Номер провадження № 11-кп/785/202/13
Головуючий у першій інстанції Копіца О.В.
Доповідач Балан В. Д.
27.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого Балана В.Д.,
суддів Балабана В.Ф. та Берназа В.А.
при секретарі Головченко Ю.Л.,
за участі прокурора Романець Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинувачених:
ОСОБА_2, який: народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Одесі, громадянин України, має середню освіту, не одружений, не працює, проживає АДРЕСА_1, зареєстрований АДРЕСА_2, раніше судимий:
- 28.12.2006 року Комінтернівським районним судом Одеської області за ст. 15, 185 ч. 3, 185 ч. 3 КК України до трьох років і восьми місяців позбавлення волі, звільнений умовно достроково на 1 рік та три місяці постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.08.2011 року
відносно якого Комінтернівським районним судом Одеської області ухвалений вирок від 06 березня 2013 року, яким він визнаний винним за ч. 2 ст. 186 КК України і йому призначене покарання у виді чотирьох років позбавлення волі,
ОСОБА_3, який: народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Одесі, громадянин України, має неповну середню освіту, не одружений, не працює, проживає АДРЕСА_3, раніше судимий:
- 22.07.2009 року Комінтернівським районним судом Одеської області за ст. 296 ч. 1 КК України до двох років обмеження волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік;
- 16.04.2010 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст. 263 ч. 2, 71, 72 КК України до одного року і шести місяців позбавлення волі, звільнений 27.06.2012 року у зв'язку з відбуттям строку покарання,
відносно якого Комінтернівським районним судом Одеської області ухвалений вирок від 06 березня 2013 року, яким він визнаний винним за ч. 2 ст. 186 КК України і йому призначене покарання у виді чотирьох років позбавлення волі,
встановила:
Зазначеним вироком суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у тому, що вони 01.01.2013 року, близько 23 год. 30 хв., знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньої змови між собою, з метою відкритого викрадення чужого майна, наздогнали ОСОБА_4 ОСОБА_3 вдарив його ногою по нозі, від чого потерпілий впав. Після цього, ОСОБА_3, на виконання спільного з ОСОБА_2 умислу, відкрито викрав з кишені куртки ОСОБА_4 мобільний телефон «Самсунг 1200» вартістю 1025 грн. і передав його ОСОБА_2, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.
В апеляційних скаргах:
- обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що він тільки знаходився на місці події, але жодних протиправних дій не вчиняв. До того ж, суд безпідставно врахував його судимість, як обставину, що обтяжує відповідальність, тому просить врахувати це при перегляді справи;
- обвинувачений ОСОБА_3 просить знизити йому призначене покарання, посилаючись на сімейний стан та бажання виправитись у майбутньому. Окрім того, його мати та молодший брат потребують його допомоги.
Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг обвинувачених, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Вина обвинувачених доведена дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме:
- показаннями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які у судовому засіданні суду першої інстанції визнали себе винними повністю та підтвердили факт відкритого викрадення ним мобільного телефону у потерпілого;
- показаннями потерпілого ОСОБА_4, який пояснив суду, що 1.01.2013 року пізно увечері він йшов додому, коли зустрів двох чоловіків. Одним з них був ОСОБА_2, якого він упізнав по голосу. Коли він упав, вони забрали з кишені куртки телефон «Самсунг», тому він звернувся до міліції із заявою;
- протоколом огляду місця події, відповідно до якого, під час огляду будинку АДРЕСА_3, за місцем проживання ОСОБА_3 був вилучений мобільний телефон «Самсунг» /а.с. 18-23/;
- протоколом пред'явлення речей для впізнання, відповідно до змісту якого, ОСОБА_4 впізнав свій мобільний телефон, який був вилучений у ОСОБА_3 /а.с. 34-36/;
Надавши правову оцінку зазначеним доказам, колегія суддів вважає, що вони, у своїй сукупності, беззаперечно доводять вину обвинувачених у відкритому викраденні мобільного телефону у ОСОБА_4, тому суд першої інстанції правильно кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насиллям, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Довід обвинуваченого ОСОБА_2 що він тільки знаходився на місці події, але протиправних дій не вчиняв, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки він спростовується показаннями самих обвинувачених, потерпілого, а також наявністю факту попередньої змови.
Довід ОСОБА_2 щодо того, що суд першої інстанції безпідставно врахував його судимість, як обставину, що обтяжує відповідальність, є слушним, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 раніше судимий за ч. 3 ст. 185 КК України, тому при кваліфікації його дій за злочином, передбаченим ч. 2 ст. 186 КК України, суд застосував ознаку повторності.
За таких обставин, у даному випадку, попередня судимість ОСОБА_2 не може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання за новий злочин, тому посилання суду першої інстанції на наявність такої обставини, як рецидив злочину, підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 про неврахування судом першої інстанції обставин, що пом'якшують його відповідальність, є безпідставними, оскільки при призначенні йому покарання суд першої інстанції врахував усі обставини, на які посилається обвинувачений.
Суд першої інстанції у вироку дав об'єктивну оцінку фактичним обставинам справи та особам обвинувачених, врахував обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання і правильно, у відповідності до ст. 65 КК України, призначив їм мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 березня 2013 року задовольнити частково.
Виключити з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції посилання на наявність у діях ОСОБА_2 такої обставини, що обтяжує покарання, як рецидив злочину.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 березня 2013 року залишити без задоволення.
В решті вирок суду, - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Балан В.Д.
Балабан В.Ф.
Берназ В.А.