У.н. 415/1931/13-ц
Н.п. 2/415/739/13
01.07.2013 року Лисичанський міський суд Луганської області
у складі: головуючої судді Чернобривко Л.Б.
при секретарі Дьоміновій О.М
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя,
позивача звернувся до суду з уточненим позовом, в якому просить визнати спільною сумісною власністю земельну ділянку,яка розташована за адресою АДРЕСА_3 та земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_4, набуті ОСОБА_3 під час шлюбу визнавши за ОСОБА_1 права власності на ? частину земельної ділянки, що розташована за адресою : АДРЕСА_3 , 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою : АДРЕСА_4, та стягнути з в відповідача на користь позивача судові витрати, посилаючись на те, що 19.12.1987 року між сторонами був зареєстрований відділом ДРАЦС Лисичанського міського управління юстиції шлюб, актовий запис № 1186. 19 листопада 2012 року шлюб між сторонами був розірваний на підставі рішення Лисичанського міського суду № 2/1214/1949/12.
В період шлюбу відповідачка приватизувала земельну ділянку , що розташована за адресою АДРЕСА_3 - на підставі рішення Лисичанської міської ради від 18.06.2003 року, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 035590 від 12.08.2003 року те земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 - на підставі рішення Лисичанської міської ради від 26.06.2008 року № 651, Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 869589, реєстраційний номер 010840600385 від 15.07.2008 року. Вважає, що він має право на ? частку зазначеного майна, а саме в кожній із земельних ділянок.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі. У своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у позовній заяві, про що надав суду відповідні докази. Доповнив, що під час сумісного проживання відповідачка приватизувала земельні ділянка за зазначеними адресами. Будинок № АДРЕСА_3 належить відповідачці після смерті її матері ОСОБА_5, а будинок АДРЕСА_4 за договором дарування жінкою сусідкою, за якою вони доглядали разом. Земельні ділянки відповідачкою були приватизовані пізніше. Припинила вести спільне господарство з відповідачкою у 2011 році. Земельні ділянки предназначені для посадки овочів, фруктів. Оспорює лише право на земельну ділянку, а оформлені договори не оспорює.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнений позов підтримав у повному обсязі і просив задовольнити, посилаючись на те, що земельні ділянки були приватизовані сторонами під час сумісного проживання,сторони перебували у шлюбі, тому просив визнати земельної ділянки, що розташована за адресою : АДРЕСА_3 та земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за позивачем право на ? частину кожної земельної ділянки. Підстави викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що будинок АДРЕСА_3 належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом разом з господарськими будівлями та спорудами., оформленим 25.12.1992 року нею після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будинок розташований на земельній ділянці 600 кв.м. У 2003 році вона скористалась своїм право на приватизацію земельної ділянки і приватизувала її, отримавши Державний акт на право власності на земельну ділянку. Будинок за адресою АДРЕСА_4, який міститься на земельній ділянці, їй подарувала сусідка ОСОБА_6, за якою вона доглядала у 1994 році. Дану земельну ділянку вона приватизувала у 2008 році , одержала Державний акт на право власності на земельну ділянку. Позивач у 2005 році виписався з будинку АДРЕСА_3 і почав поживати по АДРЕСА_2 і з»являвся в будинку АДРЕСА_3, щоб відпочити , нічого там не робив.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні уточнений позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Подав до суду письмові заперечення на позов, які підтримав у судовому засіданні. Доповнив, що приватизовані земельні ділянки є невід»ємною частиною будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3, призначені для присадибного землекористування та обслуговування житлового будинку . Не являючись власником будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 позивач не може стати та бути співвласником присадибних ділянок без зімни їх цільового призначення. Майнові права на будинки та виділені для його забудови та обслуговування земельні ділянки, нерозривно пов»язані між собою.
Суд досліджує надані докази:
копія паспорту та ідентифікаційного номеру позивача ( а.с.7-10), лист Управління Держкомзему у м . Лисичанську ( а.с.15), копія рішення про розірвання шлюбу від 19.11.2012 року ( а.с.16), письмові заперечення ОСОБА_3 на позов ( а.с,27), копія договору дарування від 24.10.1994 року ( а.с.28-28зв.), копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.122.1992 року ( а.с.29 -30), копії Державних актів поро право власності на земельну ділянку від 18.06.2003 року та від 26.06.2008 року ( а.с.31-32 зв).
Суд, заслухавши пояснення позивача, та його представника ОСОБА_2, відповідачки та її представника ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, вважає уточнений позов таким, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язанна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 57 СК України (в редакції Закону від 17.05.2012 року № 4766-У1), яким частина перша статті 57 «Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є» доповнена пунктами 4 та 5 такого змісту:
4) житло , набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установі та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України».
У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстровано шлюбі з 19.12.1987 року, який було розірвано за рішенням Лисичанського міського суду від 19.11.2012 року ( а.с. 16).
Із копії договору дарування від 24.10.1994 року вбачається, що ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар житловий будинок з дворовими та господарськими побудовами, який знаходиться у АДРЕСА_4, який міститься на земельній ділянці . На змельній ділянці розташовані житловий будинок дерев»яний, обкладений цегло., кухня дерев»яеа, погріб цегляний, сарай дощатий, сарай дощатий, уборна дощата, водопровід, огородження дощате, замощення . Договір зареєстрований в ЛП БТІ, реєстр 2960 від 03.08.1995 року( а.с.28-28 зв.)
Із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.12.1992 року вбачається, що на підставі заповіту від 08.02.1988 року , зареєстрованого в реєстрі № 2-590, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 - дочка, яка мешкає у АДРЕСА_1. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з житлового будинку з дворовими побудовами, що знаходиться у АДРЕСА_3 , який міститься на земельній ділянці мірою 600 кв.м. ( а.с.29-30зв).
Із копії Державного акту на право власності виданий на ім»я ОСОБА_3, на земельну ділянку , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3, вбачається, що на підставі рішення Лисичанської міської ради від 18 червня 2003 року № 346 вона є власником земельної ділянки площею 0.1000га. Цільове призначення земельної ділянки будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ( а.с.31-31зв).
Із копії Державного акту на право власності виданий на ім»я ОСОБА_3, на земельну ділянку , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4, вбачається, що на підставі рішення Лисичанської міської ради від 26 червня 2008 року № 651 вона є власником земельної ділянки площею 0.1000га. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку ,господарських будівель та споруд ( а.с.32-32зв).
Постановою № 7 від 16.04.2004 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» ( із змінами , внесеними відповідного постановою ВСУ № 2 від 19.03.2010 року) зазначається, що « відповідно до положень статей 81,116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбу, а про одержану громадянином частку із земельного фонду . Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки право власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120, Земельного кодексу, 377 ЦК України.
Таким чином суд вважає, що відповідачка після оформлення спадкових документів використала своє право на нерухомість та відповідно на земельні ділянки, які виділялися для обслуговування відповідних житлових будинків та господарський будівель та споруд. Оскільки позивач не є співвласником будинку АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3, то не може стати співвласником земельних ділянок . Тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі ст. 57 СК України, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя відмовити за небгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Лисичанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Л.Б.Чернобривко