36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.06.2013р. Справа №917/609/13
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 38751
до Приватного підприємства "Фірма "Лєон", вул. Миру, 4 кв. 50, м.Полтава, Полтавська область, 36000
про стягнення 11 210,00 грн. (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 12.06.2013р. вх. канцелярії суду №8272).
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
секретар судового засідання Жадан Т.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1-ФОП
від відповідача: Олійник Д.О.-директор
Нескородь В.М.-дов. від 06.03.2013 року
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 11210,00 грн. за надані транспортно-експедеційних послуги по перевезенню вантажу, із яких основний борг- 9500,00 грн., 3% річних - 285,00 грн., подвійна облікова ставка НБУ - 1425,00 грн. (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 12.06.2013р. вх. канцелярії суду №8272).
08.05.2013 року за вхідним № 6444(канцелярії суду) директор ПП "Фірма"Лєон" Д.О.Олійник подав відзив на позовну заяву. Суд поданий відзив з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
31.05.2013 року за вхідним № 7594(канцелярії суду) представник відповідача В.М.Нескородь на виконання вимог ухвали суду подав додаткові документи. Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
31.05.2013 року за вхідним № 7610(канцелярії суду) позивач на виконання вимог ухвали суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд подане клопотання та додані до нього документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
12.06.2013р. за вх. канцелярії суду №8273 позивачем подано суду заяву про уточнення позовних вимог, в які він просить стягнути з відповідача 11210,00 грн. за надані транспортно-експедеційних послуги по перевезенню вантажу, із яких основний борг - 9500,00 грн., 3% річних - 285,00 грн., подвійна облікова ставка НБУ - 1425,00 грн., а також витрати на правову допомогу та витрати на сплату судового збору. Суд подану заяву прийняв, задовольнив та залучив до матеріалів справи.
З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги частково виходячи з наступного:
Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Позивач зазначає, що згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу перевезення вантажу, Перевізник - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) здійснив перевезення вантажу за маршрутом: м.Полтава - смт.Шишаки - с.Дібровка Миргородського району - с.Шкилі Хорольського району. На підтвердження перевезення вантажу позивачем надано суду заявки №243 від 22.03.2012 року на суму 6500,00 грн. та №235 від 21.02.2012 року на суму 3000,00 грн. , товаро-транспортні накладні (а.с70-71), а також Акт звірки на суму 9500,00 грн. підписаний представниками обох сторін.
Усну домовленість між сторонами також підтверджують надані саме відповідачем Акти приймання-здачі виконаних робіт №2 від 22.03.2012р. №3 від 24.03.2012р.(а.с.30) та рахунок-фактура №2 від 22.03.2012р.(а.с.31), які стосуються маршруту перевізника м.Полтава - смт.Шишаки - с.Дібровка Миргородського району - с.Шкилі Хорольського району.
Отже, перевезення вантажу здійснювалося на підставі заявок, Актів приймання-здачі виконаних робіт, товаро-транспортних накладних, які наявні в матеріалах справи (усна домовленостей між позивачем та відповідачем).
Позивачем відповідачу надіслано претензію з вимогою оплатити вартість послуг. У відповідь на претензію директор ПП "Фірми "Леон" Олійник Д.О. надіслав відповідь за вих. №23 від 17.09.2012р. (а.с.12) про односторонню відмову від виконання договору та відмову сплатити вартість послуг перевезення вантажу.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір у формі єдиного документа між сторонами не укладався, вимога була отримана відповідачем, в якій вказано про необхідність погасити заборгованість.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем за надані послуги перевезення вантажу в розмірі 9500,00 грн.
Позивачем у відповідності до ст.230 ГК України, нараховані відповідачу штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки, що відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 12.06.2013р. вх. канцелярії суду №8272 становить 1425,00 грн.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Отже, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).
Враховуючи те, що відносини у сторін виникли з усної домовленості, договір у формі єдиного документа не укладався, то вимога про стягнення пені є не обґрунтованою, отому суд відмовляє в її задоволенні.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати поставленого товару встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованими.
Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 285,00 грн. (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 12.06.2013р. вх. канцелярії суду №8272).
Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних, з урахуванням того, що на претензії відсутня дата її направлення судом береться до уваги дата відповіді на претензію 17.09.2012р. та день подання позову до суду. Отже, кількість днів прострочення сплати за надані послуги становить 197 днів, 3% річних за вказаний період становить 153,82 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, що являють собою витрати на написання позовної заяви адвокатом в розмірі 300,00 грн.
Ст. 44 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відшкодування понесених стороною у справі судових витрат не є безумовною підставою для стягнення відповідних сум, оскільки відповідно до ст. 49 ГПК України саме суд розподіляє судові витрати з урахуванням не тільки результату розгляду справи, а й інших чинників, таких як встановлення судом що спір виник внаслідок неправильних дій сторони (ч. 2 ст. 49 ГПК України).
Отже, відшкодування послуг адвоката на підставі ст. 44 ГПК України, можливе лише при наявності по-перше, представництва інтересів сторони у суді саме адвокатом, а не юрисконсультом або представником за дорученням, по-друге, наявність угоди між адвокатом, або адвокатським об'єднанням на надання адвокатських послуг при представництві інтересів в суді та стороною по справі, по-третє, оплата послуг саме адвоката або адвокатського об'єднання згідно вищезазначеного договору про надання послуг адвоката.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про адвокатуру" оплата послуг адвоката здійснюється на підставі договору між юридичною чи фізичною особою та адвокатом чи адвокатським об"єднанням.
Позивачем не надано суду угоди про надання адвокатських прослуг, протягом всього часу розгляду справи адвокат в судові засідання не з"являвся, позивач захищав свої інтереси в суді сам.
З огляду на зазначені обставини та надані докази, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України/.
Статтею 49 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково.
Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1425,00 грн. та 3% річних в розмірі 131,18 грн. за безпідставністю, витрат на правову допомогу в розмірі 300,00 грн. - за недоведеністю.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Лєон", ідентифікаційний код 36134516018(вул. Миру, 4 кв. 50, м.Полтава, Полтавська область, 36000) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1(АДРЕСА_1, 38751) заборгованість за надані послуги в розмірі 9500,00 грн., 3% річних в розмірі - 153,82 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1087,29 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.06.2013р.
Суддя Іваницький О.Т.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.