АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
25 червня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Дзюбіна В.В.
суддів - Осіпової Л.О., Шальнєвої Т.П.
при секретарі судового засідання - Довганюку А.В.
з участю прокурора - Глиняного В.П.
представника потерпілих - ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора Матолич М.Р., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_3 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року.
Цим вироком засуджений:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин Грузії, який народився в с. Тиманівка, Тульчинського району, Вінницької області; не має певного місця реєстрації, до взяття під варту проживав: АДРЕСА_1, -
за ч. 2 ст. 156 КК України - на шість років позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 296 КК України - на два роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді шести років позбавлення волі.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні розпусних дій щодо малолітніх осіб і грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом.
Згідно вироку, злочини вчинені за таких обставин.
5.12.2011 р. ОСОБА_2, близько 14 години 30 хвилин, перебуваючи по вул. Грабовського в м. Києві, побачивши раніше йому незнайомих малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, з метою вчинення щодо цих малолітніх осіб розпусних дій, розстібнувши застібку на верхньому одязі та штани, продовжив рух їм назустріч.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, побачивши те, що малолітні ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 помітили його, взяв у руки свій оголений статевий орган і в присутності малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом шляхом мастурбації, вчинивши таким чином розпусні дії щодо малолітніх осіб.
6.12.2011 р. ОСОБА_2, близько 9 години 20 хвилин, перебуваючи поряд із будинком №36 по вул. Стратегічне шосе в м. Києві, в громадському місті, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки та норми моралі, порушуючи грубо громадський прядок і виявляючи явну неповагу до суспільства, вчинив хуліганські дії, які супроводжувались винятковим цинізмом та виразились в оголенні та демонстрації свого статевого органу громадянці ОСОБА_8 і задоволенні своєї статевої пристрасті неприродним способом шляхом мастурбації, усвідомлюючи при цьому, що за його діями спостерігають сторонні особи.
В апеляційній скарзі прокурор Матолич М.Р., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його діянь, просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10.01.2013 р. щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання - скасувати, постановити апеляційним судом у цій частині новий вирок, яким призначити йому покарання: за ч. 2 ст. 156 КК України у виді семи років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 296 КК України - п'яти років обмеження волі. На підтаві ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначити покарання у виді семи років позбавлення волі. У решті вирок залишити без зміни.
На обгрунтування апеляційних вимог прокурор Матолич М.Р. посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_2 судом першої інстанції покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_2, вважаючи цей вирок суду першої інстанції незаконним і необгрунтованим, просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10.01.2013 р. щодо ОСОБА_2 - скасувати та закрити справу за відсутністю в діянні складу злочину.
На обгрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_3 зазначає про: однобічність і неповноту судовго слідства, відсутність належних доказів на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих діянь; невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Іншими учасниками судового розгляду вирок у справі не оскаржений.
Заслухавши доповідь головуючого щодо суті вироку та виклад основних доводів апеляцій, провівши в установлених межах часткове судове слідство, вислухавши пояснення: прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора за викладених у ній підстав та висловився проти задоволення апеляційної скарги захисника; засудженого й захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та, відповідно, заперечували відносно апеляційної скарги прокурора; представника потерпілих, який підтримав позицію прокурора та заперечував проти апеляції сторони захисту; провівши судові дебати, перевіриши справу, обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів уважає апеляційні скарги такими, що задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 у розпусних діях, вчинених щодо малолітніх осіб, і хуліганстві, що супроводжувалось винятковим цинізмом, за обставин, установлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені судом у вироку.
Твердження апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 про однобічність і неповноту судового слідства, відсутність належних доказів на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи - є необгрунтованими, оскільки протилежні висновки суду першої інстанції в цій частині грунтуються відповідно до ст. 323 КПК України 1960 р. на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів і на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в іх сукупності.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним даним, які містяться в наступних джерелах доказів:
-показаннях малолітніх потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на стадії досудового слідства та під час судового розгляду щодо часу, місця й інших обставин вчинення ОСОБА_2 розпусних дій, які виразились в оголенні ним статевого органу та здійсненні акту онанізму в їх присутності /т. 78-80, 96-98, 205-207, т. 2 а. с. 33-35/, що цілком співпадають з формулюваннями, визнаними вироком суду доведеними;
-протоколах пред'явлення фотознімків для впізнання, в ході проведення яких малолітні потерпілі ОСОБА_6 на фото під №1 і ОСОБА_5 на фото під №4 - впізнали ОСОБА_2 як чоловіка, котрий 5.12.2012 р. приблизно 14 години 30 хвилин поряд з будинком 22/2 по вул. Грабовського в м. Києві вчинив щодо них розпусні дії /т. 1 а. с. 89-91, 107-109/;
-показаннях малолітньої потерпілої ОСОБА_7 на стадії досудового слідства щодо часу, місця й інших обставин вчинення невідомим чоловіком розпусних дій, які виразились в оголенні ним статевого органу та здійсненні акту онанізму в присутності її та подруг ОСОБА_6 і ОСОБА_5 /т. 1 а. с. 60-62, т. 2 а. с. 36/;
-актах комісійних амбулаторних комплексних психолого-психіатричних експертиз, за висновками яких потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не виявляють схильності до фантазування та ознак підвищеної навіюваності, можуть правильно розуміти фактичну фабулу подій і зрозумілі їм наявні деталі та здібні давати відповідні показання. За своїм психічним станом і з урахуванням наявного рівня психічного розвитку та вікових особливостей потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у період часу, до якого відносяться вчинені щодо них протиправні дії (5.12.2012 р.), не могли розуміти значення і характер вчинюваних відносно них дій та чинити у зв'язку з цим опір /т. 1 а. с. 66-68, 84-86, 102-104/;
-показаннях ОСОБА_2 як підозрюваного, обвинуваченого та під час проведення відтворення обстановки і обставин події щодо часу, місця й інших обставин оголення ним статевого органу та здійснення акту онанізму, що мало місце в присутності трьох невідомих малолітніх дівчат /т. 1 а. с. 46-47, 54-55, 110-118/;
-акті амбулаторної комісійної коплексної судової психолого-нарколого-психіатричної експертизи, за висновками якої ОСОБА_2 в період, до якого відносяться інкриміновані йому діяння (5.12.2012 р., 6.12.2012 р.), не страждав яким-небудь психічним захворюванням, не перебував у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, за своїм психічним станом тоді та на даний час міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, не вивляв таких індивідуально-психологічних особливостей, які виражені значно та могли суттєво вплинути на його поведінку в ситуації інкримінованого діяння /т. 1 а. с. 158-161/;
-показаннях потерпілої ОСОБА_8 на стадії досудового слідства та під час судового розгляду щодо часу, місця й інших обставин вчинення засудженим хуліганства, що супроджувалось винятковим цинізмом, оголенням ним статевого органу, демонстрацією його та здійсненні акту онанізму в громадському місці за її присутності /т. 1 а. с. 120-122, 123, 203-205/, які цілком співпадають з формулюваннями, визнаними вироком суду доведеними;
-показаннях свідка ОСОБА_11 на досудовому та судовому слідстві щодо обставин затримання засудженого за інформацією ОСОБА_8, яке мало місце 6.12.2012 р. поряд з будинком 21 по вул. Стратегічне шосе в м. Києві /т. 1 а. с.124-125, т. 2 а. с. 29-32/.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України 1960 р., наведені показання й інші докази докладно та за кожним епізодом обвинувачення зазначені у вироку, зміст кожного з них розкритий судом, кожному з цих доказів і усім їм у сукупності надана об'єктивна оцінка, на підставі якої зроблені обрунтовані висновки про доведність винуватості ОСОБА_2 в інкримінованих злочинах.
Всупереч доводам апеляції захисника ОСОБА_3, усі докази в стадії досудового слідства в справі, в тому числі при проведенні відтворення обстановки та обствин події з участю ОСОБА_2, отримані відповідно до вимог КПК України 1960 р. та нічим не знеславлені.
При цьому суд першої інстанції належним чином дослідив і перевірив усі наявні в матеріалах справи докази, в тому числі відносно їх допустимості, достатності та відповідності вимогам кримінально-процесуального закону, а висновки суду, викладені у вироку щодо ОСОБА_2, всупереч твердженням захисника ОСОБА_3, відповідають фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції, оцінивши всі докази у їх сукупності, правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за відповідними нормами кримінального закону, а доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 - не спростовують цих висновків.
Заяви засудженого про те, що його обмовили потерпілі, судом першої інстанції обгрунтовано визнані неспроможними, оскільки такі об'єктивно нічим не підтверджені.
Доводи захисника ОСОБА_3 про однобічність та неповноту судового слідства в справі є безпідставними, оскільки в апеляційній скарзі відсутні дані на їх підтвердження.
Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив матеріали справи та зібрані докази, перевіривши доводи засудженого, висунуті ним на свій захист, надавши їм належну оцінку, дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих діянь та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 296 КК України.
Оскільки колегія суддів визнає, що фактичні обставини встановлені судом першої інстанції правильно та у спосіб, визначений законом, що ствреджується аналізом наведених у вироку доказів та матеріалами справи, підстави для скасування вироку щодо ОСОБА_2 із закриттям кримінальної справи за відсутністю складу злочину в його діяннях, про що йдеться в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_3, - відсутні.
Щодо обставин, якими прокурор Матолич М.Р. обгрунтовує апеляційні вимоги про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 покарання внаслідок м'якості та необхідність призначення йому апеляційним судом більш суворого покарання, такі на переконання колегії суддів є неспроможними, виходячи з наступного.
Так, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, не працював, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, характеризується посередньо, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, немає.
Твердження прокурора Матолич М.Р. про неврахування малолітнього віку потерпілих як підстави для збільшення засудженому строку покарання, не грунтується на законі, оскільки вже враховане судом першої інстанції при кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 156 КК України
Посилання прокурора Матолич М.Р. на факт невизнання ОСОБА_2 винуватості в інкримінованих злочинах, є позицією захисту, а тому не може бути підставою для призначення йому більш суворого покарання.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора Матолич М.Р. не містить об'єктивно переконливих даних і обставин, не врахованих судом першої інстанції при призначенні засудженому покарання, а також нових даних, які б могли беззаперечно свідчити про необхідність його посилення.
Тому, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що призначене ОСОБА_2 судом першої інстанції покарання не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого.
Отже, покарання ОСОБА_2 судом першої інстанції призначене з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, є необхідним й достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так й іншими особами, в зв'язку з чим підстав для посилення ОСОБА_2 покарання колегія суддів не убачає.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг захисника та прокурора без задоволення.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли перешкодити суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу й постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок, перевіркою справи в апеляційному порядку не виявлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 р., колегія суддів -
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апляційну скаргу прокурора Матолич М.Р., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, - залишити без задоволення.
В. Д з ю б і н Л. О с і п о в а Т. Ш а л ь н є в а