Справа № 1510/6859/12
Провадження № 2/500/527/13
Іменем України
04 липня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: Бальжик О.І.
при секретарі: Івановій Ю.П.
за участю позивачів: ОСОБА_1
представника позивачів: ОСОБА_2
відповідачки: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні майном та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_5, про стягнення грошової компенсації за проведені поліпшення майна, -
09.10.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні майном - гаражем під літ. «Е», розташованим по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що остання володіє та користується належним їм на праві власності майном без правових підстав, на вимогу повернути його не реагує.
03.12.2012 року відповідачка ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації за проведені поліпшення майна, обґрунтовуючи тим, що наприкінці 1996 року вона дійшла згоди з ОСОБА_6 про те, що останній надасть їй у користування недобудований гараж. За домовленістю вона мала добудувати гараж за свій рахунок, що було виконано в повному обсязі. У квітні 1997 року ОСОБА_6 помер, але вона продовжувала користуватися гаражем. З квітня 1997 року по червень 2010 року вона зробила за свій рахунок значні поліпшення майна, які не можливо відокремити без завдання йому шкоди. Зазначила, що між ОСОБА_5, який є сином померлого ОСОБА_6 та, відповідно, спадкоємцем, та нею було укладено договір оренди гаражу з орендною платою 20 гривень щомісячно. Стверджує, що ОСОБА_5 обіцяв переоформити гараж на її ім'я, але так і не виконав свою обіцянку. Про наявність нових власників вона дізналася із позовної заяви. Вважає, що якщо позивачі відмовляються укласти з нею договір оренди, то мають компенсувати їй вартість витрат, пов'язаних із значним поліпшенням технічних та будівельних якостей гаражу площею 5*6 кв.м, сума яких складає 16 000 гривень.
Ухвалою суду від 03.12.2012 року зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації за проведені поліпшення майна прийнята до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні майном.
Ухвалою суду від 31.01.2013 року ОСОБА_5 залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача за зустрічним позовом.
Позивачка ОСОБА_4, будучи своєчасно та належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, направивши представника з належним чином посвідченими повноваженнями.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлений позов підтримали, проти задоволення зустрічного позову заперечували в повному обсязі. В обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень проти зустрічного позову представник позивачів пояснила, що житловий будинок АДРЕСА_1 та в цілому складаються із літ. «А» - житловий будинок, літ. «Б» - вхід в підвал, літ. «В» - літня кухня, літ. «Г» - вбиральня, літ. «Е» - гараж, надвірні споруди №1-4, належали на праві приватної власності ОСОБА_6 Після смерті останнього спадкоємцями першої черги стали його син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_4, які отримали по 1/2 частини спадкового майна. ОСОБА_5, який залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, вів аморальний спосіб життя, зловживав спиртними напоями тощо. Через борги перед банківськими установами належна йому 1/2 частка спадкового майна була виставлена на прилюдні торги. Позивач ОСОБА_1, який є чоловіком ОСОБА_4 (рідної сестри ОСОБА_5), придбав з прилюдних торгів зазначене майно. Таким чином, позивачі стали власниками всього будинку з надвірними спорудами. Про те, що ОСОБА_5, який був власником лише 1/2 частини спадкового майна, уклав з відповідачкою ОСОБА_3 договір оренди ОСОБА_4 відомо не було. Доводи відповідачки про те, що вона отримала документи на будівництво не відповідають дійсності, адже всі оригінали відповідних документів знаходяться у її довірителів. У серпні 2012 року позивачі письмово звернулися до відповідачки з проханням звільнити гараж, на що вона категорично відмовилася.
Відповідачка ОСОБА_3 заявлений позов повністю не визнала, наполягала на задоволенні зустрічної позовної заяви. В обґрунтування зустрічних вимог і заперечень проти первісного позову пояснила, що наприкінці грудня 1996 року між нею та ОСОБА_6 була досягнута домовленість про те, що вона з чоловіком за власні кошти збудує гараж та буде користуватися ним. За це вона допомагала ОСОБА_6 ліками та іншими речами, адже його діти ніякої участі у догляді за батьками не приймали. На час домовленості гараж знаходився в наступному стані: побудовані стіни та цегла, ані ворота, ані дах, ані підлога не були зроблені. Оформленням всіх документів на будівництво гаражу займалася вона та її покійний чоловік. У квітні 1997 року ОСОБА_6 помер. На день його смерті нею були зроблені наступні поліпшення майна: встановлені ворота, викопана оглядова яма та підвал, які викладені гаванським каменем, забетонована підлога в оглядовій ямі, побудовані сходи до оглядової ями, дах покритий шифером, зовні поштукатурені стіни. На момент смерті ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_1 проживав його син ОСОБА_5 з дружиною. Після смерті ОСОБА_6 вона уклала з його сином договір оренди гаражу та продовжувала користуватися ним, поліпшуючи його якості. Так, з квітня 1997 року по червень 2010 року за її рахунок було зроблено наступне: забетонована підлога у гаражі, заштукатурені стіни та дах у гаражі, дах обшитий рейками, помазаний та пофарбований, ззовні зроблене вимощення, яке зацементоване навкруги гаражу, зроблене вимощене виїзду з гаражу, яке було зацементоване, проведена електрика. Оскільки, як стало відомо, з 2011 року новими власниками будинку з надвірними спорудами стали позивачі і вони відмовляються укладати з нею договір оренди гаражу, то вважає, що вони зобов'язані сплатити їй 16 000 гривень, які вона витратила на поліпшення його технічних і будівних якостей.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та матеріли інвентарної справи, суд дійшов наступного висновку.
Так у судовому засіданні встановлено, що 21.11.1996 року рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів за №1037, п.2 ОСОБА_6 дозволено будівництво гаражу розміром 6, 0 м * 5, 0 м згідно плану забудови на земельній ділянці, яка знаходиться в його користуванні (а.с.10, 11).
26.11.1997 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 отримали по 1/2 частини спадкового майна, яке залишилося після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та складається із незакінченого будівництвом будинку АДРЕСА_1, з виконанням будівельних робіт на 95 % (а.с.77).
11.04.2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за №553 від 08.04.2011 року отримали свідоцтва про право власності за №№480 та 481, відповідно, на 1/2 частину житлового будинку літ. «А», літ. «Б» - вхід в підвал, літ. «В» - літня кухня, літ. «Г» - вбиральня, літ. «Е» - гараж, надвірні споруди №1-4 кожний (а.с.7, 8, 77 «а»).
29.12.2011 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про придбання з прилюдних торгів 1/2 частини житлового будинку літ. «А», літ. «Б» - вхід в підвал, літ. «В» - літня кухня, літ. «Г» - вбиральня, літ. «Е» - гараж, надвірні споруди №1-4, що раніше належали ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності серії САС №392644, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 11.04.2011 року за №480 (а.с.6, 9).
Зазначені обставини визнані сторонами у судовому засіданні і відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають.
Частина 1 ст.358 ЦК України визначає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Отже, за змістом даної норми кожний із співвласників зобов'язаний погодити свою поведінку щодо володіння, користування та розпорядження спільною річчю з іншим співвласником. Якщо ж співвласники не дійдуть згоди з питання про здійснення повноважень стосовно розпорядження спільним майно, то спір, що виник, може бути вирішений судом.
Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст.761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, які належать майнові права.
За змістом ч.1 ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Отже, згадана норма захищає права сумлінного орендаря. Тобто, договір найму зберігає силу й у тому разі, якщо новий власник, до якого перейшло право власності, не знав про те, що воно здане у найм. Але, слід зазначити, що при переході права власності до особи без правонаступництва, крім волі наймодавця (наприклад, при конфіскації або реквізиції майна) договір найму підлягає припиненню.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 5 ст.778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договором найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Аналіз вищезазначених норм цивільного законодавства та обставин справи дає підстави для висновку про те, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації за проведені поліпшення майна є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
К доводам відповідачки про те, що між нею та колишнім власником ОСОБА_6 була домовленість про те, що вона за власний рахунок побудує спірний гараж та буде користуватися ним без обмеження будь-яким строком, суд відноситься критично, адже будь-яких належних та допустимих доказів у відповідності до ст.ст.58, 60 ЦПК України на підтвердження даного факту нею надано не було.
Отже, при переході ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину спірного гаражу після смерті її батька ОСОБА_6 до неї не перейшли права та обов'язки наймодавця.
Доводи відповідачки про укладення договору оренди з власником майна, а саме ОСОБА_5, суд до уваги не приймає, адже після смерті ОСОБА_6 спірний гараж належав на праві спільної часткової власності його дітям - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 У судовому засіданні встановлено та сторонами не спростовується, що позивачку ОСОБА_4 про укладення договору оренди гаражу не повідомляли, відповідної згоди у неї не запитували.
Також слід зазначити про те, що право власності на 1/2 частину спірного гаражу перейшло до нового власника ОСОБА_1 поза волею ОСОБА_5 (реалізовано на прилюдних торгах), а отже будь-яких зобов'язань по договору оренди у першого також не могло виникнути.
Сума витрат, які нібито відповідачка витратила на поліпшення спірного гаражу відповідачкою ОСОБА_3 у судовому засіданні не доведена.
До показань допитаних свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що відповідачка займалася будівництвом спірного гаражу, суд відноситься також критично, адже жодному з них не відомо на яких умовах збудовано гараж, хто надавав гроші на будівельні матеріали, хто займався документами на отримання дозволу на будівництво гаража, яка кількість будівельних матеріалів була використана, яка їх ціна тощо.
Крім того, у відповідності до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вирішуючи первісні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні майном, суд виходить з положень ст.ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321, 391 ЦК України, згідно з якими власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_3 користується спірним гаражем без належних правових підстав та відмовляється у добровільному порядку повернути його позивачам, чим чинить їм перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні належним на праві власності майном, суд приходить до висновку про те, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачів підлягають стягненню понесені ними судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 107 гривень 30 копійок.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.10, 11, 58-61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 222 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні майном, - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у користуванні, володінні та розпорядженні майном - гаражем під літ. «Е», розташованим по АДРЕСА_1.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 понесені ними та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 107 гривень 30 копійок.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_5, про стягнення грошової компенсації за проведені поліпшення майна, - відмовити.
Копію рішення надіслати для відома позивачці та третій особі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: