№ К-37435/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
10.06.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
на постанову Господарського суду Запорізької області від 18.08.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. у справі № 11/446/06-АП
за позовом Приватного підприємства “Талассо-с”
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - Рубітель О. Ю.,
відповідача - Рожук Д. В.,
встановив:
Приватним підприємством “Талассо-с”подано позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 10.01.2006р. № 0000012302/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 57 375 грн., в т. ч. 38 250 грн. основного платежу та 19 125 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 18.08.2006р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. у справі № 11/446/06-АП позов задоволено повністю.
Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем правомірно сформовано склад валових витрат з їх підтвердженням відповідними первинними бухгалтерськими документами; жодних обмежень щодо включення до складу валових витрат не підтверджених транспортною документацією Закон України “Про податок на додану вартість” не містить; по адміністративній справі № 11/445/06-АП встановлено відсутність порушень формування валових витрат.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення по справі, яким у задоволенні позову відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог касаційної скарги заперечив.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 10.01.2006р. № 1/23-1-33011386 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р. в якому зазначено, зокрема, про заниження суми податку на додану вартість в грудні 2004 року на суму 38 250 грн. у зв'язку з не підтвердженням валових витрат в розмірі 191 250 грн. за договором про надання послуг № 6 подорожними листами вантажного автомобіля та товарно-транспортними накладними.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного закону).
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону).
Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат підтверджених первинними бухгалтерськими документами витрат по наданню автопослуг, які надавались останньому перевізником ПП ВКФ “Ліхєн” на підставі укладеного договору, оплату цих послуг згідно рахунків, актів прийому-передачі та платіжних доручень.
Згідно пп. пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на грудень 2004 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Зважаючи на встановлення віднесення витрат на оплату транспортно-експедиційних послуг до складу валових витрат позивача суди вірно зазначили про обґрунтоване включення ним до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в ціні таких послуг на підставі наявної належним чином виписаної та оформленої податкової накладної.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 18.08.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. у справі № 11/446/06-АП - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 10.06.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.