311/2504/13-ц
04.07.2013
Справа № 2/311/806/2013
(заочне )
04 липня 2013 року Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,
при секретарі Гончаровій К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Державної міграційної служи України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні власністю,
ОСОБА_1 звернулася до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. За її згодою у даній квартирі був зареєстрований її син ОСОБА_2 Понад 10 років відповідач проживає окремо, але залишається зареєстрованим за вказаною адресою, ніякого зв'язку з відповідачем вона не підтримує, його речей у спірній квартирі немає, на теперішній час відповідач мешкає по АДРЕСА_2. Комунальні платежі вона оплачує самостійно, відповідач ніякої участі в утриманні квартири не приймає та квартирою не користується. На прохання добровільно знятися з реєстрації з її помешкання, відповідач відмовляється, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1 та зобов»язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області зняти відповідача ОСОБА_2 з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову за підставами, викладеними у позовній заяві. Проти ухвалення у справі заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів, не заперечує.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений судом своєчасно та належним чином, у встановленому законом порядку, відповідно до положень ст.74,76 ЦПК України, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано, заперечень на позов не подано, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч. 4 ст.169, ч.1 ст.224 ЦПК України.
Представник третьої особи Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чнном, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судової повістки, причини неявки суду не повідомив, самостійних вимог не заявив.
Вислухавши пояснення позивача, показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, вивчивши надані суду докази, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В судовому засіданні встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії САС № 23506, виданого на підставі рішення Василівської міської ради від 01.09.2009 року, ОСОБА_1, позивачу у справі, належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий РКП «Василівське БТІ» від 01.09.2009 року та технічний паспорт від 26.08.2009 року (а.с.8-9).
Згідно довідки про склад сім»ї за № 1601 від 06.06.2013 року, виданої Виконавчим комітетом Василівської міської ради Запорізької області, відповідач ОСОБА_2 дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. За вказаною адресою також значиться зареєстрованими ОСОБА_6, 1927 року народження та ОСОБА_2, 1980 року народження (а.с.13).
Актом перевірки обстеження по акту проживання від 06.06.2013 року, складеним депутатом Василівської міської рад Запорізької області Ілієнко В.Г., сусідів ОСОБА_8, ОСОБА_9 встановлено, що ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 фактично не проживає з 2002 року у зв'язку з виїздом. (а.с.12).
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні суду пояснили, що син позивачки ОСОБА_2 вже понад 10 років у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, причини його відсутності за даною адресою їм невідомі, особистих речей його в квартирі немає, та зазначають, що жодних перешкод відповідачу ОСОБА_2 у користуванні вказаним житловим приміщенням ніким не чинилося.
Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно зі ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік.
Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до положень ст.107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім"ї в будь-який час розірвати договір найму.
У разі вибуття наймача та членів його сім"ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім"я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім"ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Відповідно до положень статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані
дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Частина 4 ст.156 ЖК України передбачає збереження права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна. При цьому права членів власника сім»ї є похідними від прав власника.
Згідно вимог статті 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. Тимчасова відсутність наймача та членів його сім'ї не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму жилого приміщення.
Виходячи з положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація особи в житловому приміщенні є похідна від проживання цієї особи в ньому.
Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі 6-57цс11 зазначено, що виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).
Таким чином, при розгляді справи щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням члена сім'ї власника житла, мають встановлюватися наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи відсутній відповідач у спірному приміщені понад встановлені строки, чи є причини відсутності поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.
Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
Згідно роз"яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім"ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на невизначений строк тощо).
На теперішній час з реєстрації за вищевказаною адресою спірного житлового приміщення у добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 знятися не бажає, у зв'язку з чим, позивачка ОСОБА_1 не має можливості користуватися у повному обсязі своїми законними правами власника, оскільки в житловому будинку, який належить їй на праві приватної власності, зареєстрована інша особа, яка тривалий час понад 10 років за спірною адресою не мешкає, тому позивач не може у повній мірі реалізувати своє право на житло, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з даним позовом.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачкою ОСОБА_1позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині усунення перешкод у користуванні належною ОСОБА_1на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за вищевказаною адресою з тих підстав, що відповідач ОСОБА_2 будь-якої зацікавленості стосовно даної квартири протягом тривалого періоду часу не проявляє, понад шість місяців за вказаною адресою не проживає без поважних причин, особистих речей у даному житловому приміщенні не має, жодних перешкод у користуванні даним житловим приміщенням з боку позивача не чиниться.
В частині заявлених позовних вимог щодо зобов"язання відповідача Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області зняти ОСОБА_2 з реєстрації суд вважає необхідним відмовити з тих підстав, що між позивачем та вищезазначеним відповідачем фактично не виникло спору про право, оскільки до повноважень Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області ті її структурних підрозділів (відділів), відповідно до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом МВС України № 1077 від 22.11.2012 року, належить реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування, яка здійснюється за процедурою, встановленою вказаним Порядком. Суд вважає, що винесення рішення про визнання відповідача таким, що втратив право користування відповідним житловим приміщенням зі зняттям з реєстраційного обліку без винесення рішення про зобов'язання Управління ДМС України зняти вказаних осіб з реєстраційного обліку буде належним способом захисту порушених прав позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 386, 391, 405 Цивільного Кодексу України, ст.71,107,156,163 Житлового кодексу України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року, постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст.ст.7, 10, 11, 60, 61, 79, 88, 157, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю - задовольнити частково.
Усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1, яка належать на праві приватної власності ОСОБА_1 шляхом зняття у Василівському районному відділі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути переглянуто судом за заявою відповідача, який не був присутній у судовому засіданні, яка подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дати проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Василівського районного суду
Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО