Номер провадження № 22-ц/785/1322/13
Головуючий у першій інстанції Горяєв
Доповідач Ващенко Л. Г.
20.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Фадєєнко А.Ф.
при секретарі - Орловій С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 листопада 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,
05.11.2010 року, ОСОБА_1, звернулась з позовом про поділ майна подружжя, і, остаточно уточнивши вимоги, просила у порядку поділу майна подружжя виділити їй у власність 2\3 частин житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 зі встановленням земельного сервітуту на право проходу до 2\3 частини будинку.
Позов обгрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі з 1993 року, у шлюбі народились донька ОСОБА_9, 1997 року народження, і син ОСОБА_4, 2004 року народження.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.10.2010 року шлюб між сторонами розірвано.
Посилаючись на те, що у період шлюбу вони придбали земельну ділянку на якій збудовано трьохповерховий житловий будинок з надвірним спорудами, відповідач не приймав участі у вихованні дітей, матеріальна допомога на дітей є незначною, що є підставою для збільшення частки у майні, позивачка просила позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, 14.12.2010 року звернувся із зустрічним позовом про визнання особистою приватною власністю садового будинку з надвірними спорудами, а також поділ іншого майна, і, остаточно уточнивши вимоги, просив визнати його особистою приватною власністю садовий будинок загальною площею 282,20 м2 з надвірними спорудами: котельна, комора, літня кухня, цистерна і огорожа по АДРЕСА_1
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 11.11.2011 року між сторонами визнана мирова угода у частині вимог про права на доходи від приватного підприємства "Торгівельна компанія "Ньюко", про визнання права власності на автомобіль "Форд Фьюжен", право на отримання доходів у товаристві з обмеженою відповідальністю фірмі "Фаворит" і приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Ньюбі" та визнання права власності на
2
автомобіль "Хюндай" (а.с.344 т.1).
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11.11.2011 року ОСОБА_1 відмовлено у позові, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено: суд визнав особистою приватною власністю ОСОБА_2 садовий будинок з надвірними спорудами загальною площею 282,20 м2 по АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема на недоведеність припинення шлюбних відносин у квітні 2008 року і на недоведіність факту будівництва садового будинку після припинення шлюбних відносин.
У засіданні колегії суддів: ОСОБА_1 і її представник скаргу підтримали; ОСОБА_2 і його представник скаргу не визнали.
Рішення суду пенршої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ст. 309 ч. 1.п.п.3,4 ЦПК України.
Згідно зі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
ОСОБА_1, остаточно уточнивши вимоги, після визнання судом мирової угоди стосовно частини майна, просила виділити їй у власність 2\3 частин житлового будинку загальною площею 282,20 м2 з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 і встановити земельний сервітут на право проходу до 2\3 частин житлового будинку (а.с.2,194-196, 340, 344 т.1).
ОСОБА_2 позов не визнав і звернувся із зустрічним позовом, який після визнання судом мирової угоди стосовно частини майна містить лише вимогу про визнання його особистою приватною власністю спірного садового будинка з надвірними спорудами (а.с.35-37, 340, 344 т.1).
Між сторонами виникли правовідносини із права спільної сумісної власності подружжя, які регулються ст. ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України.
Згідно зі ст. 60 ч.ч.1,2, 61 ч.1, 69 ч.1, 70 ч.1, 71 ч.1 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що одни з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Встановлено, що сторони у грудні 1993 року зареєстрували шлюб, і у шлюбі у них народилось двоє дітей: донька ОСОБА_9 1997 року народження і син ОСОБА_4 2004 року (а.с.3-5,41,42).
25 січня 2007 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,102 га в АДРЕСА_2 (а.с.43).
Рішенням Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області № 67 від 22.02.2007 року земельній ділянці присвоєна нова адреса (а.с.383 т.1).
28.08.2008 року, рішенням Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області №401 затверджено акт вводу в експлуатацію садового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 (а.с. 375,405 т.1).
27.11.2008 року, рішенням Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області №525, земельній ділянці присвоєно нову адресу і прийнято рішення про видачу на ім'я ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на садовий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.54 т.1). 3
28.11.2008 року Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області видано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на спірний дачний будинок з надвірними спорудами (а.с.55 т.1).
27.01.2009 року, ОСОБА_1, як дружина, видала ОСОБА_2 нотаріально посвідчену заяву про її згоду на передачу ОСОБА_2 в іпотеку банку земельної ділянки площею 0,102 га в АДРЕСА_2 і садового будинка, розташованого на зазначеній земельній ділянці (а.с.357,404 т.1).
14.10.2010 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси, шлюб між сторонами розірвано (а.с.5 т.1, матеріали цивільної справи №2-6827\10).
За змістом ст. ст. 3 ч.2, 56 ч.1 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. При цьому, подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку із навчанням, роботою, лікуванням, доглядом за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. При цьому, дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця проживання.
Отже з'ясуванню та доведенню, насамперед, підлягають окреме проживання і відсутність шлюбних відносин.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.10.2010 року, у справі про розірвання шлюбу між сторонами, встановлено, що "сторони припинили шлюбні відносини два роки тому назад, спільного господарства не ведуть" (а.с.5 т.1, матеріали цивільної справи №2-6827\10).
Виходячи з рішення суду від 14.10.2010 року, шлюбні відносини сторін припинились у жовтні 2008 року.
Разом з тим, ОСОБА_1, як дружина, 27.01.2009 року видала нотаріально посвідчену заяву про згоду на передачу ОСОБА_2, її чоловіком, земельної ділянки і розташованого на ній спірного садового будинку в іпотеку банку.
Наведене свідчить про те, що між сторонами і у січні 2009 року існували шлюбні відносини, оскільки у цей період сторони були пов'язані взаємними правами та обов'язками, зокрема щодо спірного майна.
З лютого 2009 року відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що між сторонами існували шлюбні відносини.
Тому колегія суддів виходить з того, що фактичне припинення шлюбних відносин сторін відбулося у лютому 2009 року.
Пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що з квітня 2008 року ОСОБА_2 проживав однією сім'єю із ОСОБА_6, з врахуванням обставин справи і наявності належних та допустимих доказів про існування у січні 2009 року шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не заслуговують на увагу.
Оскільки обставини фактичного припинення шлюбних відносин сторін під час вирішення позову про розірвання шлюбу судом не з'ясовувались й не були предметом доказування, рішенням суду строк припинення шлюбних відносин не визначався, відсутні підстави для ствердження, що фактичне припинення шлюбних відносин сторін мало місце у квітні 2008 року.
Встановлено, що у період шлюбних відносин сторін надавався дозвіл на будівництво садового будинку з надвірними спорудами (лютий 2007 року), був введений в експлуатацію садовий будинок з надвірним спорудами (серпень 2008 року), видано свідоцтво про право власності на садовий будинок з надвірними спорудами (листопад 2008 року).
Таким чином, спірний садовий будинок з надвірними спорудами є об'єктом права спільної сумісної власності сторін як подружжя.
Частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що частка майна ОСОБА_1 має бути збільшена через те, що ОСОБА_2 недостатньо забезпечує фізичний та духовний розвиток їхніх дітей, які залишились проживати із матір'ю.
ОСОБА_2 пояснював, що він постійно спілкується із дітьми, займається їхнім вихованням, надає дітям необхідну матеріальну допомогу, займається фізичним розвитком дітей.
ОСОБА_1 не заперечувала зазначені обставини.
Посилання ОСОБА_1 на те, що для утримання дітей недостатньо коштів, які стягуються за 4
виконавчим листом, не беруться до уваги, оскільки позивачка, у встановленому законом порядку, не позбавлена права заявити вимоги про збільшення розміру аліментів.
Тому, вирішуючи питання про частки майна подружжя, колегія суддів виходить з того, що частки сторін у майні є рівними.
ОСОБА_1 просить поділити майно у натурі і виділити їй у власність майно за варіантом поділу по висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17.04.2013 року, а саме: частину приміщень у садовому будинку під літерою "А" й надвірні споруди котельну та літню кухню загальною інвентаризаційною вартістю 293310 гривень що складає 56\100 часток і на 6\100 часток більше ідеальної частки.
Згідно висновків додаткової судової будівельно-технічної експертизи №196\2012 від 17.04.2013 року, зокрема, поділ садового будинку, виходячи із існуючого об'ємно-планувального рішення заданого проектом садового будинку, який необхідно поділити у натурі з виділом кожному із співвласників 1\2 частини, до складу яких могли б увійти необхідний склад приміщень (жилих та підсобних) із забезпеченням самостійного входу (виходу) із запропонованих до виділу часток, з дотриманням технічних й протипожежних норм, норм по реконструкції і капітальному ремонту жилих будинків, без проведення робіт з переобладнання, технічно є неможливим. Один технічно можливиій варіант поділу садового будинку з надвірним спорудами, з відступом від ідеальних часток можливий при умові проведення робіт по переобладнанню садового будинку із отриманням дозволу у відповідних інстанціях. При цьому, експерт зазначив, що визначити які матеріальні затрати необхідно буде витратити кожній із сторін для переобладнання садового будинку можливо лише у разі надання проектної документації, узгодженої у відповідних інстанціях. При запропонованому варіанті поділу у склад садового будинку пропонується виділити одному співвласнику з часткою 1\2 частину, куди входять жилі і підсобні приміщення без кухні, що не відповідає вимогам ДБН і не дає можливості використовувати її для проживання. Тому експерт пропонує у частині садового будинку провести перепланування і обладнати її кухнею, при цьому, конструктивне і об'ємно-планувальне рішення цього приміщення слід розробити по бажанню співвласника і з погодженням у відповідних інстанціях. Для забезпечення автономного функціонування кожної частини садового будинка необхідно здійснити поділ інженерних коммунікацій (каналізації, опалення, водопостачання і електропостачання), при цьому необхіно розробити проекти поділу інженерних мереж (з обладнанням окремих лічильників і окремого інженерного обладнання), із погодженням та отриманням дозволу у відповідних інстанціях. (а.с.81-97 зворот,98,99).
Таким чином, поділ будинку на 1\2 частину можливий з відступом від ідеальної частки і за умови розробки окремої проектної документації, яка має бути розроблена компетентними органами, із погодженням цієї проектної документації у відповідних інстанціях і отриманням дозволу компетених органів не проведення переобладнань.
Всупереч ст. ст. 57-60 ЦПК України, ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів про розробку і погодження проектної документації й отримання дозволу компетених органів на проведення переобладань у садовому будинку.
Вимоги щодо земельного сервітуту є похідними від вирішення питання про поділ будинку в натурі.
При отриманні належно погодженної технічної документації ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про поділ будинку та земельної ділянки в натурі.
Разом з тим, ОСОБА_1, у порядку поділу майна подружжя, має право на 1\2 частину садового будинку з надвірними спорудами.
Відповідно до ст. 70 ч.1 СК України, у порядку поділу майна подружжя, суд визнає за ОСОБА_1 право власності на ідеальну, 1\2 частку садового будинку з надвірними спорудами.
Зважаючи на те, що згідно зі ст. 60 ч.1 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, ОСОБА_2, належними і допустимими доказами не довів того, що садовий будинок з надвірними спорудами він набув після фактичного припинення шлюбних відносин із ОСОБА_1, зустрічний позов підлягає задоволенню частково, із визнанням за ОСОБА_2 права власності на ідеальну частку, 1\2 частину садового будинка з надвірними спорудами.
5
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові ОСОБА_1 і про задоволення позову ОСОБА_2, рішення суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а
рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 листопада 2011 року -
скасувати.
Позови ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину садового будинку під літерою "А" загальною площею 282,2 м2 з надвірними спорудами: комора літера "Г", цистерна 1, котельна літера "Б", літня кухня літера "Б" по АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину садового будинку під літерою "А" загальною площею 282,2 м2 з надвірними спорудами: комора літера "Г", цистерна 1, котельна літера "Б", літня кухня літера "Б" по АДРЕСА_1
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
А.Ф. Фадєєнко