Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" липня 2013 р.Справа № 5023/5662/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БергСерг", м. Ростов - на - Дону , Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення коштів в сумі 65 000 рос. руб.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1;
відповідача 1 - не з"явився;
відповідача 2 - ОСОБА_2
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БергСерг", м. Ростов-на-Дону та з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків, 65000 рос. руб., судові витрати просить покласти на відповідачів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач 1 в порушення умов договору № М12-27 від 07.09.12 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати послуг перевезення. 07 вересня 2012 року між позивачем та ФО-П ОСОБА_2 укладений договір поруки № М12-27/П, відповідно до умов якого відповідач 2 взяв на себе зобов"язання відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов"язань за договором.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 грудня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 січня 2013 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 січня 2013 року було відкладено розгляд справи на 28 січня 2013 року.
28 січня 2013 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.
28 січня 2013 року відповідач 2 надав заяву, в якій просив суд зменшити розмір позовних вимог до відповідача 2 до 1118 грн., оскільки на момент складання претензії розмір мінімальної заробітної плати складає саме 1118 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 січня 2013 року було відкладено розгляд справи на 26 березня 2013 року.
19 березня 2013 року позивач надав заяву про зміну валюти позовних вимог, та просив визначити суму позовних вимог у розмірі 65000 руб. РФ.
19 березня 2013 року позивач надав заяву, в якій стосовно відсутності оригіналів документів пояснив, що оригінали договору, рахунку - фактури, заявки, акту приймання - передачі послуг було направлено на адресу реєстрації відповідача 1, проте вказані документи позивачу не повернулись, та зазначив, відповідач 1 ігнорує будь-які звернення, поштові відправлення від імені позивача не отримує, хоча й досі знаходиться за адресою реєстрації.
26 березня 2013 року позивач надав заяву про долучення до матеріалів справи документів, зокрема витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 12.03.2013 р..
З даного витягу вбачається, станом на 12 березня 2013 року юридична адреса відповідача 1 - 346812, Ростовська область, район М"ясниковський, Хутір Леніаван, вул. Леніна, 1/1, корп. А3.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 26 березня 2013 року, 22 квітня 2013 року, 27 травня 2013 року було відкладено розгляд справи на інший день.
02 липня 2013 року позивач надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 - 4389,48 рос. руб., що складає 1118 грн. за курсом НБУ та з відповідача 1 - 60610,52 грн. рос. руб., судові витрати просить покласти на відповідачів.
Суд приймає вказану заяву про зміну позовних вимог та розгляд справи продовжується з її урахуванням.
Представник позивача у судовому засіданні 02.07.2013 р. підтримував змінені позовні вимоги.
Представник відповідача 1 у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача 2 не заперечує проти існування боргу.
Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд зазначає, що шість місяців сплило 07 червня 2013 року.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
07 вересня 2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Харків, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БергСерг", м. Ростов-на-Дону (відповідач 1) був укладений договір № М12-27, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується надавати відповідачу 1 послуги перевезення вантажів, а відповідач, в свою чергу, сплатити за них відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 2.3 договору, організація перевезення вантажів здійснюється позивачем на підставі письмових замовлень відповідача, які направляються позивачу факсом або поштою.
Відповідачем 1 було направлено позивачу замовлення від 07.09.2012 р., яке містить дані про перевезення вантажу.
На виконання умов вказаного договору позивачем були надані відповідачу 1 послуги перевезення, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR М № 100454 із відміткою відповідача - 1 про отримання вантажу, а також актом прийомки - передачі наданих послуг № МВ-0709-2 від 12.09.2012 р. на суму 650000 руб. РФ.
У вказаному акті зазначений договір № М12-27 від 07.09.2012 р., що підтверджує те, що послуги були надані саме на виконання вказаного договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість послуг по організації перевезення є договірною та обумовлюється в замовленні.
Згідно п. 4.2 договору, валюта платежів - рублі РФ згідно замовлення та виставленого відповідачем рахунку.
Відповідно до замовлення сума фрахту складає 65000 руб РФ.
Пунктом 4.3 передбачений порядок оплати, яка здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача в наступному порядку: 50% по факту завантаження автомобіля та 50% по факту доставки вантажу на митний термінал, якщо в замовленні не обумовлені інші умови оплати.
У замовленні зазначено вказано умови оплати - по факту доставки вантажу.
Позивачем був виставлений до оплати відповідачу рахунок - фактура № МВ-0709-2 від 0709.20.12 р. на суму 65000 руб. РФ.
Таким чином, позивач надав відповідачу послуги перевезення, а відповідач 1, в свою чергу, в обумовлений договором строк за них не розрахувався.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом б/н б/д з вимогою про оплату суму заборгованості у розмірі 65000 руб. РФ, що підтверджується поштовим описом вкладення з відміткою про відправку та поштовим чеком.
Проте відповідач 1 на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.
07 вересня 2012 року між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, м. Харків (відповідач 2) був укладений договір поруки № М12-27/П, у відповідності до умов якого відповідач 2 на добровільних засадах бере на себе зобов"язання перед позивачем відповідати по борговим зобов"язанням боржника - відповідача 1, які виникають з умов договору на транспортно - експедиторське обслуговування № М12-27 від 07.09.2012 р., а також додаткових угод до нього, які укладені або можуть бути укладені в майбутньому, а саме сплатити за послуги із перевезення та штрафні санкції за основним договором.
Пунктом 1.3 вказаного договору сторони встановили, що обсяг поручительства за договором обмежений на момент пред"явлення екредитором вимоги розміром мінімальної заробітної плати (показник за місяць).
Пунктом 2.2 договору поруки передбачено, що відповідач 2 приймає на себе зобов"язання у випадку невиконання відповідачем 1 зобов"язань за основним договором, здійснити виконання зобов"язань відповідача 1 в обсязі, заявленому позивачем у письмовій вимозі (із врахуванням п. 1.3 договору), протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги позивача про виконання зобов"язань.
Матеріали справи підтверджують те, що позивач звертався до відповідача 2 з претензією від 05.11.2012 р. про сплату заборгованості у розмірі 65000 руб. РФ.
Відповідач 2 не заперечував проти отримання вказаної претензії та надав до суду належним чином засвідчену копію.
Проте відповідач 2 грошові кошти не перерахував.
Внаслідок не виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати послуг, у відповідачів виникла заборгованість, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
За приписами ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з ч. 1 ст. 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Розмір плати експедиторові у відповідності до ст. 931 ЦК України, встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача 1 оплатити надані позивачем послуги за договором.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження надання ним послуг надана міжнародна товарно - транспортна накладна CMR М № 100454 із відміткою відповідача - 1 про отримання вантажу, а також акт прийомки - передачі наданих послуг № МВ-0709-2 від 12.09.2012 р..
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач виконав покладені на нього зобов"язання по перевезенню вантажу належним чином, що підтверджується належними доказами, а саме міжнародною товарно - транспортною накладною CMR М № 100454 із відміткою відповідача - 1 про отримання вантажу та актом прийомки - передачі наданих послуг № МВ-0709-2 від 12.09.2012 р.
Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 - 60610,52 руб. РФ.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 - 1118 грн., що складає 4389,48 руб. РФ за курсом НБУ, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Договором поруки встановлений обсяг поручительства за договором, який складає на момент пред"явлення експедитором вимоги розміром мінімальної заробітної плати (показник за місяць).
Крім того, в пункті 2.2 договору зазначено, що поручитель здійснює погашення боргових зобов"язань за кредитним договором у національній валюті України по офіційному курсу НБУ гривні до російського рубля.
Таким чином, борг відповідача 2 складає 4389,48 рос. рублів, що складає 1118 грн.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 - 1118 грн., що складає 4389,48 рос. рублів за курсом НБУ, підлягає задоволенню, як правомірна та визнана відповідачем 2.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідачів.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 929, 930, 931 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БергСерг" (344002, Росія, м. Ростов-на - Дону, пров. Газетний ,буд. 47, ІПН 6164247819, п/р № 40702810240050117907 в банку Філія № 2351 ВТБ 24(ЗАО), к/р № 30101810900000000585, БИК: 040349585 ) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3, п/р НОМЕР_6 в АТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровська, МФО 305299, к/р НОМЕР_7 в ВАТ Банк ВТБ, м. Москва, БИК: 044525187) 60610,52 грн. рос. рублів, 1500,79 грн. судового збору.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61162, АДРЕСА_2, код НОМЕР_4, код № НОМЕР_5, п/р НОМЕР_8 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3, п/р НОМЕР_6 в АТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровська, МФО 305299, к/р НОМЕР_7 в ВАТ Банк ВТБ, м. Москва, БИК: 044525187) 1118 грн. боргу, що складає 389,48 руб. РФ за курсом НБУ, 107,05 грн. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08.07.2013 р.
Суддя Смірнова О.В.