04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" червня 2013 р. Справа№ 5011-73/15860-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Кропивної Л.В.
Чорної Л.В.
при секретарі Дмитрина Д.О.
за участю представників
від прокуратури: Белікова С.О. посв. № 015614 від 14.03.2013р.
від позивача : не з'явився
від відповідача : Красюк Н.І. дов. № юр-390/Д від 24.05.2012 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Токмацького міжрайонного прокурора
на рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2013 року
у справі № 5011-73/15860-2012 (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Токмацького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Токмацької міської ради
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
про внесення змін до договору оренди
На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Токмацького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Токмацької міської ради до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про внесення змін до п. 5 договору оренди земельної ділянки №471 від 26.05.2004р. кадастровий номер 2311000000:01:005:0001, укладеного між Токмацькою міською радою Запорізької області та ПАТ «Укрнафта», в наступній редакції: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 962600,0 грн., відповідно 240,65 грн. за 1 м2; внесення змін до п. 9 договору оренди в розмірі 8% відсотків від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, що складає 77 008,0 грн. у рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки. Умовами п. 10 спірного договору оренди встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення. Токмацькою міською радою прийнято рішення, яким встановлено нові коефіцієнти для розрахунку орендної плати. У відповідності до умов договору позивач сплачує орендну плату з коефіцієнтом 6% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, проте рішенням міської ради встановлено коефіцієнт 8%, у зв'язку із чим прокурор просить внести зміни до договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2013 р. у справі № 5011-73/15860-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено такої правової підстави для перегляду орендної плати, як затвердження міською радою коефіцієнтів орендної плати або затвердження нормативної оцінки землі. Крім того заявлена прокурором 8% ставка від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, не може бути застосована до даної земельної ділянки, оскільки земельна ділянка належить до земель транспорту і згідно рішення органу місцевого самоврядування для земель такого цільового призначення встановлено ставку у межа від 3% до 7%.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2013 р. у справі № 5011-73/15860-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду міста Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 5011-73/15860-2012 від 15.03.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5011-73/15860-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст.. ст..4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-73/15860-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Гончаров С.А., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2013 року по апеляційній скарзі порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Гончаров С.А., Смірнова Л.Г. та призначено розгляд скарг на 04.04.2013 року.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад колегії суддів, замість судді Смірнової Л.Г. введено суддю Чорну Л.В.
Через відділ документального забезпечення 11.03.2013р. від представника відповідача (вх. №09-11/5899) надійшли заперечення на апеляційну скаргу.
В судове засідання 10.04.2013р. представники позивача не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.
Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду 14.05.2013р. від представника позивача (вх. №09-11/7764) надійшли пояснення до апеляційної скарги.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. у зв'язку із перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. на лікарняному, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., Чорна Л.В. та Гончарова С.А.
Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 15.05.2013р. апеляційну скаргу Токмацького міжрайонного прокурора прийнято до провадження у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді Чорна Л.В. та Гончаров С.А. та призначено до розгляду на 22.05.2013р.
Розпорядженням Серктаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013р. враховуючи вихід головуючого судді Тищенко О.В. із лікарняного, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Чорна Л.В., Гончаров С.А,
В судове засідання 22.05.2013р. представники позивача не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.06.2013р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. враховуючи перебування головуючого судді Тищенко О.В. на лікарняному та судді Гончарова С.А. у відпустці, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., Чорна Л.В., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.06.2013р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. враховуючи вихід головуючого судді Тищенко О.В. із лікарняного та перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці , сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., Чорна Л.В., Кропивна Л.В.
Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2013 р. у справі № 5011-73/15860-2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2013 р. у справі № 5011-73/15860-2012.
Представник позивача в судове засідання 26.06.2013 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги у відсутності представника позивача.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника выдповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
На підставі рішення №22 від 12.05.2004р. «Про вилучення та надання в оренду земельних ділянок суб'єктам підприємницької діяльності» 26.05.2004р. між Токмацькою міською радою (орендодавець) та ПАТ «Укрнафта» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №471.
Згідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 3% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, що складає 12 240,0 грн. в рік.
Як вірно встановлено судом першої інстанції 01.02.2007р. сторонами було укладено додаткову угоду №1060 до договору оренди землі, яким обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 443 560 грн. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 6% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, що складає 26 613,60 грн. в рік.
Відповідно до п.13 договору розмір орендної плати переглядається один раз у рік у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та в інших випадках, передбачених законом.
Рішенням Токмацької міської ради №4 від 06.12.2011р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Токмак Токмацького району Запорізької області», затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Токмак, середня (базова) вартість одного квадратного метра земельної ділянки міста становить 64 грн. 46 коп., зональний коефіцієнт від 0,67 до 1,57. Розрахунок розміру податку за землю та орендної плати проводиться відповідно до грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон.
Земельна ділянка, яка передана відповідачу в оренду, пройшла нормативну оцінку і складає відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого відділом Держкомзему у м. Токмак 962 600,0 грн.
У зв'язку із викладеним, позивачем було надіслано відповідачу пропозицію від 27.01.2012р. щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі. Було запропоновано викласти п. 5 договору оренди №471 від 26.05.2004р. в наступній редакції: Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 962 600 грн./240,65 грн. за 1 м2. П. 9 договору запропоновано викласти в наступній редакції: орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 8% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, що складає 77 008 грн. в рік.
ВАТ «Укрнафта» листом №285 від 29.02.2012р. повідомило про складання протоколу розбіжностей до запропонованого додатку до договору оренди, в якому п. 9 договору виклало наступним чином: орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 33 310,21 грн., що становить 3,5% від нормативно грошової оцінки.
Позивачем не було підписано протоколу розбіжностей.
У зв'язку з викладеним Токмацький міжрайонний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Токмацької міської ради з позовом про внесення змін до договору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.
Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами (далі вживається скорочено ЗУ «Про оренду землі»), який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно положень Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174); господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 1 статті 180).
В силу частини 7 статті 179 названого кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним тоді, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, при цьому згідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з матеріалів справи між Токмацькою міською радою та ПАТ «Укрнафта» було укладено договір оренди земельної ділянки № 471 від 26.05.2004 р., предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,4 га., кадастровий номер 2311000000:01:005:0001, розташована у м. Токмак по вул. Богдана Хмельницького, 13.
Стаття 181 Господарського кодексу України, визначає порядок укладення угод (в тому числі, додаткових). Так, відповідно до вимог цієї статті, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.
Порядок зміни договорів визначений. ст. 188 Господарського кодексу України.
Згідно із ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
У зв'язку із викладеним, позивачем було надіслано відповідачу пропозицію від 27.01.2012р. щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі. Було запропоновано викласти п. 5 договору оренди №471 від 26.05.2004р. в наступній редакції: Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 962 600 грн./240,65 грн. за 1 м2. П. 9 договору запропоновано викласти в наступній редакції: орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 8% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, що складає 77 008 грн. в рік.
Натомість ВАТ «Укрнафта» листом №285 від 29.02.2012р. повідомило про складання протоколу розбіжностей до запропонованого додатку до договору оренди, в якому п. 9 договору виклало наступним чином: орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 33 310,21 грн., що становить 3,5% від нормативно грошової оцінки.
Проте позивачем не було підписано протоколу розбіжностей.
Відповідно до ч. 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Втім обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявленого позову, не свідчать про наявність допущення відповідачем істотних порушень умов договору, чи про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, відповідно не є підставами для внесення змін до договору.
Підставою для внесення змін до договору оренди № 471 від 26.05.2004 р. на думку прокурора являється прийняття Токмацької міською радою рішення №4 від 06.12.2011р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Токмак Токмацького району Запорізької області».
Проте розглянувши наведені сторонами доводи в обґрунтування власних правових позицій, колегія суддів вважає, що підстав для зміни договору оренди земельної ділянки на умовах позивача у суду не має, з огляду на наступні положення законодавства.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-VI від 03.06.2008 р. в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008 р.
В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).
Згідно ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються в договорі відповідно до Закону України "Про плату за землю" (статті 15 та 21 Закону України "Про оренду землі").
Згідно із статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Як зазначалось вище, згідно витягу з технічної документації про нормативно- грошову оцінку земельної ділянки від 16.05.2012р. НГО, вартість орендованої ПАТ «Укрнафта» землі, становить - 962 600,0 грн.
За приписами ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком зміни договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок не передбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежить від волі сторін. При наявності істотної зміни обставин, зміна договору за рішенням суду допускається лише як виняток.
Отже, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 27 лютого 2012 р. у справі №3-9гс12, у якій сказано, що у разі не доведення заінтересованою особою одночасної наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, підстав для розірвання спірного договору або внесення до нього відповідних змін немає.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, умовами договору не зазначено такої правової підстави для перегляду орендної плати, як затвердження міською радою коефіцієнтів орендної плати або затвердження нормативної оцінки землі.
Отже колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наведені прокурором обставини, у якості підстави для внесення змін до договору оренди № 471 від 26.05.2004 р. є необґрунтованими та такими, що не передбачені ані умовами договору ні положеннями законодавства, що у свою чергу унеможливлює внесення запропонованих позивачем змін до договору оренди за відсутності згоди іншого учасника договірних відносин.
Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України, про що зазначено ним у постанові №5011-47/1210-2012.
Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про недоведеність позивачем наявності істотних обставин для змін умов договору у судовому порядку, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Токмацького міжрайонного прокурора залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2013 р. у справі № 5011-73/15860-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-73/15860-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Кропивна Л.В.
Чорна Л.В.