№ К-313/07
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
15.04.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Бившевої Л. І.,
Голубєвої Г. К.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська
на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2006р. у справі № А37/235(23/184)-06
за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Анклав”,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз ЛТД”
про визнання недійсним договору,
за участю представників:
позивача - Гирба М. М., Криворучко О. А.,
відповідача-1 - Пінчук В. С.,
відповідача-2 - не з'явились,
встановив:
12.07.2005р. Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровськаподано позов про визнання недійсним договору № 15/2002 від 15.10.2002р., укладеного між відповідачами, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Анклав” у доход держави отриманого за цим договором товару, а за його відсутності - 495 877 грн. 65 коп. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз ЛТД” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Анклав” 495 877 грн. 65 коп.
Підставами для визнання договору недійсним позивачем зазначені ст. 49 ЦК УРСР, п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2003р. про визнання недійсними установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз ЛТД”.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2006р. у справі № А37/235(23/184)-06 в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що договір укладений та виконаний в період дії ЦК УРСР, яким і слід керуватись при вирішенні спору; угода не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства; позивач не надав доказів ухилення від сплати податків чи їх умисне заниження другим відповідачем.
Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 49 ЦК УРСР, ст. 159 КАС України.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Анклав” в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні і вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Союз ЛТД” заперечення на касаційну скаргу не подало.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та першого відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.10.2002р. за № 15/2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Союз ЛТД” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Анклав” укладений договір купівлі-продажу згідно якого відповідач-2 зобов'язався передати брухт чорних металів, а відповідач-1 зобов'язався прийняти і оплатити його протягом 25 днів після надходження за ціною, вказаною в накладних. Факт виконання договору обома сторонами судами попередніх інстанцій встановлений, підтверджується матеріалами справи та позивачем не заперечується.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2003р. по справі № 2-4192 2003 року визнано недійсними: установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз ЛДТ” з моменту його реєстрації; первинні бухгалтерські документи з реквізитами товариства за підписом Стецюк Є. Й. і Зосименко С. Ю., протоколи загальних зборів учасників товариства від 28.08.2002р. № 1 та від 29.09.2002р. № 2; визнано підприємницьку (комерційну) діяльність товариства неправомірною з моменту реєстрації установчих документів - 02.09.2002р.
Згідно ст. 49 ЦК УРСР (в редакції на день укладення спірного договору) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
При цьому слід зазначити, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Відповідно до абз. 11 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Позивачем, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не доведено в чому саме полягали мета і умисел другого відповідача при укладенні спірного договору завідомо суперечливі інтересам держави і суспільства, оскільки укладений між відповідачами договір виконаний про що свідчать належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи.
Крім того, слід зазначити що саме по собі визнання у судовому порядку недійсними установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз ЛТД”не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Цивільний кодекс України, який набрав чинність 1 січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Разом з тим, такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України.
Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2006р. у справі № А37/235(23/184)-06 - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Бившева Л. І.
(підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 16.04.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.