м. Київ, МСП, вул. Солом'янська ,2 А
Справа № 22 -ц/796/5495/-2013 Головуючий у 1-й інстанції: Савлук Т.В.
Доповідач: Прокопчук Н.О.
03 липня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі : Головуючого: Прокопчук Н.О.
суддів: Мазурик О.Ф., Росік Т.В.
при секретарі: Гура А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2013 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 04.02.2013 року у задоволенні даного позову відмовлено
В апеляційній скарзі поданій позивачем ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Апелянт зазначає,що суд неправильно встановив обставини справи та зробив помилкові висновки,безпідставно не урахував,що відповідачка будучи опитаною у міліції по його заяві, підтверджувала отримання у нього в позику 33 000 дол .США, які не повернула.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.
ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з'явилася, виходячи з положень ч.8 ст.76 ЦПК України вважається повідомленою належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,пояснення осіб,що з'явилися у судове засідання,розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того,що позивачем не доведено письмовими доказами укладання договору позики, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідачки на його користь будь яких коштів.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду і вважає їх правильними.
Відповідно до вимог ч. I ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей \ст. 1047 ЦК України.
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок по наданню доказів та доведення перед судом їх переконливості лежить на особах, які беруть участь в розгляді справи (ст. 10 ЦПК України).
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав,що відповідачка двічі у травні та вересні 2008 року зверталася до нього з проханням надати їй у позику кошти. У травні 2008 року він надав їй у борг 14 000 дол.США, а у вересні 2008 року - ще 19 000 дол.США. При цьому вони домовилися ,що ОСОБА_2 буде сплачувати йому 2% від загальної суми щомісячно в якості процентів . Договори позики було укладено усно,розписку про отримання від нього коштів відповідачка не складала. Протягом 5 місяців 2009 року ОСОБА_2 сплачувала йому по 700 дол.США щомісячно,а потім припинила погашення боргу,пославшись на скрутне матеріальне становище. На підтвердження своїх вимог послався на постанову Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві про відмову у порушенні кримінальної справи за його зверненням від 28.10.2010 року .Інших доказів до суду першої інстанції не подано,не долучено таких й до апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено і про це вказує сам позивач, що письмові договори позики між сторонами не укладалися,відсутні й розписки про передачу коштів.
Через відсутність належних та допустимих доказів про укладання договорів позики ,суд позбавлений можливості встановити факт та дату укладання договору позики,факт передачі грошей ,розмір позики , її умови і термін повернення коштів. При цьому рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова оперуповноваженого Дніпровського РУГУ МВС України від 06.11.2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину не містить вищезазначених даних,оскільки вони не встановлювалися та не перевірялися співробітниками міліції, а тому вона не може бути доказом наявності між сторонами цивільно-правових відносин за договором позики.
Судом першої інстанції надана належна правова оцінка цієї постанові з якою колегія суддів погоджується.
Судом апеляційної інстанції на вимогу позивача були витребувані та оглянуті у судовому засіданні матеріали на підставі яких прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за №14934 від 01.11.2010 року в яких містяться пояснення відповідачки та свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 З цих пояснень убачається ,що ОСОБА_2 борг не визнавала,а вказаним свідкам про борг нічого невідомо.
З огляду на таке не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про те,що відповідачка визнавала наявність боргу під час проведення дій за поданою позивачем до органів міліції заявою.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення.
Виходячи з викладеного колегія суддів відмовляє в задоволенні апеляційної скарги і залишає без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий :
Судді :