Номер провадження № 22-ц/785/5010/13
Головуючий у першій інстанції Непорада М.П.
Доповідач Журавльов О. Г.
01 липня 2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Доценко Л.І., Мартинової К.П.,
при секретарі Жус І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог - ВАТ «Завод поршневих кілець», Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про зобов'язання укласти договір найму на жиле приміщення, за апеляційною скаргою Київської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2013 року,
встановила:
Позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 1978 року по 10 липня 1996 року, від даного шлюбу мають троє дітей, інвалідів дитинства 3-ї групи - ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
ОСОБА_2 працювала на ВАТ «Завод поршневих кілець», де отримала житлову прощу в гуртожитку - кімнату АДРЕСА_1, де вся сім'я була зареєстрована та проживала.
У 1997 році Малиновська РА ОМР виділила ОСОБА_2 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2, в яку ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 переїхали та почали проживати, проте не зареєстрували своє місце проживання за вказаною адресою, оскільки стояли в черзі на покращення житлових умов.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 була незадоволена виділеною їй житловою площею, вона продовжувала скаржитися.
Ордер на квартиру АДРЕСА_2, де позивачі продовжують проживати, вони не отримали, тому не мають можливості зареєструвати своє місце проживання.
Крім того, позивачі зазначили, що вони власними силами та за власні кошти зробили в квартирі ремонт, сплачують комунальні послуги, однак відсутність реєстрації позивачів в спірній квартирі позбавляють їх можливості працевлаштуватись, що порушує їх конституційні права. Дана квартира знаходиться у будинку, що знаходиться на балансі місцевих органів влади.
Позивачі, за допомогою перекладача жестового язику, їх представник - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.02.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.
Зобов'язано Київську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 договір найму на жиле приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_2.
Це рішення, після набрання ним законної сили, є підставою для Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області для постановки на реєстраційний облік ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Вказане судове рішення оскаржує в апеляційному порядку Київська районна адміністрація Одеської міської ради.
В скарзі Київської районної адміністрації Одеської міської ради ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов суд першої інстанції з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, обґрунтовано виходив з того, що рішення про виділення позивачам спірної квартири було прийнято в 1997 році, та в 2004 році позивачі отримали вказану квартиру, та фактично мешкають з 2009 року, іншого житла у позивачів немає, всі вони є інвалідами з дитинства (глухонімими), та відсутність реєстрації позивачів за місцем мешкання позбавляють їх низки свобод та прав громадян України, які закріплені в Конституції України.
Судова колегія погоджується з цим висновком суду.
Доводи апелянта про те, що сім'я ОСОБА_4 займає спірну квартиру безпідставно є помилковими з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 працювала на ВАТ «Завод поршневих кілець», де отримала житлову прощу в гуртожитку - кімнату АДРЕСА_1, де вся сім'я була зареєстрована та проживала.
У 1997 році Малиновська РА ОМР виділила ОСОБА_2 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2, в яку ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 переїхали та почали проживати, проте не зареєстрували своє місце проживання за вказаною адресою, оскільки стояли в черзі на покращення житлових умов.
Листами № 45 від 27.01.1998 року та № 361 від 07.04.2004 року, направленими на адресу голови районної адміністрації Малиновського району м. Одеси, ВАТ «Одеський завод поршневих кілець» просив закріпити квартиру АДРЕСА_2 за позивачами з наступним знаттям ОСОБА_2 з квартирної черги.
На виконання зазначених листів, ОСОБА_2 було видано квартирну справу, лист на ім'я голови районної адміністрації Малиновського району м. Одеси, виписку з протоколу № 1 відкритого зібрання АТ «Одеський завод поршневих кілець» від 20 травня 1997 року для подання до районної адміністрації Малиновського району м. Одеси з метою закріплення за ОСОБА_2 спірної квартири та видачі ордеру.
Отримання ОСОБА_2 зазначених матеріалів підтверджується її розписками від 22 квітня 2004 року та від 22 грудня 2008 року.
На теперішній час, за особистими поясненнями ОСОБА_2, визначити місце знаходження отриманої неї квартирної справи немає можливості.
За відсутністю таких документів не вирішено питання про видачу позивачем ордеру на квартиру № НОМЕР_1 по вказаній адресі з метою реалізації її права на житло.
Відповідно до ст. 63 Житлового кодексу України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
Статтею 48 Житлового кодексу України передбачено, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
Згідно ст. 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Спірна квартира має житлову площу квартири 27,5 кв.м.
Згідно довідки № 80 від 13.02.2013 року, наданою КП «ЖКС «Чорноморський» в кв. АДРЕСА_2 зареєстрованих осіб немає, особистий рахунок не відкритий, правовстановлюючого документу на квартиру немає.
Установлено, що позивачі фактично вселились до спірної квартири в 2004 році, та одразу за власні кошти та власними силами почали робити ремонт, так як квартира була «від будівників».
Відповідно до копії квитанцій та розрахункових книжок за останні три роки (2009-2012 роки) ОСОБА_2 сплачує грошові кошти за надані комунальні послуги, а саме: за газ, електропостачання, теплопостачання за адресою АДРЕСА_2.
Зазначена квартира знаходиться у будинку, що перебуває на балансі КП «ЖКС «Чорноморський», тобто знаходиться на балансі місцевих органів влади.
Згідно ст. 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до ст. 42 ЖК України жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебувала за місцем роботи на квартирному обліку, як потребуюча поліпшення житлових умов.
Згідно ст. 58 ЖК України ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Відповідно до ст. 61, 63 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Факт проживання сім'ї ОСОБА_2 протягом тривалого часу в спірній квартирі не заперечується відповідачем та підтверджує згоду Київської районної адміністрації Одеської міської ради на проживання сім'ї ОСОБА_2 в спірній квартирі, позовних вимог щодо виселення сім'ї ОСОБА_2 із спірної квартири Київська районна адміністрація Одеської міської ради не заявляла.
За таких обставин, всупереч твердженню скарги, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 312, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.
Головуючий О.Г.Журавльов
Судді
Л.І.Доценко
К.П.Мартинова