№ К-37276/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
22.04.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області
на постанову Господарського суду міста Києва від 19.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2006р. у справі № 11/147-А
за позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Троян”,
2) Приватного підприємства “Причілокуспіх”
про визнання недійсним договору,
за участю представників:
позивача - Березовий Є. П., Коноваленко І., М., Цвітун Л. І., Шепіло І. А.,
відповідача-1 - Реутов І. В.,
відповідача-2 - не з'явились,
встановив:
30.03.2006р. Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією в Київській областіподано позов про визнання недійсним договору № 78 від 01.06.2004р., укладеного між відповідачами, стягнення з Приватного підприємства “Причілокуспіх” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Троян” 5 951 998 грн. 32 коп. та з останнього зазначеної суми в доход Державного бюджету України.
Підставами для визнання договору недійсним позивачем зазначені ст. ст. 207, 208 ЦК України, п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.2005р. (справа № 2-5331/3) про визнання недійсними статуту та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного підприємства “Причілокуспіх”.
Постановою Господарського суду міста Києва від 19.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2006р. у справі № 11/147-А в позові відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що згідно спірного договору другим відповідачем товар поставлений, розрахунки за його отримання здійснені шляхом передачі простих векселів, які в подальшому повністю погашені; рішення суду про визнання недійсними статуту та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не звільняє позивача від доведення наявності умислу на укладення угоди, суперечної інтересам держави і суспільства; докази про притягнення до відповідальності засновника і керівника другого відповідача відсутні; з рішення районного суду не вбачається не передання послуг, несплата податків та неподання другим відповідачем звітності; факт ухилення від сплати податків стороною угоди позивачем не доведений.
Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. ст. 207, 208 ЦК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Троян” в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін і вважає, що постанова і ухвала є законними та винесеними без порушення норм матеріального і процесуального права.
Приватне підприємство “Причілокуспіх” заперечення на касаційну скаргу не подало.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та першого відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2004р. за № 78 між Приватним підприємством “Причілокуспіх” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Троян” укладений договір поставки згідно якого відповідач-2 поставляє, а відповідач-1 купує на умовах цього договору горіх волоський (товар) в кількості та за ціною, що зазначена у видаткових накладних. Факт виконання договору обома сторонами судами попередніх інстанцій встановлений, підтверджується матеріалами справи та позивачем не спростовується.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.2005р. по справі № 2-5331/3 2005 року визнано недійсними статут Приватного підприємства “Причілокуспіх” з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі.
Необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Відповідно до абз. 11 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Позивачем, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не доведено в чому саме полягали мета і умисел другого відповідача при укладенні спірного договору завідомо суперечливі інтересам держави і суспільства, оскільки укладений між відповідачами договір виконаний про що свідчать належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи.
Крім того, слід зазначити що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави, а саме по собі визнання у судовому порядку недійсними статуту та свідоцтва платника ПДВ Приватного підприємства “Причілокуспіх” не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстраціююридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Таким чином висновок судів попередніх інстанцій про не доведення позивачем укладення між відповідачами договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є вірним.
Безпідставність позову в частині визнання недійсним договору обумовлює також безпідставність позову в похідній від неї іншій частині позову щодо застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій.
Разом з тим судами не враховано, що вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, не можуть бути предметом позову.
Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Відповідно до ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області задовольнити частково.
2. Постанову Господарського суду міста Києва від 19.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2006р. у справі № 11/147-А в частині відмови в задоволенні вимог про визнання договору недійсним скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 23.04.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.