Справа № 755/10344/13-ц
"03" липня 2013 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
Головуючого - судді: БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі: Ізвольській С.С.
за участю:
представника відповідача Бичек В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКО-Капітал» про стягнення пені та моральної шкоди, -
Позивач - ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідача - ТОВ «ФК «УКО-Капітал» про стягнення 232 819, 50 грн. пені та 4 000, 00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовані наступним.
04.09.2006 року між позивачем - ОСОБА_2 та відповідачем - ТОВ « ФК «УКО-Капітал» був укладений Договір №39/І-Е про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ).
Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язується передати відповідачу в управління грошові кошти з метою отримання позивачем у власність житла, а відповідач зобов'язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених Правилами Фонду фінансування будівництва та Договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, передавши в управління відповідачу грошову суму в розмірі 232 829, 50 грн., що підтверджується Свідоцтвом № 39/І-Е від 31.01.2007 року про участь у фонді фінансування будівництва виду А за програмою TOB «Еверест плюс», відповідно до якого запланована дата введення будинку в експлуатацію - 30.06.2008 року.
Проте, відповідач умови Договору не виконав, оскільки позивач у власність профінансоване ним житло у встановлені Свідоцтвом строки не отримав.
Відповідно до ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.
З наявних у справі письмових пояснень позивача та його представника убачається, що згідно зі ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», відповідач був зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням зобов'язань забудовника, а також вжити усіх встановлених Законом і Договором заходів з метою захисту прав Довірителів на своєчасне отримання житла, - звернутися до суду з позовом до забудовника, тощо.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Пунктом 11.6. Договору передбачено, що у разі несплати Довірителем коштів до ФФБ у розмірі та/або строки, передбачені Графіком внесення Довірителем коштів до ФФБ, Довіритель сплачує Управителю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожний день прострочення.
Відповідальність відповідача Договором не передбачена, що підтверджує факт несправедливих умов договору для позивача, як споживача послуг.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1996р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом. Сплата неустойки (штрафу, пені), як і відшкодування збитків, коли при цьому не порушується питання про розірвання договору, не звільняє виконавця від виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», - у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної шкоди.
Оскільки відносини між управителем та довірителем, крім Договору та Правил ФФБ, регламентуються ЦК України, Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про захист прав споживачів», а умови Договору, укладеного між сторонами, є несправедливими для Довірителя і не встановлюють відповідальності Управителя, позивач має право вимоги до відповідача про стягнення пені на підставі ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», моральної шкоди - на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 23 ЦК України.
Розмір пені в межах річного строку позовної давності (з 12.04.2012р. по 11.04.2013р.), згідно розрахунку позивача, становить 2 549 373, 53 грн., проте, з урахуванням принципу розумності та справедливості, позивач просить стягнути пеню в розмірі ціни Договору - 323 819, 50 грн.
Моральну шкоду в сумі 4 000, 00 грн. позивач обґрунтовує тим, що зазнав душевних страждань внаслідок тривалої невизначеності місця проживання, порушення звичайного життя необхідністю звертатися до різних державних органів за захистом своїх прав.
Підтримавши позовні вимоги з вищенаведених підстав, представник позивача просив позов задовольнити, а справу розглянути у його відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні повністю з наступних підстав.
Умовами Договору, укладеного між сторонами, передбачено, що відповідач зобов'язаний прийняти в довірчу власність грошові кошти на рахунок ФФБ для фінансування спорудження об'єкту будівництва (п. 2.1.1.1 Договору), після внесення позивачем до ФФБ першої частини грошових коштів закріпити за ним конкретний об'єкт інвестування (п. 2.1.1.2 Договору), використовувати грошові кошти позивача лише для фінансування спорудження об'єкта інвестування (п. 2.1.1.3 Договору), особисто здійснювати управління грошовими коштами Позивача (п. 2.1.1.3 Договору), видавати Позивачу свідоцтво про участь у ФФБ (п. 2.1.1.4 Договору), передавати Позивачу майнові права за Договором уступки майнових прав (п. 2.1.1.5 Договору).
Відповідач виконав свій обов'язок, а саме - прийняв в управління грошові кошти позивача, використав передані грошові кошти для фінансування спорудження об'єкта інвестування, закріпив за позивачем конкретний об'єкт інвестування, видав свідоцтво про участь у ФФБ та уклав угоду про уступку майнових прав.
Відповідно до Правил Фонду фінансування будівництва виду А за програмою TOB «Еверест плюс», затверджених наказом директора TOB «ФК «УКО-Капітал» № 11 від 08.09.2006 року , які визнаються позивачем, Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ: несе відповідальність за дотримання вимог Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та цих Правил; несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності Управителя, визначених цими Правилами ФФБ та визнаних Довірителями ФФБ.
Умовами договору і Правилами ФФБ не передбачена відповідальність відповідача за порушення третьою особою - Забудовником строків введення об'єкту будівництва в експлуатацію.
З цих підстав доводи позивача про винні дії ТОВ «ФК «УКО-Капітал», представник відповідача вважає безпідставними.
Представник відповідача вважає необґрунтованими і вимоги позивача про стягнення пені та моральної шкоди, оскільки Закон України «Про захист прав споживачів», на підставі ст.ст. 10 і 22 якого позивач просить стягнути пеню та моральну шкоду, не може бути застосований до спірних правовідносин.
Згідно пояснень представника відповідача, після укладення Договору про участь у Фонді фінансування будівництва, сторони стали учасниками інвестиційного процесу і правовідносини, які між ними виникли, регулюються спеціальними законами: Законом України «Про інвестиційну діяльність» та Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», які встановлюють загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління грошовими коштами і визначають поняття забудовник, управитель та установник.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту і основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже, Закон України «Про захист прав споживачів» не регулює правовідносини, які виникли між сторонами договору участі у фонді фінансування будівництва і не може бути підставою для притягнення сторін договору до відповідальності, не передбаченої ні умовами Договору, ні вимогами спеціального Закону.
Щодо здійснення відповідачем контролю за ходом будівельних робіт, представник відповідача пояснив, що, відповідно до Сертифікату серії КВ № 16412244628 від 21.12.2012 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, житловий комплекс будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Лохвицькій в м. Києві у Дніпровському районі м. Києва було введено в експлуатацію ще до звернення позивача до суду - 21.12.2012р., а позивач має вільний доступ до об'єкту інвестування.
Проте, позивач не бажає прийняти об'єкт інвестування по Акту прийому-передачі, оскільки відмовляється здійснити остаточні розрахунки щодо вартості об'єкту інвестування, як це передбачено п. 2.2.1.12 Договору, через те, що стала відомою фактична площа об'єкта інвестування - станом на
03.07.2013 року необхідна доплата позивача за об'єкт інвестування = 81 800, 00 грн.
З вищезазначених підстав представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами письмові пояснення, докази у їх сукупності та взаємозв'язку, судом встановлено наступне.
04.09.2006 року між TOB «ФК «УКО-Капітал» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 39/І-Е про участь у Фонді фінансування будівництва.
Відповідно до умов вказаного Договору, позивач - ОСОБА_2 зобов'язується передати відповідачу - TOB «ФК «УКО-Капітал» в управління грошові кошти з метою отримання позивачем у власність об'єкта інвестування (однокімнатну квартиру №248 на 13 поверсі у 3 секції житлового будинку по вул. Лохвицькій у Дніпровському районі м. Києва, попередньо визначеною загальною кількістю вимірних одиниць - 38, 62 кв.м.), а відповідач зобов'язується прийняти грошові кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених Правила ФФБ.
Як убачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу в управління грошові кошти, що підтверджується Свідоцтвом № 39/І-Е від 31.01.2007року, у якому зазначено, що запланована дата введення об'єкта будівництва в експлуатацію 30.06.2008 року; замовник об'єкта будівництва - ТОВ «Еверест Плюс».
31.01.2007 року між TOB «ФК «УКО-Капітал» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 39М/І-Е про відступлення майнових прав, згідно з яким TOB «ФК «УКО-Капітал» передає, а ОСОБА_2 набуває майнових прав на Об»єкт інвестування, визначений у п. 1.8 Договору про участь у ФФБ.
Тобто, відповідач, в свою чергу, на виконання п. 2.1.1.6 Договору, передав позивачу майнові права на об'єкт інвестування.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до умов Договору № 25М/І-Е , відповідач (управитель) зобов'язаний: прийняти в довірчу власність грошові кошти на рахунок ФФБ для фінансування спорудження об'єкту будівництва (п. 2.1.1.1 Договору), після внесення позивачем до ФФБ першої частини грошових коштів закріпити за ним конкретний об'єкт інвестування (п. 2.1.1.2 Договору), використовувати грошові кошти позивача лише для фінансування спорудження об'єкта інвестування (п. 2.1.1.3 Договору), особисто здійснювати управління грошовими коштами Позивача (п. 2.1.1.3 Договору), видавати Позивачу свідоцтво про участь у ФФБ (п. 2.1.1.4 Договору), передавати Позивачу майнові права за Договором уступки майнових прав (п. 2.1.1.5 Договору).
Згідно з п. 2.1.2.4 Договору, відповідач (управитель) має право: в разі невиконання Забудовником своїх зобов'язань щодо строків спорудження і якості об'єкта будівництва та передачі позивачу (довірителю) у власність об'єкта інвестування виступати позивачем в суді з метою захисту інтересів довірителя.
Згідно Сертифікату серії КВ № 16412244628 від 21.12.2012 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, - житловий комплекс будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Лохвицькій в м. Києві у Дніпровському районі м. Києва було введено в експлуатацію 21.12.2012р.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог або заперечень, крім обставин, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Сторонами не заперечується, що відповідач виконав належним чином свої зобов'язання за Договором, прийнявши в управління грошові кошти позивача, використавши передані йому грошові кошти для фінансування спорудження об'єкта інвестування, закріпив за позивачем конкретний об'єкт інвестування, видав свідоцтво про участь у ФФБ та уклав Договір про відступлення майнових прав.
Відповідно до Правил Фонду фінансування будівництва виду А за програмою TOB «Еверест плюс», затверджених наказом директора TOB «ФК «УКО-Капітал» № 11 від 08.09.2006 року , що визнається позивачем, Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе відповідальність: за дотримання вимог Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та цих Правил; несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності Управителя, визначених цими Правилами ФФБ та визнаних Довірителями ФФБ.
Суду не надано доказів того, що умовами Договору, Правилами ФФБ або нормативними актами передбачено відповідальність відповідача, як Управителя, за порушення третьою особою -Забудовником строків введення об'єкту будівництва в експлуатацію.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Пpo фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до:
-змін технічних характеристик об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування;
-погіршення споживчих властивостей об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування;
-зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків;
-збільшення строків будівництва більше ніж на дев'яносто днів.
У разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об'єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов'язань за договором, визначені цим Законом.
Забудовник зобов'язаний на вимогу управителя протягом строку, визначеного в договорі, повернути грошові кошти на рахунок ФФБ або уступити майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, чи на інші предмети іпотеки управителю з додержанням вимог статті 10 цього Закону, якщо інше не передбачене договором.
Доводи представника позивача про те, що відповідач був зобов'язаний звернутися з позовом до Забудовника, надавши позовну заяву до суду з метою захисту прав довірителів або вжити інших заходів з метою недопущення збільшення запланованих строків будівництва, не заслуговують на увагу, оскільки звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів є правом, а не обов'язком будь-якої фізичної чи юридичної особи.
Посилаючись на вину відповідача у протиправній бездіяльності за не дотриманням забудовником запланованих строків введення об'єкта інвестування в експлуатацію (відсутність належного реагування з боку відповідача на затягування строків будівництва, не звернення його до суду тощо), позивач не надав суду належних доказів того, що сам звертався до відповідача - ТОВ «ФК «УКО-Капітал» з заявами про розірвання договору, повернення спрямованих на фінансування об'єкта коштів, вихід з ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ, або вимогами про звернення до суду чи претензіями щодо неналежного стану введеного в експлуатацію об'єкта інвестування.
Отже, вини відповідача (Довірителя) у введенні Забудовником об'єкта будівництва в експлуатацію 21.12.2012р. - тобто, в строк, що перевищує заплановану дату введення об'єкта будівництва в експлуатацію - 30.06.2008р., суд не убачає.
Заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що з моменту укладення сторонами Договорів про участь у ФФБ, а у подальшому - Договору про відступлення майнових прав, сторони стали учасниками інвестиційного процесу і наявні між ними правовідносини регулюються спеціальними законами: Законом України "Про інвестиційну діяльність" та Законом України «Пpo фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", які встановлюють загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами і визначають поняття забудовник, управитель та установник.
Між тим, Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг, та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Пpo захист прав споживачів" визначено, що споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", викладених у п. 2 постанови, оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі, про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ , - неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом. Сплата неустойки (штрафу, пені), як і відшкодування збитків, коли при цьому не порушується питання про розірвання договору, не звільняє виконавця від виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», - у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», - захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної шкоди.
Закон України "Про захист прав споживачів" не регулює правовідносини, які виникли між сторонами договору інвестування у нерухомість та управління майном і не може бути, в даному випадку, підставою для нарахування пені, яка не передбачена ні умовами Договорів, укладених між сторонами у даній справі, ні спеціальними Законами, стаття 10 Закону України «Про захист прав споживачів» і підставою для стягнення моральної шкоди стаття 22 цього Закону.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 16, 23, 526, 549, 614 ЦК України, ст.ст. 1, 18 Закону України «Пpo фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10, 11, 57-61, 208-209, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКО-Капітал» про стягнення пені та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів після його проголошення в судовому засіданні, а учасниками судового розгляду, які брали участь у справі, проте, не були присутні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.