Справа № 263\5708\13-ц
Провадження № 2\263\2349\13
02 липня 2013 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя у складі судді Соловйова О. Л., при секретарі Рояновій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-
Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом до відповідачки, відповідно до якого просить стягнути з приватного нотаріуса ММНО ОСОБА_2 на її користь заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 17 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 21.07.2008 року приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 1903 за договором іпотеки від 21.09.2007 року щодо звернення стягнення на будинок АДРЕСА_1, що належить позивачці на праві власності в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 683 від 21.09.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та КС «Можливість». 17.09.2009 року позивачкою було відшкодовано витрати за вказаним вище кредитним договором у розмірі 87 087,93 грн. на виконання постанови державного виконавця про примусове виконання вказаного вище виконавчого напису нотаріусу. Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.11.2011 року виконавчий напис № 1903, вчинений 21.07.2008 року приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_2 визнано таким, що не підлягає виконанню. Позивачка зазначає, що неправомірними діями приватного нотаріусу ММНО ОСОБА_2 було порушено її законні права та інтереси, оскільки ОСОБА_1 була позбавлена можливості реалізації її звичок та бажань, було порушено звичайний спосіб життя позивачки. Зокрема, позивачка багато вільного часу витрачала на заходи, пов'язані із визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому ОСОБА_1 відчувала душевні хвилювання, була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Всі ці обставини викликали конфлікти у родині позивачки. Розмір моральної шкоди, заподіяної їй неправомірними діями відповідачки, ОСОБА_1 оцінює у 17 000 грн.
В судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та наполягав на їх задоволенні. Додатково звернув увагу суду на чисельні зусилля, витрачені ОСОБА_1 у зв'язку із розглядом справи про визнання виконавчого напису, здійсненого відповідачкою, таким, що не підлягає виконанню у суді першої інстанції, судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Відповідачка - приватний нотаріус ММНО ОСОБА_2 - в судове засідання не з'явилась - направила на адресу суду заперечення, згідно із якими справу просить розглядати за її відсутності, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити з наступних підстав. Посилаючись на Закон України «Про нотаріат», Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідачка зауважує, що при вчиненні нею спірного виконавчого напису із наданих приватному нотаріусу документів вбачалось, що заборгованість ОСОБА_1 перед КС «Можливість» є безспірною, оскільки кредитором був наданий виконавчий документ - судовий наказ від 03.03.2008р., який не надавав підстав сумніватися у безспірності заявлених вимог. Приватний нотаріус ММНО ОСОБА_2 не була обізнана, що зазначений судовий наказ 17.03.2008р. був скасований. Посилаючись на ст. 23, ст. 1167 ЦК України, Закон України «Про нотаріат» зазначає, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не було наслідком винних дій відповідачки, що зумовлює висновки про безпідставність заявлених позовних вимог.
Вислухавши пояснення представника позивачки, ознайомившись із письмовими запереченнями відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не знайшли своє підтвердження при розгляді даної справи, а отже такими, що не підлягають задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
21.07.2008 року приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 1903, згідно із яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, який було передано в іпотеку КС «Можливість» на підставі договору іпотеки від 21.09.2007 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного житлового будинку приватним нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги КС «Можливість» у розмірі: заборгованості по кредиту - 53711,50 грн., заборгованості по процентам - 25518,92 грн., додатковому проценту - 7857,51 грн., на загальну суму 87087,93 грн.
Згідно із рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.11.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КС «Можливість» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 - визнано таким, що не підлягає виконанню вказаний вище виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_2
Вказане рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16.02.2012 року. Касаційну скаргу КС «Можливість» на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16.02.2012 року було відхилено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ, відповідно до ухвали суду від 18.07.2012 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, при розгляді даної цивільної справи судом не аналізуються обставини щодо наявності у приватного нотаріуса ММНО передбачених законом підстав для вчинення виконавчого напису, достатність доказів безспірності вимог КС «Можливість» тощо. Предметом даного судового спору є наявність вини відповідачки - приватного нотаріуса ММНО ОСОБА_2 - у заподіянні ОСОБА_1 моральної шкоди.
Відповідно ст. 23 ч.2 п.1,2 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України) моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у постанові № 4 Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами та доповненнями, внесеними постановою № 5 Пленуму Верховного суду України від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В обгрунтування позовних вимог позивачка посилається на наявність протиправності в діях відповідачки, що дає підстави стверджувати про вину приватного нотаріуса ММНО ОСОБА_2 у заподіянні позивачці моральних страждань.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
На переконання суду при розгляді даної справи вказані посилання ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про нотаріат», шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов'язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.
В матеріалах справи міститься ухвала Апеляційного суду Донецької області від 25.12.2012 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07.11.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса ММНО ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Так, згідно із змісту вказаної ухвали Апеляційного суду Донецької області, рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07.11.2012 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Залишаючи без змін вказане рішення суду першої інстанції, Апеляційний судом Донецької області зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису не перебувало у безпосередньому причинному зв'язку з добровільною сплатою ОСОБА_1 виконавчого збору та погашенням заборгованості перед КС «Можливість», а тому за відсутності вини приватного нотаріуса, відсутні і підстави для відшкодування позивачці за рахунок ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди.
З огляду на викладене, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України, рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07.11.2012 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.12.2012 року встановлено відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями приватного нотаріуса ОСОБА_2 та заподіянням ОСОБА_1 матеріальної та, зокрема, моральної шкоди через вчинення виконавчого напису, який в подальшому було визнано судом таким, що не підлягає виконанню.
За таких підстав у даному конкретному випадку суд не вбачає наявності вини приватного нотаріуса ММНО ОСОБА_2 у моральних стражданнях, які, як вказано у позовній заяві, було заподіяно позивачці. Зокрема, при розгляді даної справи ОСОБА_1 не надано суду жодного об'єктивного доказу, який б підтвердив дійсне заподіяння їй моральної шкоди неправомірними діями нотаріуса.
Статтею 88 ЦПК України передбачено присудження судом стороні, на користь якої ухвалено рішення понесені нею та документально підтверджені судові витрати. З огляду на той факт, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, вимоги позивачки про стягнення з відповідачки на її користь судових витрат задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 10,60,84,88,212,213,215,218 ЦПК України, ст.ст. 23, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди", ЗУ «Про нотаріат», суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено особами, як брали участь у розгляді справи в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя О.Л. Соловйов