Номер провадження № 22-ц/785/4176/13
Головуючий у першій інстанції Бичковський Є.Л.
Доповідач Артеменко І. А.
26.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Артеменка І.А.,
суддів Сватаненка В.І.,
Черевка П.М.,
при секретарі Павлін О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_6, Овідіопольська селищна рада про визнання права власності,-
встановила:
У лютому 2013 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що її батьки - відповідачі по справі у 1973-1974 роках побудували житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, в якому сторони та її рідний брат - третя особа по справі постійно проживали до 1994 року, до розірвання шлюбу між батьками. Відповідачі були членами колгоспу, та зазначений будинок до 1992 року вважався колгоспним двором. У 2007 році відповідач ОСОБА_4 зареєстрував своє одноособове право власності на зазначене нерухоме майно. Рішенням суду за ОСОБА_5 було визнано право власності на ? частину житлового будинку як її частку у спільному майні подружжя.
Позивачка свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 120 ЦК УСРС 1963 року колгоспний двір належить його членам на праві сумісної власності, а згідно з ст. 123 цього ж Кодексу розмір частки колгоспного двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, тому позивачка просила визнати за нею право власності на ? частку житлового будинку.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3, подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що є рішення суду, яке набрало законної сили, яким за ОСОБА_5 - матір'ю позивачки визнано право власності на ? частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, та позивачкою не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.
Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.
Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що відповідачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками позивачки.
У 1973 році відповідачам було надано у користування земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку. У 1973-1974 р.р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на зазначеній земельній ділянці побудували житловий будинок з господарчими спорудами.
Згідно довідки Овідіопольської селищної ради за № 02-07 від 06.06.2012 року спірний будинок до 1992 року вважався колгоспним двором (а.с.10). Позивачка ОСОБА_3 зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 з 10.08.1998 року.
В п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995 року, із змінами від 25.05.1998 року, зазначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.
Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено в її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору.
Відповідно до вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року за № 11215, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має значення, було покладено на сільські ради.
Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року, реєстрації підлягали усі будинки та домоволодіння у межах міст і селищ міського типу УРСР.
Згідно п. 5 зазначеної Інструкції будинки та домоволодіння, що розташовані на земельних ділянках, які відведені радгоспам і колгоспам в межах міста або селища міського типу, підлягають реєстрації на загальних підставах.
Виписку з погосподарської книги Овідіопольської селищної ради за період до 15 квітня 1991 року про наявність запису про реєстрацію будинку АДРЕСА_1 позивачка до суду не надала.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.06.2007 року ОСОБА_4 03.06.2007 року було видано свідоцтво про право власності на будинок на підставі рішення виконкому Овідіопольскої селищної ради за № 124 від 26.04.2007 року.
Як вбачається з рішення апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2012 року за ОСОБА_5 визнано право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1. Позивачка ОСОБА_3 зазначене рішення не оскаржувала.
При цьому в рішенні суду зазначено, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати ст. 22 КпШС України та ст.ст. 16, 17 Закону України «Про власність».
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що при наявності рішення суду про визнання права власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, не може бути ухвалено рішення про визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину зазначеної будівлі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про відсутність підстав для задоволенні позову ОСОБА_3.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області
І.А. Артеменко
В.І. Сватаненко
П.М. Черевко