20 серпня 2008 року №К-32527/06 м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Панченка О.Н.
суддів: Бутенка В.І., Панченка О.І.,
Сороки М.О., Штульмана І.В. (доповідач)
при секретарі: Сторчоус Н.А.
за участю Вініченка О.В.,- представника відповідача та Белікової К.Г., Начевного О.В. і Колодій А.О.,- представників позивача,-
розглянувши в судовому засіданні в касаційній інстанції справу за позовом Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (далі-КП «ЕЛУАШ»), м.Запоріжжя до Спеціалізованої державної податкової інспекції (далі-СДПІ) по роботі з великими платниками податків (далі-ВПП) у м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року,-
В березні 2006 року КП «ЕЛУАШ» звернулося до суду із адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення №0000031330/2 від 13.03.2006р. Позивач КП «ЕЛУАШ» вважає безпідставним застосування до нього штрафних санкцій за відчуження активів, що знаходяться у податкові заставі без попереднього узгодження з податковим органом, оскільки операція відчуження активів не потребувала обов'язкового письмового узгодження з податковим органом в зв'язку з тим, що вказане в акті взаємозаліку майно є сировиною та матеріалами, що використовуються в звичайній підприємницькій діяльності, а операція з передачі отримувачем векселя на суму 300356,64грн. за товар не є бартерною операцією, так як вексель є розрахунковим документом, а не товаром.
Постановою господарського суду Запорізької області від 07.07.2006р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.03.2006р. №0000031330/2 про застосування штрафних санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі у розмірі 665191,04грн.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.09.2006р., залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області від 07.07.2006р.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2007р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що КП «ЕЛУАШ» є юридичною особою, суб'єктом підприємницької діяльності.
Податковий борг у позивача КП «ЕЛУАШ» виник 15.01.2002р. у сумі 12727,17грн. внаслідок несплати суми податкового зобов'язання по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, самостійно визначеної платником податків у розрахунку, і як наслідок у підприємства виникло право податкової застави. Відповідач про виникнення податкової застави у письмовій формі повідомив позивача. Відповідно до п.8.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) податкова застава рухомого майна та майнових прав КП «ЕЛУАШ» зареєстрована в Запорізькій філії Державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції (витяг наданий реєстратором Інформаційним центром м.Запоріжжя про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна №135-3484 від 08.05.2002р.), 22.05.2003р. було внесено зміни до запису у Державному реєстрі застав рухомого майна за №34-10100, замінено все рухоме майно та майнові права на все рухоме, нерухоме майно та майнові права за №34-10100. За перевірений період господарської діяльності позивача з 01.07.2002р. по 30.06.2005р. активи підприємства, відповідно до п.8.2 ст.8 Закону №2181 знаходились у податковій заставі з 01.07.2002р. по 28.11.2003р., з 06.07.2004р. по 26.11.2004р. З 06.07.2004р. право податкової застави виникло за несплату у встановлені зазначеним законом строки суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 62293,66грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена планова комплексна перевірка правильності дотримання КП «ЕЛУАШ» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002р. по 30.06.2005р., за наслідками якої складено акт №32\08-08\225\03345018 від 19.10.2005р. Перевіркою встановлено, зокрема, порушення ним вимог абз.«а» п.п.8.6.1. п.8.6.ст.8 Закону №2181, а також те, що КП «ЕЛУАШ» протягом перевіряємого періоду проводив операції з активами, які знаходяться у податковій заставі, без письмової згоди з податковим органом. За рельтатами перевірки відповідачем, на підставі п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 вказаного Закону №2181, прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2005р. №0000031330/0 про застосування до позивача штрафних санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податкові заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податного органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 665191,04грн. За результатами адміністративного оскарження будо прийнято податкове повідомлення-рішення №0000031330/2 від 13.03.2006р., яке є предметом спору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що п.8.6.1 ст.8 Закону №2181 не передбачає надходження грошових коштів на рахунок у банківській установі (чи у касу) суб'єкта господарської діяльності, визнавши, що позивачем за спірними операціями здійснювався продаж саме за кошти, які можуть бути як грошовими так і не грошовими. Апеляційний суд прийшов до висновку, що акти взаємозаліку, які вказані в таблиці на стор.64-69 акту перевірки, є документами, якими сторони оформили припинення зобов'язань, залік не є купівлею, продажем, іншим відчуженням майна, а тому не підпадає під обмеження, передбачені абз.«а» п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 вказаного Закону. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач здійснював операції купівлі-продажу з майном, що використовується у підприємницькій діяльності платника податку (готова продукція, товари і товарні запаси), а тому мав право вільно розпоряджатися активами без погодження з податковим органом, оскільки це могло призвести до негативних виробничих наслідків. Апеляційний суд визнав, що отримання 10.10.2003р. векселя від ТОВ «Стіл-Сервіс» на загальну суму 300356,64грн. відбулось в розрахунок за поставлений товар і це не є купівлею, продажем чи іншим видом відчуження майна, а продаж автомобіля «ГАЗ-4301», державний номер 2868 ЗПТ на аукціоні відбувся в той час, коли податкова застава на цей автомобіль не розповсюджувалася.
На думку колегії суддів, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того, що Закон №2181 передбачає відчуження без погодження з податковим органом тільки готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг, до яких не відноситься автомобіль, що є основним засобом підприємства, що підтверджується наказом КП «ЕЛУАШ» №12 від 12.02.2004р.
Відповідно до Витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна (т.2 а.с.117) податкова застава зареєстрована з 06.07.2004р. Цим спростовується висновок апеляційної інстанції про те, що на дату продажу автомобіля (28.09.2004р.) податкова застава була відсутня.
З метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до п.п.8.2.1.п.8.2 ст.8 Закону №2181 право податкової застави виникає у разі:неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) дляподання такої податкової декларації; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.
Пунктом 8.3ст.8 Закону №2181 передбачено, що платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.За таких обставин не може бути прийняте до уваги виправлення дати податкової застави (т.2 а.с.118), яке не передбачено діючим законодавством.
Акт перевірки та надані сторонами акти взаємозаліку вказують на те, що у період перебування активів у податковій заставі позивач за накладними передавав іншим суб'єктам підприємницької діяльності паливно-мастильні матеріалами, акумулятори, бордюри, плити гранітні, лотки для відводу води, пісок, краплений газ, кисень балонний, металевий лист, труби, брущатку, кулі гранітні, підставки, тротуарну плитку, будівельну плитку та фотодіоди ФД 263-01. Загальна вартість відчужених активів склала 659191,04грн.
Відповідно до п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону №2181 платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:
а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого або рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької) , а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що є меншими за звичайні.
Із статутних документів позивача та довідки органу статистики вбачається, що позивач не здійснює господарської діяльності у сфері торгівлі автотранспортом, паливно-мастильними та будівельними матеріалами, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до видів діяльності позивача відчужені активи не можуть бути віднесені до готової продукції, а також товарів та товарних запасів, торгівельну діяльність яких здійснює підприємство.
Матеріали справи не містять доказів продажу майна, зазначеного в акті перевірки на стор.64-69 (т.1 а.с.39-42), за грошові кошти.
Що стосується посилання апеляційного суду на можливість настання негативних виробничих наслідків, то ця обставина не звільняє позивача від виконання вимог п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону №2181.
Операцію по передачі векселя суд касаційної інстанції також розцінює як відчуження, оскільки відповідно до акту приймання-передачі від 10.10.2003р. вексель було передано позивачем ТОВ «Сталькою» на виконання зобов'язань згідно з договором купівлі-продажу №ХД27-01 від 27.08.2003р. на суму 300221,10грн.
За таких обставин, на думку колегії суддів, є правильним висновок суду першої інстанції щодо порушення позивачем правил відчуження активів, що перебувають в податковій заставі.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення у межах наданих законом повноважень, ним правильно встановлено фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, вказані докази, які були досліджені в судовому засіданні і якими підтверджені обставини на обгрунтування відмови в задоволенні судом позовних вимог.
Виходячи з викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова господарського суду Запорізької області від 07.07.2006р. прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановоюЗапорізького апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. помилково.
Відповідно до ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.220, 221, 226,230, 231 КАСУкраїни, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м.Запоріжжя- задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року - скасувати.
Постанову господарського суду Запорізької області від 07 липня 2006 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст.236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді: