податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 року №000046622.
Щодо позовної вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України на його користь суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року в розмірі 121792,00 грн., то суд зазначає наступне.
Положеннями п.п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу Украни передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
З аналізу вказаної норми права встановлено, що процедура оскарження платником податку дій податкового органу, не є підставою для стягнення з Державного бюджету коштів до набрання законної сили судовим рішенням по такій справі.
З навевених вище підстав, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на його користь суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року в розмірі 121792,00 грн. є безпідставною.
Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 19.04.2013 року №000046622, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 121792,00 грн. та застосовано 60896,00 грн. штрафних санкцій.
В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 11 червня 2013 р.