03.07.13 р. Справа № 5015/6424/11
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», від імені якого діє Львівське відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк», м. Львів
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Україна», м. Городок Львівської області
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Агротранспорт», м. Городок Львівської області
про: стягнення заборгованості за кредитним договором № 13/02/08 від 29.08.2008 року в розмірі 4 143 804,23 грн.
Головуючий суддя: Пазичев В.М.
Суддя: Щигельська О.І.
Суддя: Кидисюк Р.А.
При секретарі: Пшеничній В.С.
Представники:
від позивача: Голуб В.А. - довіреність №6281 від 05.02.2013 року.
від відповідача 1: Данілін С.В. - довіреність б/н від 01.04.2013 року.
від відповідача 2: Не з'явився.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», від імені якого діє Львівське відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк», м. Львів, до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Україна», м. Городок Львівської області та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Агротранспорт», м. Городок Львівської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 13/02/08 від 29.08.2008 року в розмірі 4 143 804,23 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.10.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 07.11.2011 року. Ухвалою від 07.11.2011 року розгляд справи відкладено до 24.11.2011 року, у зв'язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 24.11.2011 року розгляд справи відкладено до 05.12.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою суду від 05.12.2011 року розгляд справи зупинено до моменту державної реєстрації юридичної особи ТзОВ «Компанія Ельпласт-Україна» та залучення її правонаступником.
На адресу Господарського суду Львівської області 30.05.2013 року за вх.№19692/13 по справі №5015/6424/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», від імені якого діє Львівське відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк», м. Львів, до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Львів», м. Городок Львівської області та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Агротранспорт», м. Городок Львівської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 13/02/08 від 29.08.2008 року в розмірі 4 143 804,23 грн. надійшла копія витягу з ЄДРПОУ, з якого вбачається, що ТОВ «Компанія «Ельпласт-Україна» є правонаступником відповідача 1 по справі та зареєстрована 27.03.2013 року.
Ухвалою суду від 04.06.2013 року провадження по справі поновлено і призначено до розгляду на 10.06.2013 року. Ухвалою суду від 10.06.2013 року розгляд справи відкладено до 14.06.2013 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача 2. Ухвалою суду від 14.06.2013 року розгляд справи відкладено до 18.06.2013 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача 2. Ухвалою суду від 18.06.2013 року розгляд справи відкладено до 25.06.2013 року, у зв'язку з клопотанням позивача та відсутності представників позивача та відповідача 2. Ухвалою суду від 25.06.2013 року розгляд справи відкладено до 03.07.2013 року, у зв'язку з відсутностю представника відповідача 2.
Згідно із ухвалою суду від 25.06.2013 року, призначено колегіальний розгляд справи №5015/6424/11 у складі трьох суддів. Згідно із вимогами ст.21 ГПК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів в складі: Головуючий суддя - Пазичев В.М., судді Щигельської О.І. та судді Кидисюка Р.А.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.10.2011 року, про відкладення від 07.11.2011 року, від 24.11.2011 року, про поновлення провадження у справі від 04.06.2013 року, про відкладення від 10.06.2013 року, від 14.06.2013 року, від 18.06.2013 року, від 25.06.2013 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
21.05.2013 року за вх.№17804/13 позивач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
21.05.2013 року за вх.№17806/13 позивач подав клопотання про поновлення провадження у справі.
14.06.2013 року за вх.№22446/13 позивач подав заяву про заміну позивача.
14.06.2013 року за вх.№22448/13 позивач подав заяву про заміну позивача по справі.
17.06.2013 року за вх.№22995/13 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду.
26.06.2013 року за вх.№24789/13 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Україна» 3740574,63 грн. строкової заборгованості по кредиту, 79715,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 270036,23 грн. прострочених відсотків за користування кредитними коштами, 31835,77 грн. строкової заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, 3000,00 грн. простроченої заборгованості по комісії за управління кредитом, 1698,65 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 9879,24 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування коштами, 91,74 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом та судовий збір.
03.07.2013 року за вх.№26069/13 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
03.07.2013 року за вх.№26071/13 позивач подав клопотання про надсилання процесуальних документів в електронному вигляді на електронну адресу.
03.07.2013 року за вх.№26117/13 позивач подав заяву, згідно якої просить виключити з числа відповідачів по даній справі ТзОВ «Фірма «Агротранспорт», а в частині позовних вимог до ТзОВ «Фірма «Агротранспорт» припинити провадження на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.10.2011 року, про відкладення від 07.11.2011 року, від 24.11.2011 року, про поновлення провадження у справі від 04.06.2013 року, про відкладення від 10.06.2013 року, від 14.06.2013 року, від 18.06.2013 року від 25.06.2013 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
07.11.2011 року відповідачем 1 надіслано суду (вх. № 1170/11) телеграму про неможливість явки в судове засідання та відкладення розгляду справи.
24.11.2011 року за вх.№27672/11 відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України.
02.12.2011 року за вх.№28724/11 відповідач 1 подав клопотання про зупинення провадження у справі.
05.12.2011 року за вх.№28748/11 відповідач 1 подав клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки 24.10.2011 року, у відповідності до протоколу загальних зборів засновників ТзОВ «Ельпласт-Львів» №24/10/11, було прийнято рішення про реорганізацію ТзОВ «Ельпласт-Львів» шляхом виділу частини майна, прав і обов»язків новостворюваному ТзОВ «Компанія Ельпласт-Україна». 09.11.2011 року, за твердженням відповідача 1, загальні збори засновників ТзОВ «Ельпласт-Львів» (протокол №09/11/11), прийняли рішення про створення ТзОВ «Компанія Ельпласт-Україна» та затвердження його Статуту та про затвердження розподільчого балансу про передачу зобов»язань і активів від ТОВ «Ельпласт-Львів» до ТзОВ «Компанія Ельпласт-Україна». 10.11.2011 року загальними зборами засновників ТзОВ «Компанія Ельпласт-Україна» було прийнято рішення (протокол №10/11/11) про затвердження розподільчого балансу про передачу зобов»язань і активів від ТзОВ «Ельпласт-Львів» до ТзОВ «Компанія Ельпласт-Україна».
10.06.2013 року за вх.№21439/13 відповідач 1 подав клопотання про долучення документів по справі, а також про відкладення розгляду справи.
14.06.2013 року за вх.№22454/13 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, а також клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
25.06.2013 року за вх.№24336/13 відповідач 1 подав доповнення до відзиву на позов.
25.06.2013 року за вх.№24337/13 відповідач 1 подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
25.06.2013 року за вх.№24338/13 відповідач 1 подав заяву про зменшення суми пені, з якою позивач погодився.
25.06.2013 року за вх.№24339/13 відповідач 1 подав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
03.07.2013 року за вх.№26087/13 відповідач 1 подав відзив на заяву про зменшення позовних вимог, в якій заявляє, що зауважень щодо розрахунку боргу та його складових немає.
03.07.2013 року за вх.№26119/13 відповідач 1 подав заву, в якій зазначив, що не заперечує проти заміни позивача Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», від імені якого діє Львівське відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк» на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» , та визнає зменшені позовні вимоги.
Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.10.2011 року, про відкладення від 07.11.2011 року, від 24.11.2011 року, про поновлення провадження у справі від 04.06.2013 року, про відкладення від 10.06.2013 року, від 14.06.2013 року, від 18.06.2013 року від 25.06.2013 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоч і був належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлений про час, місце і дату розгляду справи і його явка була визнана обов'язковою.
18.06.2013 року за вх.№23231/13 відповідач 2 подав клопотання про долучення додаткових документів до справи.
03.07.2013 року за вх.№26073/13 відповідач 2 подав заяву щодо необхідності припинення провадження по справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.03.2013 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Як зазначено у позовній заяві, між Публічним Акціонерним Товариством «Кредобанк» (до перереєстрації Відкритим Акціонерним Товариством «Кредобанк»), в особі Директора Самбірської філії Банку Литвина Миколи Петровича (далі - Банк) та ТзОВ «Ельпласт-Львів» 29 серпня 2008 року укладено Кредитний договір № 13/02/08 з наступними змінами і доповненнями від 06 березня 2008 року, 19 березня 2009 року, 18 червня 2009 року, 8 квітня 2010 року (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого, Банк зобов'язався надати відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 626 243,51 доларів США. Призначенням кредиту є погашення заборгованості ТзОВ «Ельпласт-Львів» перед ВАТ КБ «Надра» згідно кредитного договору № 402/2004 від 23.12.2004 року, за ставкою 12 % річних за користування кредитними коштами. Дата остаточного повернення кредиту - 30 червня 2012 року.
Позивач зазначає, що прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору Банк виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти у сумі і в порядку, передбаченому п.2.1.6 Кредитного договору, що підтверджується Меморіальним валютним ордером № 724133 від 29 серпня 2008 року, згідно якого відповідачеві перераховано 626 243,51 доларів США.
Позивач зазначає, що 29.11.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено Договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги. Згідно даного договору відбулось відступлення (продаж) права вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Львів» за кредитним договором №13/02/08 від 29.08.2008 р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».
Позивач наголошує, що, відповідно до вимог статті 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Позивач звертає увагу на те, що, оскільки рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» щодо позивача у справі, виникла необхідність залучити таке товариство до участі у справі як правонаступника позивача.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору, які є обов'язковими для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), і вимогами законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів або договору. Всупереч цьому, відповідач не виконав свої зобов'язання, що передбачені Кредитним договором.
Позивач зазначає, що, відповідно до п. 5.1. Кредитного договору, відповідач зобов'язується повернути кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, визначені даним договором, та сплатити проценти за користування кредитом. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно частинами, встановленими Графіком погашення заборгованості, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно, 360 днів у році). Нарахування комісій відбувається відповідно до строків, передбачених Обліковою політикою Банку. Позичальник сплачує проценти щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця за який нараховано проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Станом на 25.08.2011 року відповідач не сплатив у повному обсязі заборгованість по кредиту та відсотки за користування кредитом, строк сплати яких настав, чим порушив право позивача на їх отримання, передбачене ч.1 ст. 1048 ЦК України. Відповідно до умов Кредитного договору, Банк в разі несвоєчасної плати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту), вправі вимагати дострокового повернення кредитів, процентів, комісій та інших платежів, про що письмово повідомляє позичальника.
Позивач наголошує, що станом на 25.08.2011 року до сплати підлягають 469 243,51 долари США (Чотириста шістдесят дев'ять тисяч двісті сорок три долари США 51 цент), що станом на момент розрахунку становило 3 740 574,63 гривні (Три мільйони сімсот сорок тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні 63 копійки) - строкова заборгованість по кредиту; 10 000,00 доларів США (Десять тисяч доларів США 00 центів), що станом на момент 'розрахунку становило 79 715,00 гривень (Сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятнадцять гривень 00 копійок) - прострочена заборгованість по кредиту; 33 875,21 доларів США (Тридцять три тисячі вісімсот сімдесят п'ять доларів США 21 цент), що станом на момент розрахунку становило 270 036,23 гривень (Двісті сімдесят тисяч тридцять ;дість гривень 23 копійки) - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами; 3 993,70 доларів США (Три тисячі дев'ятсот дев'яносто три долари США 70 центів), що станом на момент розрахунку становило 31 835,77 гривень (Тридцять одна тисяча вісімсот тридцять п'ять гривень 77 копійок) - строкова заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами, що підтверджується Розрахунком заборгованості (додаток №6 до позовної заяви).
Позивач зазначає, що відповідно до п. 4.1.3. Кредитного договору, за управління кредитом Позичальник (відповідач) зобов'язується щомісячно сплачувати 300,00 гривень. Станом на 25.08.2011 року прострочена заборгованість по комісії за управління кредитом становить 3 000,00 гривень (Три тисячі гривень 00 копійок) (додаток № 6 до позовної заяви).
Позивач наголошує, що, згідно із п.7.1 Кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором Позичальник (Боржник), крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки Національного бану України, але не менше однієї гривні за кожен день прострочення.
Згідно уточнення (зменшення) позовних вимог, поданих позивачем 26.05.2013 року за вх.№24789/13, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань по поверненню кредиту та відсотків за його користування, він зобов'язаний сплатити Банку 1698,65 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 9879,24 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування коштами, 91,74 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом та судовий збір.
Позивач наголошує, що 29 серпня 2008 року між позивачем, відповідачем-1 та ТзОВ «Фірма»Агротранспорт» (далі - відповідач-2) укладено Договір іпотеки. Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно:
1. Нежитлові приміщення: ангар (літера А) - заг.пл. 542,9 кв. м. (одноповерхова металева конструкція, покрівля - цинкований метал, внутрішні поверхні утеплені поліуеританом, комунікації - електроосвітлення, водопостачання, каналізація, опалення); цех по виробництву термопластів (літера Б) - заг. пл.. 805,0 кв.м. (одноповерхова цегляна будівля, комунікації - електроосвітлення, водопостачання, каналізація,опалення); цех по виробництв у поліетиленових труб (Літера Г) - заг. пл. 395,5 кв.м. (двоповерхова цегляна будівля, комунікації - електроосвітлення, водопостачання, каналізаці, опалення), що знаходиться за адресою: Львівска обл. м. Городок вул. Заводська, 46, яке належить Позивачу 2 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Городоцькою міською радою 28 грудня 2004 року, що підтверджується Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації 27 серпня 2008 року; в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстроване Комунальним підприємством Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації за №9388198.
2. Земельна ділянка площею 0,5602 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м.Городок, вул. Заводська, 46, та належить відповідачу-2 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Городоцьким районним відділом земельних ресурсів 11 жовтня 2004 року, реєстровий номер 2795, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 02.04.450.00025; кадастровий номер земельної ділянки 4620910100:29:014:0003.
Позивач наголошує, що заставна вартість предмету іпотеки за договором від 29 серпня 2008 року визначається Сторонами у сумі 1 795 787,10 гривень.
Позивач зазначає, що, згідно ст.589, ч.1,2 ст.590 Цивільного Кодексу України, ч.1,2 ст.33 Закону України «Про іпотеку», розділу 5, 7 договору іпотеки від 29.08.2008 року, у разі не виконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою (заставою), іпотекодержатель (заставодержатель) - позивач набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), при цьому за рахунок предмета іпотеки (застави) іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовільнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги.
Позивач наголошує, що, відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення, відповідача-1 та відповідача-2 належним чином повідомлено про порушення Боржником обов'язку по виконанню зобов'язання претензіями №27-8685/11 та №27-8671/11 від 26.07.2011 року та надано 30-денний термін на погашення заборгованості за Кредитним договором, про те відповідач-1 та відповідач-2 ніяким чином на прохання позивача не відреагували.
Позивач наголошує, що, відповідно до умов Кредитного договору, за невиконання зобов'язань за даним договором, відповідач-1 несе повну відповідальність перед Банком (позивачем) усім належним йому майном, а відповідач-2 - в межах предмету іпотеки, на яке може бути звернуто стягнення в порядку, передбаченому законодавством.
03.07.2013 року за вх.№26117/13 позивач подав заяву, згідно якої просить виключити з числа відповідачів по даній справі ТзОВ «Фірма «Агротранспорт», відповідачем по справі залишити ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна», а в частині позовних вимог до ТзОВ «Фірма «Агротранспорт» припинити провадження на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Відповідач-1 зазначає, що 27.03.2013 року завершено реорганізацію ТзОВ «Ельпласт-Львів», внаслідок чого, у відповідності до ст. 109 ЦК України, ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна» в порядку виділу передано активи та пасиви, згідно розподільчого балансу. Таким чином, ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна» є правонаступником ТзОВ «Ельпласт-Львів» за зобов'язання, які виникли внаслідок виконання кредитного договору №13/02/08 від 29.08.2008 року, а відтак, у відповідності до розділу IV ГПК України, просить суд замінити відповідача-1 ТзОВ «Ельпласт-Львів» на належного відповідача-1 ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна».
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що, у відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідач-1 наголошує, що згідно довідки № 27-2600/12 від 21.03.2012 року, у ТзОВ «Ельпласт-Львів», правонаступником якого є ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна», немає заборгованості перед ПАТ «Кредо Банк». Це також підтверджується договором факторингу, який було долучено до матеріалів справи № 5015/5352/11 (суддя першої інстанції Бортник).
Таким чином, на думку відповідача-1 зважаючи, що сторона у зобов'язанні змінилась, ПАТ «Кредо Банк» не є кредитором по відношенню до ТзОВ «Ельпласт-Львів» чи його правонаступника ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна», оскільки позивач уступив своє право вимоги ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції», а відтак і позовні вимоги є безпідставні.
Відповідач-1 звертає увагу на те, що ТзОВ «Фірма «Агротранспорт» не отримувало вимоги № 27-8671/11 від 26.07.2011 року, а відтак, в суда немає підстав для звернення стягнення на майно, оскільки іпотекодержатель не дотримався ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Відповідач-1 зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. За приписами ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначається, у тому числі, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно з приписами ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Однак, договірна вартість майна не є початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації, окрім цього позивач не зазначає, у який спосіб реалізувати майно також не зазначає приорітет вимог, які підлягають задоволенню за рахунок реалізації майна, тому зважаючи на ст. ст. 32-34 ГПК України позивач не доводить під ставність своїх вимог на предмет звернення стягнення на забезпечувальне майно.
Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку», суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Згідно із договору іпотеки, Іпотекодавець передав у іпотеку декілька об'єктів нерухомого майна, а відтак, не знаючи, яка вартість того чи іншого окремого об'єкта нерухомості, суд не може визначитись чи підлягає застосуванню положення п. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку».
Відповідач-1 наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Заявлені позовні вимоги про одночасне стягнення заборгованості за кредитним договором, із зверненням стягнення на предмет іпотеки, на думку відповідача-1, слід врахувати, що виконання основного зобов'язання боржником виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання.
Відповідач-1 зазначає, що правова суть забезпечення зобов'язання полягає в тому, що забезпечена сторона, крім прав за основним зобов'язанням, наділяється також додатковими правами, якими вона може скористатися, у разі неспроможності боржника або в інших випадках, передбачених законом чи договором. Тобто, виходячи з викладеного та укладених між сторонами договорів, позивач наділений альтернативними способами захисту своїх прав - чи то стягнення боргу за Кредитним договором, з урахуванням штрафних санкцій, чи то звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки, за змістом ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, тоді як звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно зі стягненням заборгованості за кредитним договором, є подвійним стягненням заборгованості на користь кредитора.
Відповідач-1 зазначає, що позовна заява не відповідає вимогам ст. Закону України «Про іпотеку», яка передбачає що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, тоді як позивач просить суд стягнути із ТзОВ «Фірма «Агротранспорт» суму боргу в розмірі 4 143 804, 23 грн., яка за умови проведення експертизи може виявитись більшою, аніж вартість майна відповідача-2.
Відповідач-1 звертає увагу на те, що, у відповідності до п. 9.12. Постанови Пленуму ВГС України № 6 від 23.03.2012 року, суд у резолютивній частині рішення повинен зазначити: у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження - дані, зазначені в частині першій ст. 39 Закону України «Про іпотеку».
Відповідач-1 зазначає, що, згідно п. 1.1. Договору іпотеки від 29.08.2008 року, під основним зобов'язанням розуміється зобов'язання із погашення боргу по кредитним договорам № 13/02/08 та № 14/02/08.
Статтею 33 Закону передбачено, що, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, на думку відповідача-1, закон передбачає, що, лише при невиконанні основного зобов'язання, можна набути право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідач-1 зазначає, що позивач подав позов про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із невиконанням кредитного договору № 13/02/08, тоді як згідно п. 1.1. Договору іпотеки, це лише частина Основного зобов'язання. Закон України «Про іпотеку» не передбачає можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом погашення частини зобов'язання, а лише повністю, а відтак, позов є таким, що суперечить Закону України «Про іпотеку».
Відповідач-1 зазначає, що, зважаючи на ст. 16 ЦК України, можна підставно припустити, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав, а тому, із цих підстав слід відмовити у задоволенні його позову, щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки повністю.
Відповідач-1 зазначає, що згідно умов Договору іпотеки від 29.08.2008 року із подальшими змінами та доповненнями предметом іпотеки є наступне майно :
1). Нежитлова будівля № 4 « 6» по вул. Заводській у м. Городку, Львівської області, загальною площею 1743,4 м.кв., яка складається з наступних приміщень : металевий ангар (літ А), загальною площею 542, 9 м. кв.; цеху по виробництву термопластів (літ Б), загальною площею 805, 0 м.кв.; цеху по виробництву поліетиленових труб (літ Г), загальною площею 395, 5 м.кв.;
2). Земельна ділянка площею 0, 5602 га, яка знаходиться за адресою м. Городок, вул. Заводська, 4 б, кадастровий номер 4620910100:29:014:0003.
У відповідності до п. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Цією ж ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Беручи до уваги ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Зважаючи на те, що договірна ціна не є тотожним поняттям початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, відповідач-1 вважає, що слід призначити експертизу з цього приводу, згідно із якою можна достовірно встановити початкову вартість предметів іпотеки для їх подальшої реалізації.
У відзиві на позовну заяву за вх.№26087/13 від 03.07.2013 року відповідач-1 уточнені (зменшені) позовні вимоги визнав повністю, проти заміни позивача Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», від імені якого діє Львівське відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк» на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» не заперечив.
На момент розгляду справи відповідач-2 не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
03.07.2013 року за вх.№26073/13 відповідач-2 подав заяву, де зазначає, що, оскільки позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути борг за кредитним договором з ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна», то щодо відповідача-2 є необхідність припинити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти на умовах, встановлених договором. Пунктом 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а у разі відсутності іншої домовленості сторін - проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В ході судового розгляду судом встановлено, що 29.08.2008 року ПАТ «Кредобанк», відповідно до умов Кредитного договору №13/02/08, з наступними змінами і доповненнями від 06 березня 2008 року, 19 березня 2009 року, 18 червня 2009 року, 8 квітня 2010 року, зобов'язався надати відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 626 243,51 доларів США. Призначенням кредиту є погашення заборгованості ТзОВ «Ельпласт-Львів» перед ВАТ КБ «Надра», згідно кредитного договору № 402/2004 від 23.12.2004 року, за ставкою 12 % річних за користування кредитними коштами. Дата остаточного повернення кредиту - 30 червня 2012 року.
Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.
Отже, як вбачається із представлених суду матеріалів, відповідач 1 не виконав свої договірні зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед банком у розмірі 4136831 (чотири мільйони сто тридцять шість тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 26 коп., що складається із:
строкової заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі - 3740574,63 грн.
простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі - 79715,00 грн.
простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі - 270036,23 грн.
строкової заборгованості за нарахованими процентами в розмірі - 31835,77 грн.
прострочена заборгованість по комісії за управління кредитом в розмірі - 3000,00 грн.
суми пені за простроченим кредитом в розмірі - 1698,65 грн.
суми пені за процентами в розмірі - 9879,24 грн.
суми пені за заборгованість по комісії за управління кредитом в розмірі - 91,74 грн.
Відповідно до вимог ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.
Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством „Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м. Київ 29.11.2011 р. укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги. Відповідно до цього договору, відбулось відступлення права вимоги позивача до відповідача за кредитним договором № 13/02/08 від 29.08.2008 р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції". Згідно з п. 3.2. цього договору, він набуває чинності з моменту підписання Акту прийому-передачі Портфеля Заборгованостей, згідно Додатку № 2 до Договору. Цей акт є фактичним підтвердженням переходу прав вимоги за Портфелем Заборгованостей відповідно до умов Договору. Такий акт підписаний сторонами договору факторингу 14 грудня 2011 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м. Київ долучено до матеріалів справи Свідоцтво від 15 лютого 2012 р. про його реєстрацію як фінансової установи, згідно з яким розпорядження № 263 про видачу свідоцтва датоване 12.05.2011 р.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідач у відзиві на позовну заяву проти заміни позивача правонаступником не заперечив, у суду є підстави для залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» в якості правонаступника позивача.
03.07.2013 року за вх.№26117/13 позивач подав заяву, згідно якої просить виключити з числа відповідачів по даній справі ТзОВ «Фірма «Агротранспорт», відповідачем по справі залишити ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна», а в частині позовних вимог до ТзОВ «Фірма «Агротранспорт» припинити провадження на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.
03.07.2013 року за вх.№26073/13 відповідач 2 подав заяву щодо необхідності припинення провадження по справі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.
У відзиві на позовну заяву за вх.№26087/13 від 03.07.2013 року відповідач-1 уточнені (зменшені) позовні вимоги визнав повністю, проти заміни позивача Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», від імені якого діє Львівське відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк» на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» не заперечив.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача-1 від відповідальності суду не надано.
На час розгляду справи, відповідач-1 не подав докази погашення боргу в повному обсязі, уточнені (зменшені) позовні вимоги визнав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, а у суду відсутні підстави вважати, що дії відповідача-1 щодо визнання позову суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав, не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Україна», м. Городок Львівської області про стягнення заборгованості за кредитним договором № 13/02/08 від 29.08.2008 року в частині стягнення строкової заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі - 3740574,63 грн., простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі - 79715,00 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі - 270036,23 грн., строкової заборгованості за нарахованими процентами в розмірі - 31835,77 грн., прострочена заборгованість по комісії за управління кредитом в розмірі - 3000,00 грн., суми пені за простроченим кредитом в розмірі - 1698,65 грн., суми пені за процентами в розмірі - 9879,24 грн., суми пені за заборгованість по комісії за управління кредитом в розмірі - 91,74 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Також, суд відхиляє клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, метою якої було встановлення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, оскільки, згідно поданого позивачем уточнення позовних вимог, предметом спору є стягнення з відповідача 1 3740574,63 грн. строкової заборгованості по кредиту, 79715,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 270036,23 грн. прострочених відсотків за користування кредитними коштами, 31835,77 грн. строкової заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, 3000,00 грн. простроченої заборгованості по комісії за управління кредитом, 1698,65 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 9879,24 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування коштами, 91,74 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом та судовий збір.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1720,50 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №2647 від 15.09.2011 року на суму 25500,00 грн. про сплату держмита та платіжне доручення №2648 від 15.09.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату.
Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Україна» (81573, Львівська обл., Городоцький район, с Нове село, ідент. код 38636558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-а, офіс 147, ідент. код 37356981) загальну заборгованість у сумі 4136831 (чотири мільйони сто тридцять шість тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 26 коп., що складається із:
строкової заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі - 3740574,63 грн.
простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі - 79715,00 грн.
простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі - 270036,23 грн.
строкової заборгованості за нарахованими процентами в розмірі - 31835,77 грн.
прострочена заборгованість по комісії за управління кредитом в розмірі - 3000,00 грн.
суми пені за простроченим кредитом в розмірі - 1698,65 грн.
суми пені за процентами в розмірі - 9879,24 грн.
суми пені за заборгованість по комісії за управління кредитом в розмірі - 91,74 грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Україна» (81573, Львівська обл., Городоцький район, с Нове село, ідент. код 38636558) суму державного мита в розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
3. В решті позовних вимог - провадження припинити.
4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Пазичев В.М.
Суддя Щигельська О.І.
Суддя Кидисюк Р.А.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.07.2013 року