№ К-37392/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
10.06.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Чернігівська пересувна механізована колона “М'ясомолтехпром”
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2006р. у справі № 6/202а
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Чернігівська пересувна механізована колона “М'ясомолтехпром”
до Державної податкової інспекції у м. Чернігові
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників:
позивача - Безулик М. П.,
відповідача - Ступак С. О.,
встановив:
Відкритим акціонерним товариством “Чернігівська пересувна механізована колона “М'ясомолтехпром”, з урахуванням послідуючої заяви про часткову відмову від позовних вимог,подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 11.05.2006р. про зобов'язання сплатити штраф за затримку граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по земельному податку, відповідно, № 0018091530/3 в частині нарахування 176 грн. 96 коп. (з розміру 603 грн. 56 коп.) та № 0018081530/3 в розмірі 5 750 грн. 60 коп. повністю.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 11.07.2006р. у справі № 6/202а, з урахуванням ухвали від 06.07.2006р. про закриття провадження у справі згідно поданої заяви про відмову від частини позовних вимог, позов задоволено повністю.
В обґрунтування задоволення позову суд першої інстанції зазначив, що при сплаті земельного податку платник цього податку повинен дотримуватись строків, передбачених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, а не пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, і тому у відповідача були відсутні правові підстави застосування штрафних санкцій згідно пп. 17.1.7. цього Закону.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2006р. постанову від 11.07.2006р. по даній справі скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Підставами відмови в задоволенні позову судом апеляційної інстанції зазначено обґрунтованість висновків відповідача з огляду на положення ст. 55 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”, ст. 75 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, п. 1.2) ст. 1, пп. “а” пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5, пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог касаційної скарги заперечив.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Оскаржувані рішення не відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України, оскільки висновки по ним зроблені при неповному з'ясуванні фактичних обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно преамбули, ст. 25, ч. 1 ст. 26 Закону України “Про плату за землю” (станом на момент виникнення спірних правовідносин) цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку; за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом; за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.
Законами України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”, “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, відповідно, ч. 3 ст. 51 та ч. 3 ст. 75, встановлено, що орендна плата за земельні ділянки та земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 2, п. п. 3, 19 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України слідує, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні є закон про Державний бюджет України, який на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія вказаного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками.
Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Відповідно до п. п. 1.3), 1.5) Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації; узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (пп. 5.3.1. п. 5.3., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 вказаного Закону).
Таким чином, в даному випадку дія пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” про застосування штрафних санкцій розповсюджується і на порушення строків сплати земельному податку, встановлених положеннями ч. 3 ст. 51 та ч. 3 ст. 75 Законів України, відповідно, “Про Державний бюджет України на 2003 рік” та “Про Державний бюджет України на 2004 рік”.
Однак при вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій не досліджували питання наявності чи відсутності в позивача зазначеного ним в позовній заяві податкового боргу в сумі 38 000 грн. в розрізі податків, зборів (обов'язкових платежів) та періодів їх виникнення, не перевірили доводи і заперечення сторін та докази на його підтвердження чи спростування.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять; суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до п. 1.11) Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно ст. 14 Закону України “Про плату за землю” юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Відповідно до п. 8.1., абз. 3 пп. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу; право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення; право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що в разі наявності у платника податку податкового боргу за попередні звітні періоди та узгодження ним податкових зобов'язань в наступних податкових періодах шляхом подання податкових декларацій, розрахунків, такий платник податку не може самостійно визначати черговість погашення таких зобов'язань.
За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій повністю та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Чернігівська пересувна механізована колона “М'ясомолтехпром” задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Господарського суду Чернігівської області від 11.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2006р. у справі № 6/202а.
3. Справу № 6/202а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 10.06.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.