№ К-28408/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
11.03.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Пилипчук Н. Г.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2006р. у справі № А37/37
за позовом Приватного підприємства “Шері-Імпекс”
до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та дій такими, що не суперечать чинному законодавству,
встановив:
Приватним підприємством “Шері-Імпекс”, з урахуванням послідуючого доповнення,подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 10.01.2006р. № 0000032301/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 57 400 грн., в т. ч. 47 800 грн. основного платежу та 9 600 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000042301/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 37 597 грн. 50 коп., в т. ч. 25 065 грн. основного платежу та 12 532 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій, а також визнання такими, що не суперечать чинному законодавству, дій позивача, зазначених в акті перевірки № 198/232/32062094 від 28.12.2005р.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2006р. у справі № А37/37 позов задоволено частково: визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.01.2006р. № 0000032301/0 на суму податку на прибуток в розмірі 41 000 грн. та штрафних санкцій в сумі 8 200 грн.; визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.01.2006р. № 0000042301/0 на суму податку на додану вартість на суму 19 633 грн. та штрафних санкцій в сумі 9 816 грн. 50 коп.; в решті позову стосовно податкових повідомлень-рішень відмовлено; в решті позову провадження по справі закрито.
Судові рішення мотивовані тим, що донарахування відповідачем 41 000 грн. податку на прибуток та 19 633 грн. податку на додану вартість і відповідних штрафних санкцій є безпідставним, оскільки, відповідно, позивачем фактично орендоване приміщення згідно додаткових угод до договору оренди від 01.05.2004р., а факт придбання в квітні банки позивачем підтверджено самим відповідачем без викладення обставин, які свідчать про зазначені в акті перевірки порушення; що стосується визначення податковими повідомленнями-рішеннями решти сум податкових зобов'язань, то до складу валових витрат позивачем не в повному обсязі віднесено суми від надання послуг та не віднесено до складу валового доходу суми від реалізації банок та відповідних податкових зобов'язань з ПДВ; уточнення податкових показників в наступних податкових періодах позивачем не надано; позовні вимоги про визнання дій правомірними не охоплюються компетенцією адміністративних судів та не сприяють захисту порушених прав та інтересів позивача.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 71 КАС України. При цьому обґрунтування вимог скарги стосовно оскарження рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та закриття провадження по справі позивачем не зазначено.
Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін як таких, що прийняті відповідно норм чинного законодавства.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 28.12.2005р. № 198/232/32062094 про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004р. по 01.07.2005р. в якому зазначено, зокрема, про заниження податку на прибуток за перше півріччя 2005р. на 47 791 грн. 73 коп. у зв'язку з невірним визначенням складу валових доходів та витрат, заниження податку на додану вартість в розмірі 25 065 грн. 41 коп., в т. ч. в квітні 2005р. на суму 19 633 грн. 23 коп. у зв'язку із здійсненням операцій по отриманню банок в кількості 310 тис. шт. та в червні 2005р. на суму 5 432 грн. 18 коп. у зв'язку з виконанням монтажних робіт за договором № ПЗ від 25.04.2005р. та реалізацією банок в першому півріччі 2005р. на загальну суму 15 251 грн. 40 коп.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного закону).
Позивачем, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, обґрунтовано віднесено до складу валових витрат суму витрат, пов'язаних з орендою складського приміщення, і тому донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 41 000 грн. є неправомірним. Разом з тим позивачем не в повному обсязі включено до складу валового доходу суми виконаних монтажних робіт та суми від реалізації в першому півріччі 2005р. банок і, як наслідок, визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 6 800 грн. обґрунтоване.
Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4. зазначеного закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.4.4. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 закону).
Судами встановлений та відповідачем не спростований факт не порушення позивачем вказаних положень щодо податку на додану вартість у зв'язку з придбанням в квітні 2005р. банок і тому визначення податкового зобов'язання в розмірі 19 633 грн. є помилковим. Однак, як зазначено вище, у зв'язку з включенням не в повному обсязі до складу валового доходу суми виконаних монтажних робіт та суми від реалізації в першому півріччі 2005р. банок, виникнення відповідних податкових зобов'язань по податку на додану вартість та їх визначення відповідачем в сумі 5 432 грн. є обґрунтованим.
За вказаних обставин,зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2006р. у справі № А37/37 залишити без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Пилипчук Н. Г.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.