Номер провадження № 11-кп/785/153/13
Головуючий у першій інстанції Гарський О.В.
Доповідач Балан В. Д.
27.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого Балана В.Д.
суддів Балабана В.Ф. та Берназа В.А.
при секретарі Головченко Ю.Л.,
за участі прокурора Романець Ю.В.
та обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого
ОСОБА_2, який: народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одесі, є громадянином України, має вищу освіту, працює робочим в компанії ГПК «Україна», проживає АДРЕСА_1, раніше не судимий,
на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2013 року, яким він визнаний винним за ч. 1 ст. 122 КК України з призначенням покарання у виді обмеження волі строком на два роки; на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробування строком на один рік і шість місяців, з покладенням наступних обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання,
встановила:
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 10 червня 2012 року, приблизно о 19 годині на вул. Маковій в м. Одесі, на ґрунті конфлікту між ним та ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого боку, діючи умисно, заламав ліву руку ОСОБА_4 та завдав їй удару в область лівого передпліччя, від якого остання впала та отримала подвійний закритий перелом лівої ключиці, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В апеляційній скарзі, заперечуючи проти встановлених судом обставин справи, обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що, на його думку, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, мотивуючи доведеність його вини, суд ґрунтувався на показаннях потерпілої ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8
Разом з тим, суд не врахував, що потерпіла під час досліджуваної події знаходилась у стані сильного алкогольного сп'яніння, а окрім того, вона, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 є близькими друзями, але їх суперечливі свідчення суд сприйняв як докази у справі.
Одночасно з цим, показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд безпідставно до уваги не прийняв, хоча вони є послідовними і правдивими.
Суд не врахував також пояснення експерта ОСОБА_11, щодо того, що тілесні ушкодження ОСОБА_4 могла отримати внаслідок падіння, з урахуванням стану алкогольного сп'яніння.
Зважаючи на те, що дослідженими судом доказами його вина не доведена, він просить повторно дослідити обставини справи, допитати свідків ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, прокурора який заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні, за наступних підстав.
Кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, суд першої інстанції зазначив у вироку, що вина ОСОБА_2 доведена дослідженими доказами, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка пояснила суду, що з ОСОБА_2 тривалий час перебуває у неприязних стосунках. 10.07.2012 року, приблизно о 19 год. вона проходила повз будинку ОСОБА_2, а дружина останнього (ОСОБА_3) вилила на неї якусь рідину. Вона спробувала з'ясувати у ОСОБА_3 навіщо вона це зробила, але та почала висловлюватись на її адресу нецензурною лайкою. З подвір'я вибіг ОСОБА_12 і вдарив її рукою в голову. Після цього вибіг ОСОБА_2, заломив їй руку та ударив в ліве плече. Вона впала та на декілька секунд втратила свідомість. Сусідка ОСОБА_6 забрала її до себе та викликала швидку допомогу. В результаті дій ОСОБА_2, їй були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості;
- показаннями свідка ОСОБА_6, яка суду пояснила, що у будинку АДРЕСА_2 проживає її свекруха ОСОБА_7 10.07.2012 року приблизно о 19 год. вона під'їхала до будинку свекрухи і побачила, як ОСОБА_3 щось вилила на ОСОБА_4, внаслідок чого між ними виник конфлікт. Вона також бачила, як на вулицю вийшли син ОСОБА_3, - ОСОБА_12 та її чоловік - ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_12 вдарив ОСОБА_4 рукою в голову, а ОСОБА_2 заломив руку ОСОБА_4 і вдарив її. ОСОБА_6 впала та почала кричати, тому вона забрала її з вулиці та викликала швидку медичну допомогу;
- аналогічними показами свідка ОСОБА_7;
- показами свідка ОСОБА_8, який пояснив, що ОСОБА_4 є його колишньою дружиною. 10.07.2012 року увечері йому зателефонувала дочка та повідомила, що маму (ОСОБА_4) побили сусіди. Він приїхав до них додому на вул. Макову і ОСОБА_4 розповіла йому, що її безпричинно побив сусід ОСОБА_2 Він з ОСОБА_4 їздив у лікарню де їй надавали медичну допомогу;
- показами судово-медичного експерта ОСОБА_11, який повністю підтвердив свій висновок;
- повідомленням оператора « 103», відповідно до якого, 10.07.2012 року о 20 год. 31 хв. до ГКБ № 1 доставлена ОСОБА_4 з діагнозом: ЗЧМТ, СГМ, гематома лівої тім'яної області, забиття м'яких тканин лівого плеча /а.с. 20/;
- протоколом відтворення обстановки і обставин події та фототаблицею до нього за участю ОСОБА_4, під час якого, потерпіла на місці події показала за яких обставин ОСОБА_2 спричинив їй тілесні пошкодження /л.д. 97-103/;
- аналогічним протоколом відтворення обстановки і обставин події за участю свідка ОСОБА_6 /л.д. 110-113/;
- висновком судово-медичної експертизи № 3851 від 09.11.2012 року, зі змісту якого випливає, що у ОСОБА_4 виявлене тілесне ушкодження у виді: закритого перелому лівої ключиці, який утворився від дії травмуючої сили, прикладеної далеко від місця перелому, міг виникнути при падінні з невеликої висоти на область лівого плечового суглоба і відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; в крові ОСОБА_4 виявлений етиловий спирт в концентрації 1,31%, що відповідає алкогольному сп'янінню легкого ступеню /а.с. 125-127/;
У той же час, суд першої інстанції визнав доводи обвинуваченого та його захисника про непричетність ОСОБА_2 до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій надуманими та розцінив їх як спосіб захисту.
При цьому, суд послався, як на доведений факт, на наявність конфліктної ситуації між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_4
Суд також дійшов висновку, що дії ОСОБА_2, якими потерпілій спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості, були умисними.
Оцінюючи свідчення ОСОБА_3 та ОСОБА_12, суд першої інстанції, зазначив, що сприймає їх показання критично, оскільки вони є родичами обвинуваченого (дружина та син) і також були учасниками конфлікту, а отже, зацікавлені у певному результаті. Суд також визнав ці свідчення неправдивими та такими, що суперечать іншим доказам у справі.
Показання свідка ОСОБА_10 суд першої інстанції визнав такими, що повністю суперечать іншим доказам, дослідженим під час судового розгляду кримінального провадження, а самого свідка зацікавленим у результаті, оскільки він є близьким товаришем сина ОСОБА_2, - ОСОБА_12
Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив наявність довготривалого конфлікту, але заперечував застосування ним насильницьких дій до потерпілої ОСОБА_4
Надавши правову оцінку дослідженим судом першої інстанції доказам та іншим обставинам справи, колегія суддів вважає, що вони, у своїй сукупності, беззаперечно доводять вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, неправильно застосував норму особливої частини Кримінального кодексу України.
Так, потерпіла ОСОБА_4, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали суду, що внаслідок дій обвинуваченого, потерпіла впала на землю і цей факт є об'єктивно встановленим.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта ОСОБА_11 та його свідчень у судовому засіданні, закритий перелом лівої ключиці у ОСОБА_4 утворився від дії травмуючої сили, прикладеної далеко від місця перелому і міг виникнути при падінні з невеликої висоти на область лівого плечового суглоба, тобто потерпіла отримала ушкодження не від прямого удару по ключиці.
Таким чином, колегія суддів вважає встановленим той факт, що ОСОБА_2, ударивши ОСОБА_4, хоча й не передбачав, але повинен був і міг передбачити, що потерпіла може впасти і одержати травму внаслідок удару о землю.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні, а дії ОСОБА_2 необхідно перекваліфікувати з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, оскільки така кваліфікація відповідає фактичсним обставинам справи і не погіршує становища обвинуваченого.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому за ст. 128 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, його вік та соціальне положення, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з викладених обставин, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, із застосуванням ст. 75 та 76 КК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково, а вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2013 року відносно нього, - змінити.
Вважати засудженим ОСОБА_2 за ст. 128 КК України до одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. п. 2, 3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Балан В.Д.
Балабан В.Ф.
Берназ В.А.