83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
04.07.2013р. Справа № 905/3988/13
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Осадчої А.М.
за участю секретаря
судового засідання Мітронової А.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф-траст» м.Донецьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» м.Селидове Донецька область
про стягнення 205 968,35грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Тіщенко Д.А. за довіреністю №366 від 12.12.2012р.,
від відповідача: Павленко О.О. за довіреністю №12 від 27.06.2013р.
04.06.2013року Товариство з обмеженою відповідальністю «Треналофф-траст» м.Донецьк (далі - ТОВ «Треналофф-траст») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» м.Селидове Донецька область (далі - ТОВ «ЦЗФ «Селидівська») з вимогами про стягнення 205 968,35грн., у тому числі: основної заборгованості в сумі 173 552,00грн., пені в сумі 12 110,04грн., штрафу в сумі 17 355,20грн., 3% річних в сумі 2 422,01грн., інфляційні витрати в сумі 529,10грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №158-11/11 від 29.11.2011року, позивачем за період з жовтня по грудень 2012р. надані послуги будівельною технікою та механізмами, між сторонами договору підписано акти прийому-передачі послуг на загальну суму 198400,00грн., однак у порушення вимог договору відповідач оплату наданих послуг здійснив лише частково, заборгованість відповідача перед позивачем складає 173 552,00грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою від 07.06.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «Треналофф-траст» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/3988/13.
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №158-11/11 від 29.11.2011року, додатків №1 та №2 до договору, актів прийому-передачі послуг №615 від 31.10.2012р., №650 від 21.11.2012р., №681 від 30.11.2012р., №698 від 11.12.2012р., №717 від 21.12.2012р., виписок з банківського рахунку, правовстановлюючих документів підприємства.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530, ст.ст.549, 550, 551, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.1, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У письмових поясненнях від 01.07.2013р. позивач зазначив, що сторони, скориставшись правом передбаченим ч.6 ст.232 ГК України, в п.5.6 договору встановили, що пеня нараховується за весь період прострочення зобов'язання з моменту настання права вимоги до фактичного виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, зазначений у позовній заяві період нарахування пені з 22.12.2012р. по 31.05.2013р. вважає вірним та нормативно аргументованим.
Крім того, надав суду додаткові письмові пояснення стосовно здійснених відповідачем розрахунків за підписаними актами та порядку зарахування здійснених оплат.
02.07.2013р. позивач надав для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії Витягу з ЄДРПОУ станом на 27.06.2013р. на відповідача, рахунку №73/09 від 29.09.2012р., акту звірки взаємних розрахунків від 25.06.2013р., фіскального чеку та опису вкладення, акт звірки станом на 31.10.2012р., банківської виписки та акту прийому-передачі послуг №587 від 23.10.2012р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, у задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.
У судовому засіданні 04.07.2013року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» у судовому засіданні 04.07.2013року підтримав відзив на позовну заяву.
Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.
Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
29.11.2011року між ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» (Замовник) та ТОВ «Треналофф-траст» (Виконавець) укладено договір №158-11/11, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику на взаємовигідних умовах послуги будівельною технікою та механізмами (арк. справи 27-30).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.
Відповідно до п.3.1 договору строк дії договору встановлюється з дати його підписання до 31 грудня 2012року. Умови даного договору зберігають чинність протягом всього строку його дії.
Вартість послуг визначається згідно протоколу договірної ціни послуг будівельної техніки, який є невідомою частиною договору - Додаток №1 (п.2.1 договору).
В матеріалах справи містяться підписані сторонами Додатки №1 до договору, згідно з якими сторони дійшли згоди щодо вартості машино-години для певних машин та механізмів (арк.справи 32-35).
Відповідно до п.2.6 договору надані послуги приймаються згідно з актом прийому-передачі наданих послуг, який Замовник зобов'язується підписати протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його надання або направити Виконавцю у зазначений строк мотивовану відмову від приймання послуг.
Згідно із зазначеним пунктом договору сторонами з жовтня по грудень 2012р. підписані акти прийому-передачі послуг на загальну суму 198400,00грн., у тому числі:
- акт №615 від 31.10.2012р. на суму 51 000,00грн.,
- акт №650 від 21.11.2012р. на суму 52400,00грн.,
- акт №681 від 30.11.2012р. на суму 38 600,00грн.,
- акт №698 від 11.12.2012р. на суму 24 400,00грн.,
- акт №717 від 21.12.2012р. на суму 32 000,00грн.
Зазначені вище акти містять посилання на договір №158-11/11 від 29.11.2011року, що беззаперечно свідчить про надання послуг, зазначених в актах на підставі вказаного договору.
Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу наданих послуг або їх якості, скріплено печатками підприємств.
Факт надання послуг у обсягах, зазначених в актах підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.
Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти прийому-передачі послуг є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №158-11/11 від 29.11.2011року.
Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 2.2 договору оплата за договором здійснюється грошовими коштами на поточний рахунок Виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг. Платежі у порядку передплати здійснюються протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату послуг.
Таким чином, після підписання актів прийому-передачі наданих послуг відповідач згідно з п.2.2 договору мав здійснити оплату протягом п'яти банківських днів, зокрема, акту №615 від 31.10.2012р. до 07.11.2012р., акту №650 від 21.11.2012р. до 28.11.2012р., акту №681 від 30.11.2012р. до 07.12.2012р., акту №698 від 11.12.2012р. до 18.12.2012р., акту №717 від 21.12.2012р. до 28.12.2013р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена часткова оплата на суму 24 848,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, а саме:
- випискою банку від 17.12.2012р. на суму 20 000,00грн., з яких 5 812,00грн. зараховані в рахунок оплати заборгованості за раніше надані послуги згідно з п.2.3 договору, 14188,00грн. - в рахунок погашення існуючої заборгованості;
- випискою банку від 21.12.2012р. на суму 10 660,00грн.
Відповідач не надав суду будь-яких заперечень стосовно проведеного позивачем зарахування часткової оплати.
Вартість наданих послуг на суму 173552,00грн. за підписаними сторонами актами ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» у встановлений в договорі строк не оплачена.
Позивачем наданий суду акт звіряння взаємних розрахунків від 25.06.2013р., складений та підписаний лише зі свого боку. Відповідно до вказаного акту заборгованість ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» перед ТОВ «Треналофф-траст» за договором №158-11/11 від 29.11.2011року складає 173 552,00грн. Факт відправлення акту для підписання відповідачу підтверджується фіскальним чеком ДП «Укрпошта» від 25.06.2013р. та описом вкладення.
Проте, підписаний обома сторонами акт звіряння взаємних розрахунків сторонами суду не наданий.
Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати вартості наданих послуг на суму 173 552,00грн., факт наявності заборгованості за договором №158-11/11 від 29.11.2011року відповідачем визнається, про що зазначено ним у відзиві на позовну заяву.
Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №158-11/11 від 29.11.2011року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості наданих послуг на суму 173 552,00грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 173 552,00грн. Відповідно ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості наданих послуг у встановленому договором порядку.
ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнає, про що письмово зазначено у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.
Враховуючи, що дії відповідача з визнання позову в частині стягнення основного боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 173 552,00грн. доведена позивачем та обґрунтована матеріалами справи, у зв'язку з чим, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 12 110,04грн., штрафу в сумі 17 355,20грн., 3% річних в сумі 2 422,01грн., інфляційних витрат в сумі 529,10грн.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно вимогам статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)
За приписами ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 вищевказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Умовами п.5.6 договору передбачено, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення зобов'язання з моменту настання права вимоги до фактичного виконання зобов'язання.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.5.6 договору.
Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.
Як вбачається з наданого розрахунку, пеня в сумі 12110,04грн. та річні в сумі 2422,01грн. нараховані позивачем за актами:
- №615 від 31.10.2012р. за період з 22.12.2012р. по 31.05.2012р.,
- №650 від 21.11.2012р. - з 29.11.2012р. по 31.05.2013р.,
- №681 від 30.11.2012р. - з 08.12.2012р. по 31.05.2013р.,
- №698 від 11.12.2012р. - з 19.12.2012р. по 31.05.2013р.,
- №717 від 21.12.2012р. - з 29.12.2012р. по 31.05.2013р.
Згідно розрахунку, здійсненого за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" встановлено, що за вказаний позивачем період сума пені складає 12134,59грн., сума 3% річних відповідно 2427,68грн.
Разом з тим, суд не вбачає законних підстав для виходу за межі позовних вимог, тому задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 12110,04грн., 3% річних у сумі 2 422,01грн. у межах заявлених позивачем вимог.
Як вбачається наданого позивачем розрахунку інфляційні витрати на суму 529,10грн. позивач нараховує на заборгованість, яка виникла за актами №615, №698, №717 - за січень 2013р., за актами №650 та №681 за грудень 2012р. та січень 2013р.
Перевіривши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" розрахунок інфляційних витрат за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та не суперечать чинному законодавству, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 529,10грн. такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.5.7 договору за невиконання сторонами своїх зобов'язань більш ніж 90 днів, винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від суми невиконаних зобов'язань.
Таким чином, сторонами встановлено два види штрафних санкцій за два види порушень, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, оскільки в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, встановлений за різні порушення.
Факт невиконання належним чином у встановлений договором строк зобов'язання з оплати наданих послуг на строк більше ніж 90 днів, свідчить про порушення відповідачем зобов'язань у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України, тому позивач має належні правові підстави для нарахування штрафу згідно п.5.7 договору у повному обсязі.
Розрахунок штрафу здійснено позивачем вірно виходячи із розміру неоплаченої відповідачем заборгованості на суму 173 552,00грн.грн. за актами №615 від 31.10.2012р., №650 від 21.11.2012р., №681 від 30.11.2012р., №698 від 11.12.2012р., №717 від 21.12.2012р., який складає 17 355,20грн. (173 552,00грн. х 10%).
За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили, що відповідач порушив взяте на себе зобов'язання не з його вини, ним вжито всі залежні заходи щодо належного виконання зобов'язання.
На підставі наведеного, враховуючи наявність порушення з боку відповідача умов договору в частині оплати вартості наданих послуг більше ніж на 90 днів, та з огляду на арифметичну вірність зробленого позивачем розрахунку штрафу, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність матеріалами справи позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 17 355,20, у зв'язку з чим, вказані вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 4 119,37грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 216, 218, 230, 231, 231, Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф-траст» м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» м.Селидове Донецька область про стягнення 205 968,35грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» м.Селидове Донецька область (85400, Донецька обл., м.Селідове, вул.Миру, 34, ідентифікаційний код 31714629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф-траст» м.Донецьк (83052, м.Донецьк, Бульвар Шевченка, буд.105, ідентифікаційний код 31297444) 205 968,35грн., у тому числі: заборгованість в сумі 173 552,00грн., пеню в сумі 12 110,04грн., штраф в сумі 17 355,20грн., 3% річних в сумі 2 422,01грн., інфляційні витрати в сумі 529,10грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 4119,37грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 04.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 08.07.2013року.
Суддя А.М. Осадча