справа № 806/3249/13-a
категорія 11.5
30 травня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Шимоновича Р.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області до відділу Державної виконавчої служби Народицького районного управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними дії відділу Державної виконавчої служби Народицького районного управління юстиції щодо повернення виконавчого документа стягувачеві та скасувати постанову ВП №35921999 від 29 квітня 2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому листу № 2883/11 про стягнення заборгованості з Народицької районної державної лікарні ветеринарної медицини в розмірі 14027,70 грн., а також зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження по вказаному виконавчому листу. При цьому зазначило, що у порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" відділом кошти у сумі 14027,70 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області не стягнуті, не вжиті всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи, спрямовані на виконання рішення суду.
Представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю і просив справу розглядати у письмовому провадженні.
Представник відповідача надіслав заперечення проти позову, в яких позовні вимоги не визнав і просив справу розглядати за його відсутності.
Суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 4 статті 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 181 КАС України, учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси. Відповідачем в таких справах є відповідний орган державної виконавчої служби. Можливість оскарження до суду зволікання з вчиненням виконавчих дій передбачена і статтями 12, 82 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV із змінами і доповненнями (далі - Закон).
Встановлено, що постановою в.о. начальника відділу Державної виконавчої служби Народицького районного управління юстиції Щербач М.В. від 10 січня 2013 р. відкрито виконавче провадження № 35921999 з примусового виконання виконавчого листа № 2883/11, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 19 серпня 2011 р., про стягнення з Народицької районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області 14027,70 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків.
29 квітня 2013 р. начальником відділу Державної виконавчої служби Народицького районного управління юстиції Холявицькою Н.О. по вказаному виконавчому провадженню винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому листу № 2883/11.
Суд погоджується з думкою позивача про те, що державний виконавець передчасно виніс оскаржувану постанову, оскільки не було здійснено усіх можливих вичерпних заходів виконання судового рішення.
Частиною 1 статті 11 Закону встановлений обов'язок державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Крім того, п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду, від 21.05.2012 р., № 5 "Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" визначено, державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження"). Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно ч. 3 ст. 65 Закону, державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Також ч. 1 ст. 66 Закону передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
Відповідно до п. 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції, від 15.12.1999, № 74/5 ( далі - Інструкція) звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Також п. 5.1.4 зазначеної Інструкції передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
В абз. 3 п. 4.11.1 Інструкції зазначено, що виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому п.4.11.2 Інструкції зазначено, що про наявність обставин, зазначених у абзацах третьому - сьомому пункту 4.11.1 цієї Інструкції, державний виконавець складає акт (додаток5). Акт має бути перевірений начальником відповідного органу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т. ч., чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильності оформлення опису й оцінки майна з залученням до цього сторін або їх представників, його схоронності на день складання акта тощо. Уразі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржника майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису.
У разі встановлення перевіркою неповноти проведених виконавчих дій, з метою повного виконання рішення начальник органу державної виконавчої служби дає письмову вказівку державному виконавцю про вжиття додаткових заходів для розшуку майна боржника і його реалізації. Така вказівка приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
Як вбачається з наданих до заперечення матеріалів виконавчого провадження, відповідачем не здійснено всіх передбачених дій щодо належного виконання судового рішення, не вчинено дій щодо розшуку майна боржника на яке може бути звернено стягнення, а саме: не надіслано запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо).
Крім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутній акт, який повинен був складений державним виконавцем у відповідності до вище зазначених вимог Інструкції.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У порушення вказаної правової норми, відділ Державної виконавчої служби Народицького районного управління юстиції суду не надав доказів, які б підтверджували вчинення державним виконавцем всіх виконавчих дій, передбачених Законом, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2883/11.
Враховуючи наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до абзацу десятого частини другої статті 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. А тому суд розглядає вимогу позивача про зобов'язання ВДВС Народицького РУЮ відновити виконавче провадження та виконати виконавчий лист №2811/11, як зобов'язання відповідача вжити всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
Слід зазначити, що відповідно до п.4.12.1 Інструкції, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником або керівником вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника або керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальника відповідного органу державної виконавчої служби.
За цих обставин, суд визнає дії відповідача протиправними, скасовує постанову ВП № 35921999 від 29 квітня 2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов'язує його вчинити всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії з метою виконання зазначеного виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст.86, 122, 158-163, 181, 254 КАС України, суд,-
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії відділу Державної виконавчої служби Народицького районного управління юстиції щодо повернення управлінню Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області виконавчого листа № 2883/11, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 19 серпня 2011 р.
Скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Народицького районного управління юстиції ВП № 35921999 від 29 квітня 2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому листу № 2883/11.
Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Народицького районного управління юстиції вжити всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо примусового виконання виконавчого листа № 2883/11 від 19 серпня 2011 р. про стягнення з Народицької районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області 14027,70 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Р.М.Шимонович